Територія щасливого дитинства. Гринь Наталія Олегівна : Сторінка для учнів 10-11 класів

Тема. Валер'ян Підмогильний. Автор інтелектуально-психологічної прози,
перекладач
Мета: познайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменника,
з'ясувати проблематику його творів та особливості стилю;
розвивати вміння складати тези лекції; виховувати зацікавлення
творчістю В.Підмогильного.
Обладнання: портрет письменника, збірник творів.

Хід уроку
І. Оргмомент
ІІ. Мотивація начальної діяльності
Вчитель.
У літературознавстві побутує думка, що зрілою можна вважати ту літературу, в якій є повноцінний роман. Модернізм 20-30-х років вносить відчутні зміни у цей класичний жанр на тематичному, проблемному, стильовому рівнях. Але серед багатьох експериментів у цьому жанрі все ж можна знайти близький до класичного зразка (розповідного, описового). Це роман Валер'яна Підмогильного "Місто".
Наведемо оцінку постаті письменника його сучасниками.
Юрій Смолич пригадує Валер'яна «найбільш інтелектуально заглибленим, душевно тонким, або, попросту кажучи , найбільш інтелігентним…»
Юрій Бойко малює такий портрет Підмогильного: «Делікатне, але енергійне обличчя, струнка постать у легенькому пальті,фетровий капелюх,що у радянських умовах річ не зовсім звична для початку 30-х років. У всьому вигляді було щось витончене, не радянське, його зовнішність свідчила про внутрішню культуру.»
Тамара Стрілець, дружина Г.Косинки згадує ось що: «…Враження справляв дуже серйозної, неговіркої людини. Але коли теми розмов були близькі його серцю, раптом у його очах з'являлись яскраві іскринки, і він підтримував бесіду, виявляючи енциклопедичні знання.»
Вчитель. Як бачите за письменником ще за його життя закріпилась репутація надзвичайно освіченої, психологічно тонкої людини, справжнього інтелігента, який не вписувався в рамки радянської дійсності.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Виступи учнів (біографа, літературознавця, дослідника, критика), що виконали випереджувальне завдання.
Учень - біограф.

Народився письменник у с. Чаплі під Катеринославом 1901 року у родині селянина, що завідував маєтком місцевого поміщика. Через революційні події не зміг здобути вищу освіту. Підмогильний закінчив тільки "реальну школу" та два курси університету. Зате весь свій вільний час посвячував самоосвіті, досконало ознайомився із західноєвропейськими літературами, повністю опанував французьку мову, цікавився літературою із психології і філософії.
«Повість без назви» - останній твір В. Підмогильного, що дійшов до нас. На думку Валерія Шевчука, це один із найблискучіших творів автора. Той же дослідник у цьому творі, як і в інших, бачить образи - символи, бачить продовження літературних традицій Г. Сковороди та В. Винниченка.
Учень-дослідник.
Тут уже говорилось про те, що творам В. Підмогильного притаманний психологізм. За психологізм критика 20-х років неодноразово паплюжила письменника. Багато дослідників творчості Підмогильного вказують на те, що вже в ранніх творах помітне екзистенційне мислення автора.
Екзистенціалізм - це сучасна течія філософії та літератури, що оформилась в 20-ті роки і набула поширення у Франції та Німеччині. Але остаточно ця мистецька течія сформувалась після Другої світової війни.
Довідка. Основною категорією у філософії екзистенціалізму (від лат.-існування) є поняття існування, яке ототожнюється з індивідуальним переживанням людини. Саме воно є первинним. Людина створює світ, яким хоче його бачити. Зовнішній світ без неї - ніщо. У бутті людина шукає свою сутність. Ці пошуки переростають у відчай, трагедію. Суспільство - це щось чуже людині, воно руйнує її внутрішній світ.
Звичайно, письменник не був знайомий з цією філософією, яка в роки його творчості тільки-но формувалася. Але його творчість зближує з екзистенціалізмом те, що за світоглядом Валер'ян був песимістом. Саме песимізмом і скептицизмом віє від його творів. Проте, його скептицизм не розпачливий, а тверезий, викликаний реаліями життя. Одним із перших в українській літературі Підмогильний сказав слово не тільки про будівничу
силу революції, але й про руйнівну її роль. Зрештою останню він відчув на власній долі.
Учень – літературознавець.
У 1919 -20 роки Підмогильний вчителював у Катеринославі й Павлограді, а 1921 - у Ворзелі під Києвом, де одружися з донькою місцевого священика Катрею Червінською. Викладав математику. Але педагогічна діяльність не приваблювала його. Швидко ставши відомим письменником, він переходить на редакційну працю у Києві. З 1928 року ім'я Валер'яна Підмогильного , як редактора, з'являється на обкладинці журналу "Життя й революція" - одного з найсолідніших тодішніх часописів.
У Києві Підмогильний став однією з провідних фігур літературного життя, утворивши в 1924 році літературну групу "Ланка" (він, Є. Плужник, Осьмачка, Г. Косинка, Б. Антоненко-Давидович, Марія Галич), яка (після виходу з неї Осьмачки і вступу Фальківського, Тена, Багряного) перетворилась 1926 року на "Марс" ("Майстерня революційного слова").
Валер'ян Підмогильний заявив про себе як письменник у вельми ранньому віці. Перші його оповідання написані у 16-17 років, а перша книжечка вийшла під назвою "Твори, том 1". У 1922 році у Харкові виходить повість "Остап Шаптала", яка стала своєрідним рубіконом між ранньою прозою і майстерними оповіданнями: "В епідемічному бараці", "Собака", "Проблема хліба". У багатьох його творах піднімається проблема інтелігенції та революції, її борсання й занепад, намагання зберегти власне "я", пристосуватись до мирного життя. Але входження людини в новий побут відбувається болісно. Не цурається письменник і прямого опису колізій громадянської війни очима пересічного інтелігента чи учня гімназії (в оповіданні "Гайдамака", який кидається у військові змагання не з ідейних переконань, а через відчуття власної неповноцінності).
Перу письменника належать два романи. У 1927 році друкується роман "Місто", а в 1930 році - "Невелика драма". Перший з них має успіх, тому він через рік перевидається, а Б. Єлисаветський перекладає твір на російську мову. Роман написано як психологічний твір. Це історія душі людини, але письменник сам застеріг проти ототожнення героя з автором. Головна цінність роману в тому, що герой Степан Радченко - людина неоднозначна, далека від плакатних героїв радянської літератури.
Після 1930 року перестають друкувати твори письменника з політичних причин. У той час благодійність кожного літератора визначалася одним питанням: як ставляться його герої до радянської влади. Людинознавча, гуманістична творчість В. Підмогильного заперечувалася. У період вимушеного мовчання письменник переходить виключно на переклади. Йому належить в історії української культури слава перекладача майже всього Анатоля Франса, багатьох шедеврів Бальзака, Мопассана, Стендаля. Навіть у тюремній камері Валер'ян не полишає перекладів. Він багато читає, вивчає англійську мову, перекладає "Портрет Доріана Грея" Уальда і "Генріха VI" Шекспіра. Переклади письменника друкували в 30-ті, 50-ті роки, щоправда, без зазначення імені перекладача. І тільки в 60-ті біля перекладів з'явилося ім'я автора.
Учень – критик
Перекладати письменник почав дуже рано. Уже в 1921 році В катеринославському альманасі «Вир революції» повідомляє, що він скінчив переклад роману Анатоля Франса «Таїс» (хоча цей твір було видано лише в 1927 року).У 20-30 –х роках нашому читачеві не вистачало новинок зарубіжної літератури. До перекладацької справи долучилися «неокласики» : М.Зеров, П.Филипович, М.Рильський .
Письменник планував видати 24-х томне видання творів українською француза А. Франса. На жаль, вийшло лише 8 томів. Його перу належать переклади Оноре де Бальзака: «Батько Горіо», «Бідні родичі». Крім цих улюблених своїх письменників, В.Підмогильний брав участь у перекладах Гі де Мопассана, Вольтера, Дідро, Меріме , Флобера, а також Жуля Верна, В.Гюго. У 1930 році він був залучений до видання оповідань А.Чехова українською, яке готувалося за редакцією М.Рильського. Навіть в ув’язненні, на Соловках, письменник, удосконалюючи свою англійську, перекладав Шекспіра та О.Уальда. Своїми перекладами В.Підмогильний долучав українського читача до кращих зразків європейської літератури, а у свого улюбленого А.Франса навчився дивитися на людину як на складний світ(поєднання фізіологічного, соціального, емоційного).
Учень - дослідник
За способом світосприйняття В Підмогильний - реаліст. Він сприймає світ складним, суперечливим, проте будучи освіченою і розвиненою людиною,
по-філософському сприймає життєві драми. Даючи оцінку життєвим фактам, письменник розставляє не ідеологічні, а психологічно мотивовані оцінки. Для нього людина – це комплекс гарного і поганого , це складний внутрішній світ, де йде боротьба людського (тваринного) і духовного начал. Цей світогляд сформувався під впливом зарубіжної літератури, а також психології. В.Підмогильний був знайомий з працями батька психоаналізу З.Фрейда, філософією Ф.Ніцше, А.Шопенгагуера.
ІV. Заключна частина уроку
Прослуховування конспектів, записаних учнями.
V. Домашнє завдання
Прочитати роман В. Підмогильного "Місто".

Тема: Функції мови і мовлення: комунікативна, когнітивна (пізнавальна), кумулятивна (культуроносна), естетична, експресивна. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості.
Мета: поглибити знання про функції мови та мовлення, пояснити роль мови у формуванні й самовираженні особистості; спонукати до роздумів над необхідністю мовної самоосвіти та безперервного самовдосконалення, розвивати логічне мислення, культуру усного й писемного мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас, виховувати повагу до української мови.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник , таблиця, проектор.
http://www.mon.gov.ua/pidruchniki10/ukr-mova.pdf

Тема. В.Підмогильний. Роман «Місто». Світовий мотив підкорення людиною міста

Мета: познайомитись зі сторінками твору; дати характеристику головному герою; розвивати навички аналізу художнього твору; вміння узагальнювати й систематизувати; виховувати любов до художнього слова.

Хід уроку

І. Оргмомент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вчитель На минулому уроці, присвяченому життєвому і творчому шляху В.Підмогильного, ми зазначали, що для його творчості характерний психологізм, а з його ім’ям пов’язана інтелектуально – психологічна лінія розвитку української літератури. У сучасній літературі цю традицію продовжує Валерій Шевчук. З цим напрямом тісно пов’язана тема інтелігенції у суспільстві. Доцільно навести слова критика Михайла Доленго: « Валер’ян Підмогильний дає класично яскраві зразки зовсім іншого емоційного тону творчості – тону типового не для буржуазії й не для трудової групи, а властивого для інтелігенції.»

Отже, темою роману є життя новоявленого інтелігента Степана Радченка у великому місті, пошук свого місця у ньому. А проаналізуємо образ головного героя, з’ясуємо його світоглядну і психологічну еволюцію за таким планом:

Яке втілення знайшов у творі В.Підмогильного світовий мотив підкорення людиною міста?

Чому образ Степана Радченка називають маргінальним?

Герой – завойовник міста чи його жертва?

ІІІ. Осмислення та усвідомлення матеріалу

Вчитель Світова література має низку таких образів міста, у французів О. де Бальзака, Є. Золя, Г. де Мопассана знайдемо величні образи Парижа, у російських письменників А. Бєлого, Ф. Достоєвського – Петербурга, у англійців Ч. Деккенас і У. Пеккерея – Лондона. Цю традицію можна знайти також і в українській літературі, зокрема у творах І. Нечуя – Левицького бачимо панорами Києва.

Роман В.Підмогильного «Місто» розгортає перед читачем панораму Києва початку 20-х років ХХ століття. Образ міста – ключовий у романі. Бачимо його різним: яскраво-сонячним і похмурим. Автор малює жебрацькі околиці з хлівами, худобою і елітні квартали з розкішними квартирами, вокзал і казино, театр і пляж, кав’ярні і базар. Місто водночас і хаотичне, і гармонійне. Воно живе своїм життям. І ти або приймаєш його ритм, або міське життя не для тебе. У романі світовий мотив підкорення людиною міста як шлях розвитку людської цивілізації набув модерністичного забарвлення, психологічно – філософського трактування. Із розвитком міст тисячі сільських хлопців і дівчат потягнулись до них. Серед них герой твору, Степан Радченко, їде на навчання на три роки, як він думає, але залишається назавжди. Степан проходить болісну еволюцію характеру, завойовуючи місто.

Бесіда.

- Яким ми бачимо героя на початку твору? Які почуття володіють ним, коли він уперше ступив на міські вулиці?

- Що зближувало Степана і Надію?

- Чому отримавши листа з села, Степан вирішує не повертатись туди, хоча ще не був добре влаштований у місті?

- Як змінюється ставлення Степана до міста в процесі збільшення кількості його життєвих успіхів?

- Чому Степан Радченко відносно легко ввійшов в літературні кола міста, спромігшись зайняти непогану посаду?

- Чому жодній із жінок, з якими герой був близький, він не дав щастя? Чи справедлива теза, що всіх їх Степан тільки використовував? Прокоментуйте слова Зоськи: «Душа у тебе погана».

- Чому, досягши успіху, Степан Радченко раптом захотів змінити своє міське життя на сільську працю? Яку роль у цьому повинна була зіграти Надія?

- Як ви думаєте, чи допише письменник Стефан Радченко повість про людей?

Тріумф справжній чи вимріяний героєм звучить у рядках: «Воно (місто) покірно лежало внизу… і простягло йому з пітьми горбів гострі кам’яні пальці…»

Висновки

Основну увагу автор зосереджує на «діалозі» героя і Міста. На фоні міста характер героя змінюється. Цим нюансом твір Підмогильного відрізняється від зарубіжних аналогів. До міста Степан приїжджає з благородними намірами і вивчитись, і повернутись в село. Навіть переживаючи ворожість до Міста, відчуває, що те завойовує його душу. Сильна натура, Степан, у свою чергу, прагне завоювати Місто. У цьому він не гребує ніякими засобами. Жінок, які любили його і серед яких Степан шукав спокою, він використовував у досягненні своєї мети. Штучність, фальшивість поведінки багатьох городян герой не відкине, а швидке перейме. Після досягнення певного становища він відчуватиме свою самотність. Тому все частіше спливатимуть спогади про село. Місто не принесе Степанові гармонії і спокою. Тип Степана Радченка характеризують як маргінальний.

Довідка. Маргиналії ( лат. Targo – край, межа). Нотатки на берегах сторінки, зроблені читачем; у переносному значенні – жанроутвори, що є відгуком автора на певні тези в творах інших авторів.

У сучасній літературі це тип людини, що опинилася на межі села й міста, ніби провисла між своїм природним середовищем, яке не в змозі відкинути, і новою, не в усьому зрозуміло культурою міського життя. Спочатку герой ненавидить місто, бо боїться його. Автор використовує метафори «ненажерне місто», «лещата міста», «темна безодня міста». Він, Степан, відчуває себе «жалюгідним селюком серед галасливого міста», « одним з безліч непомітних тілець серед каменю й розпорядку». Тому серед міських будівель, побачивши край місяця, несказанно зрадів: «Спокійний місяць, такий, я і він, сільський мандрівець, приятель його дитинства й вірних юнацьких мрій, втишив йому те злісне почуття, що була навіяла вулиця». Недаремно, на початку твору і в кінці спливає образ Надійки – сільської дівчини. Спочатку Степан тримається за неї, поки почував себе невпевнено у місті. Адже дівчина – уособлення села: добра, наївна, щира, боязка. А у кінці роману ностальгія за селом знову приводить героя до цієї жінки. Але його вже зустрічає не природна щирість почуттів та емоційність, а холодно втомлена маска заміжньої жінки. Міська прагматичність, раціоналізм, потреба захищати себе змушують колишніх «селюків» «одягти» маски. Розробку маргінальних типів продовжив в українській літературі Григір Тютюнник. Досить згадати його оповідання «Оддавали Катрю».

Проблемне питання:

«Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва?»

( Вчитель пропонує скласти порівняльну таблицю. Можливі різні варіанти.)

Степан Радченко

Завойовник Жертва

· Досягає матеріального добробуту ( квартира, гроші, одяг)…

· Отримує гарну посаду

· Стає відомим письменником…

· Навчився гарних манер, вміє «подати» себе у товаристві

… та не має поруч коханої жінки, близької людини, кому можна вилити душу.

…та не має справжніх друзів.

…за рахунок одного оповідання, а повість про людей так і не написана.

…але це лише маска, під якою все прораховується наперед.

Як бачимо, місто дало герою і водночас забрало. Я розумію, що у кожного з вас своя шкала цінностей.

Учні висловлюють свої міркування, дають відповіді на проблемне питання.

Висновок

«Воно покірно лежало внизу…». Цей останній авторський штрих про місто сприймається неоднозначно. Так, у цей момент він відчуває себе щасливим, переможцем. Адже щойно Степан познайомився із красивою жінкою Ритою, яка відповіла йому взаємністю. Але Рита – це маска, фальш, як і все, що оточує Степана Радченка. Перемога Степана над містом лише короткочасна.

Сучасний літературознавець Раїса Мовчан вважає, що «герой, всупереч своєму внутрішньому настановленню, вже ж проходить шлях зовнішнього поступу, тому його загальна еволюція є шляхом в нікуди».

ІV. Підсумок уроку

V. Домашнє завдання

Написати твір на одну із тем:

«Образ Міста в однойменному романі В.Підмогильного»

«Образ Степана Радченка»

«Жіночі образи в «Місті».

Зміст уроку

І. Організаційно-психологічний момент.

* Знайомство з новим підручником.
o Читання передмови.
o Ознайомлення з використаними в підручнику умовними позначеннями (знаками-символами).

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
*Робота з підручником. Колективне виконання вправ 1,2.

*Опрацювання таблиці.

ФУНКЦІЇ МОВИ
КОМУНІКАТИВНА
(СПІЛКУВАННЯ)
за допомогою мови люди обмінюються думками, діляться досвідом, висловлюють свою волю, бажання, почуття
ПІЗНАВАЛЬНА
(КОГНІТИВНА) світ людина пізнає не стільки власним досвідом, скільки через мову, бо в ній накопичено досвід попередніх поколінь, узагальнено знання
КУЛЬТУРОНОСНА
(КУМУЛЯТИВНА) через мову люди засвоюють культуру рідного та інших народів, сприймають традиції, звичаї, фольклор, мистецтво
ЕКСПРЕСИВНА
(ВИРАЖАЛЬНА) за допомогою мови людина виражає свій неповторний внутрішній світ, здобутки інтелекту, почуття та емоції
ЕСТЕТИЧНА мова – джерело естетичної насолоди, вона допомагає сприймати світ через призму прекрасного, це основа розвитку різних видів мистецтва, мова фіксує естетичні смаки й уподобання людей

* Прочитати спроектовані на дошку речення. Яку з функцій мови витлумачує кожне з них? Як пов’язані мова та мовлення?

1.Кожна мова – то унікальне знаряддя пізнання світу (В. Радчук). 2. Мова – це не тільки символ розуміння, вона витворюється в певній культурі, певній традиції. І поки живе мова – житиме й народ, яко національність... (І.Огієнко‎). 3. Мова - це засіб переносити ідеї з мого до твого мозку, не вдаючись до хірургії (М.Амідон). 4. Людина має схильність спiлкуватися з собi подiбними, тому що в такому станi бiльше почуває себе людиною (І. Кант). 5. Неповторно звучить мелодія рідного слова. Але це не тільки предивні звуки, це й найтонші відтінки думок і переживань, адресовані нащадкам (З журналу). 6. Мова виражає і передає не лише думки, а й почуття, волю людей, а також стани свідомості, які називають естетичними переживаннями (З підручника).

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Робота в парах. Прочитати текст, сформулювати по чотири запитання за його змістом. Поставити ці запитання одне одному, дати на них відповідь. Який тип мовлення покладено в основу тексту? Свою думку обґрунтувати.

Комунікативна функція мови — це функція спілкування. Мова й створена для того, щоб спілкуватися, а спілкування можливе лише в суспільстві. Існують і інші комунікативні засоби, наприклад, жести й міміка. Мовознавці навіть висловлюють думку, що спочатку люди спілкувалися за допомогою жестів і міміки, і лише згодом — звуковою мовою. Як доказ комунікативної придатності жестів та міміки можна навести пантоміму. Однак у людському спілкуванні жести й міміка є лише допоміжними, супровідними щодо звукової мови засобами.
Допоміжними засобами спілкування можна назвати музику й живопис, але замінити мову вони не можуть. У кожної людини музика й живопис викликають різні почуття й думки. А от спілкуючись за допомогою мови, всі люди приблизно однаково розуміють висловлене. Тому-то мову вважають найважливішим засобом людського спілкування.
Комунікативну функцію виконує не тільки звукове, тобто усне мовлення, а й написані чи надруковані тексти.
Мова, якою не спілкуються, вмирає. Без мовлення не може бути мови. Зі смертю мови вмирає і народ, що був її творцем і носієм, умирає жива культура, створена цим народом і мовою, а писемна та матеріальна культура губиться у віках і забувається. Народ, що втратив свою мову, втрачає і весь той духовно-культурний світ цінностей, що витворився на ґрунті його мови. Але втративши все своє, надбане віками, асимільований народ ніколи не зрівняється з сусідом, чию мову він прийняв, бо він втратив національний ґрунт і гідність, він є менш вартісний, вторинний. Ось чому слід не тільки на словах визнавати право української мови на широке вживання в суспільному житті, а й повсюдно спілкуватися нею, аби мова жила повнокровним життям (За О.Федик).
Словник. Асиміляція (від лат. assimilatio – уподібнення) – процес, за якого сформовані етноси, опинившись у середовищі іншого народу, переймають його мову і культуру, зливаються з ним, асоціюють себе з цим народом. Може супроводжуватися явищем маргінальності, що властиве групам та індивідам, які втратили зв’язок зі старою культурою, але не повністю сприйняли риси нової культури. Цей процес може підтримуватися ще й слабким володінням новою мовою (Зі Словника термінів міжкультурної комунікації).

*Попереджувальний диктант.

1. Мова – засіб спілкування. Але мова – це ще й великий емоційний скарб. Почуті в чужомовному оточенні слова рідної мови здатні викликати в людини стан особливого хвилювання, відчуття родинної близькості. (С.Єрмоленко). 2. Істинна рушійна сила – це правильно вибране слово. Як тільки ми знаходимо одне з таких проникливих правильних слів, відповіддю стає духовний та емоційний підйом (Марк Твен). 3. Кожна людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу від покоління до покоління, сприймаючи разом з мовою пісні, казки, жарти, легенди, думи, перекази, історію, промисли, звичаї, традиції матеріальної культури і духовного життя нації (З підручника).
* Витлумачити вислови
• Мова - генофонд культури (Олесь Гончар);
• Мова для культури – те саме, що центральна нервова система для людини (С.-Є.Лец).

*Робота з підручником. Колективне виконання вправи. 3.

* Пояснення вчителя.
У лінгвістиці мову розглядають переважно у двох аспектах:
• як соціальне явище (мова слугує потребам мовної спільноти та забезпечує спілкування між індивідами);
• як явище особисте (засіб вираження думок та бажань індивіда).
У першому випадку мова є результатом діяльності суспільства, «громадським ресурсом», що забезпечує життєдіяльність тієї чи іншої мовної спільноти. У другому - мова - важливий чинник створення особистої та соціальної ідентичності індивіда; мовні звички та уподобання є відображенням його біографії, досвіду, рівня мовленнєвої та загальної культури, духовності, свідомості. Внутрішній «голо¬с», який постійно звучить у людині, формує її внутрішній світ, що надзвичайно важливо для самоідентифікації особистості, за допомогою мови викристалі¬зовується психологія поведінки кожного, здій¬снюється внутрішня психологічна кореляція, окре¬слюється певний «вектор» психологічного скерування особи.
Мовлення кожної людини глибоко індивідуальне, воно відображає її особистісне наповнення. Як зазначає В.Федоренко, це дало змогу мовознавцям виділити таке поняття, яв ідіолект (своєрідність мови окремого індивіда) та концептосфера (концептуальна картина світу індивіда, відображена в його мовленні).
Скалічена мова отупляє людину, зводить її мислення до примітива Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує.

*Прочитати. Як подані зразки мовлення характеризують персонажів літературних творів? Який зміст ви вкладаєте в слово «суржикомовець»?

1. Як заходиш і бачиш Наталку з бандурою – зразу понімаєш: в українську культуру прийшов. Для наших дідів і не только – балдьож (І.Марченко. «Музей нашої пам’яті»). 2. Ти Леську з тридцять другої групи в училищі помниш? Крашена така, нічо особенне! Так вона тепер в Італії, в цій, ну такий город з водою тіпа як Вєнєция, знаєш? У неї там місто в платном туалеті – просто сидіти весь день. І получає нормально… (Ю.Андрухович. «Дванадцять обручів»). 3. Не звіть мене по-сільському – Петрику, а звіть по-городському – Петя! Інакше я з вами разговарувать не стану (В.Шевчук. «Стежка у траві. Житомирська сага»).
* Чи згодні ви з поданими нижче висловами? Поясніть.
• Мова та мовлення – найперші характеристики людини.
• Кожен iз нас має свiй мовний «портрет», мовний «паспорт», у якому вiдображено всi параметри нашого Я – нацiонально-етнiчнi, соцiальнi, культурнi, духовнi, вiковi.
* Прокоментуйте рядок з поезії О.Забужко: Роздвоєний язик, у мовах плутаючись, гірко шекерявить. Чи стосуються ці слова суржику? Поясніть.

* З’ясуйте за словником пряме й переносне значення слова «суржик». Мовний суржик чи інтерфероване мовлення переважає у вашому місті (селі)? Яка цьому причина? Чи згодні ви з автором тексту щодо засобів боротьби із суржиком? Поясніть.

Суржик – негативне, розкладове явище. Але це хибна думка, яку навіть енциклопедія озвучує, що в нас мільйони людей розмовляють суржиком, це не відповідає дійсності. Суржиком, оцією мовною мішаниною розмовляє відсотків 15 українців у перехідних зонах, і їхня кількість збільшується, переходячи з Центральної України в Східну. Суржик треба відрізняти від так званого інтерферованого мовлення.. Ющенко, Янукович, Тимошенко і Кучма говорять інтерферованим мовленням, тобто з великим впливом російської. У Тимошенко є «акання» (кааліція). Суржик - це коли в людини дві мови як одна. Але його легко можна вивести, якщо наситити інформаційний простір українською літературною мовою (За Л.Масенко).

*Що утворює інформаційний простір держави? Яка мова переважає в інформаційному просторі України? Свою думку проілюструйте прикладами.
* Які з відомих вам артистів експлуатують образ суржикомовця? Що вони хочуть, на вашу думку, цим увиразнити?

* Робота в парах. Прочитайте. З якою з поданих оцінок ви згодні? Якою мірою? Поясніть.

І. Андрій Данилко – талановитий хлопчина. І його образ Сердючки непоганий, але якби у своїх виступах він спілкувався не з російськими зірками, які говорять чистою мовою, а він суржиком, а навпаки, з українськими, то люди би навчалися говорити правильно українською, тобто в них у підсвідомості закладалася б українська як нормативна правильна мова. А так суржик провідниці переноситься на українську (За Л.Масенко). ІІ. Одна з усеукраїнських FM-станцій свого часу розпочала акцію протесту проти участі Андрія Данилка в Євробаченні, наголошуючи на тому, що його поява на міжнародному пісенному фестивалі обернеться для України «культурною катастрофою та втратою авторитету й поваги з боку європейців». Організатори акції виголошували заклик «Ні Євросердючці! Нам не потрібна така перемога!» та закликали громадськість підтримати акцію протесту. Конгрес українських націоналістів підкреслив, що, на їх думку, цей персонаж є втіленням «малоросійщини» і ганьбить Україну. Чимало українців сприймають творчість Данилка як шоу для відсталих, людей, які не вміють і не хочуть мислити (З інтернет-форуму).

* Сформулювати своє ставлення до суржику. Чи всі, хто спілкується суржиком, малоосвічені люди?
*Прокоментувати слова мовознавця О.Рудякова: Я не закликаю говорити суржиком, я не закликаю бути безграмотним і не знати норм кожної з мов. Я закликаю розмежувати ті явища в суржику, які обумовлені малограмотністю, і ті явища, які обумовлені можливістю для носія двох мов обирати найбільш влучні словаї, найбільш комфортні засоби вираження граматичних значень.

* Робота в групах. Прочитати уривки з журнальних публікацій. Як характеризує авторів текстів їхнє ставлення до мовного питання? їхнє мовлення? У формі відкритого листа висловити згоду або незгоду з автором тексту. Прочитати й обговорити лист у класі.

Для І групи.
Мову не можна прокип'ятити і тримати законсервованою в трилітровій банці. Вона там скисне. Мова - ріка, вона тече, куди їй заманеться, а якщо на її шляху споруджують греблі, знищують джерела чи намагаються спрямувати в інше русло, вона або затхнеться в болоті, або ж прорве ті греблі. Сьогодні, на жаль, у нас немає ніякої державної мовної політики - лише істеричні крики «рятуйте!» або зачумлене самозомбування: «наша мова калинова!». Ми вже до того заговорили цю тему, що вона не викликає в людей жодної реакції. І чомусь завжди шпетимо народ, він, мовляв, не хоче вивчати гарну, чисту українську мову. І чомусь завжди ставимо на протилежні береги «літературну мову» і «мову народу», «живу, побутову мову» так, нібито це якісь ворогуючі сторонни. І чомусь завжди намагаємося «підтягнути» простий люд до мови «правильної». А хто сказав, що вона така вже правильна, ота, затверджена в кабінетах і вписана в словники?
Людей ніхто й ніколи не змусить говорити прокип'яченою мовою, і що більше ми будемо їх силувати це робити, то більше їх буде відрікатися від неї взагалі. Процес мовотворення має бути зворотнім: не вчити народ, а вчитися в нього, не нав'язувати людям відібрані, висушені і передерті на жорнах мовних інститутів слова й звороти, відкидаючи при цьому все, що не проходить через псевдонаукове решето, а прислухатися до простих людей-мовотворців і не боятися узаконювати, затверджувати, вносити у словники ту мову, якою споконвіку балакали, балакають і будуть балакати наші люди!
І як же тільки не обзивають ті бідні слова - і покручами, і суржиком, і мовним сміттям, і найголовнішим звинуваченням - русизмом, калькою з російської... «Калька з російської» - це як вирок сумнозвісної «трійки», після нього - розстріл! (За В.Трубаєм).

Для ІІ групи.
Людина і мова – дуже складний вузол стосунків. Тут і психологія, і соціологія, й географія з історією, і – не дай Боже – політика. У будь-якому разі мова є зусиллям, над нею треба працювати – хоч іноді, хоч трохи. А людина – істота лінива. Навіть рідною мовою розмовляє так, щоб не напружуватися, щоб карочє – обтинаючи слова, імена. Тєлік замість телевізор, вєлік замість велосипед, комп замість комп’ютер…
Люди лінуються вивчати мови, спілкуватись ними, читати. Людство на порозі того, щоб звести всю вербальну активність до натискання на своїх компах «лайк» та «ріпост». Та й айфони з айпедами, якими тепер користуються просунуті (але куди?) члени нашого суспільства, максимально відповідають цій перспективі – жмі пальцем, юзєр. Утім, щоб бути просунутим юзером, треба бодай англійську знати. Іноземними ж мовами говорити і читати ми тим більше лінуємося й не збираємося.

Я впевнений, що кожна наша людина хоча б трохи, хоча б якоюсь іноземною мовою та володіє. Але вона не хоче й не буде нею говорити, бо їй в облом. Оце і є пояснення: в облом – і все. Тому нас усі кому не ліньки намагаються нагнути. Тому що нам усе в облом. Усе, що вимагає зусиль. В облом навчатись, в облом розвиватись, в облом узяти і раз та назавжди покінчити з цим потворним обломом.
От і деякі наші російськомовні співвітчизники. Сказали б щиро – нам українська в облом, і жодних мотивацій більше не треба. Хіба ми не люди, не зрозуміємо? Навіть кіно українською їм дивитися в облом, не те, щоб ще й книжку в руки взяти. Така от запущена відсталість. Однак, щоб її прикрити, а з нею й лінощі, і легкодухість, і всю цю класичну російську обломівщину, вони вигадують якісь ідейні месиджі. Вигадують наступ на свої права – і самі йдуть у наступ. Переконують себе та собі подібних у тому, що української мови взагалі немає, й самі ж починають у це вірити (За Ю.Андруховичем).

Для ІІІ групи.
Дуже небезпечною, на мій погляд, є нині боротьба за так звану «чисту» українську мову, коли з неї «проганяють» діалектизми, архаїзми, слова високого стилістичного регістру (піснь, небеса, вишній, днесь...), вони, мовляв, «незрозумілі». Але ж високе покликання мови передусім у тому, щоб людина множила кількість душевних струн, а не одну лиш «інформативну» струну плекала, щоб на рівні слова відчувала єдність поколінь, свого роду. Утім, не тільки в нас праця душі тепер не вельми шанована — світ здебільшого прагматичний: у естетичній сфері переважають видовища, споглядання (екран, шоу, віртуальна реальність), що не вимагає праці душі.
Мовну практику, чуття мови формують, на жаль, не оригінальні чи перекладні твори, а радше те, що чуємо: радіо та телепередачі, реклами, телевізійні серіали. Гадаю, нині маємо три найболючіші «точки» нашого мовного організму, і всі вони пов’язані з безпосереднім впливом російської мови. Дедалі частіше звертаємося до описового ступенювання прикметників (більш, найбільш), хоч для української мови притаманне суфіксальне: «ширший», а не «більш широкий», «наймилозвучніший», а не «більш милозвучний». За сучасним правописом, ті форми рівноправні. Постійно чуємо важкі «канцелярські» штампи у вигляді чужих українській мові пасивних конструкцій: «мною було сказано», «президентом підписано», «комісією встановлено». Ми вже майже втратили нашу прекрасну дієслівну форму — заклик, без чого й уявити собі годі українську пісню: «Роздуймо, браття, вогонь багаття», «Заспіваймо пісню веселеньку», безліч інших. Це не тільки граматична категорія, у ній — відлуння нашої історії, ментальності, бо це ж не наказ (як трактують цю форму нові наші правописи), а заклик, голос громади. Сьогодні ж тільки-но заклик, як у російській, — «давайте», навіть на найвищому державному рівні — «тож будемо гідні», замість «будьмо ж гідні», «давайте не будемо забувати», замість «не забуваймо».
Самі «чисті» українські слова — це ще не українська мова. Важливо, як ті слова «в’яжемо» — згідно із природою нашої мови чи мови чужої. Визначальною ж рисою нашої «солов’їної» мови є милозвучність, виняткова увага до сув’язі слів, їхнього ритмічного рисунку. Навіть звична фраза має «лягати» на душу, виховувати смак до мови. Хіба можна мати чуття мови, подаючи, скажімо, як паралельну форму до зручніший» — «більш зручний»? Лунають пропозиції «навести порядок» у подвоєнні приголосних: в українській мові, мовляв, подвоєння не відчувається. Але ж ідеться не про приголосні, а про голосні, що творять звуковий образ мови. Перед подвоєним приголосним вони подовжуються: одна річ «беладонна», інша — «беладона». У першому випадку — слово протяжне, співуче, у другому — якесь наче вкорочене, безбарвне. Уже й «Мадонна» пропонують писати з одним «н»… (А.Содомора, перекладач).

V. Підбиття підсумків уроку.

Робота з підручником. Колективне виконання вправи 4.

* Диктант із коментуванням.
1. Знання інших мов збагачує людину. Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти Людина. Але пам’ятаймо: найбільш конкурентноспроможні нації - одномовні, бо в них більший суспільний капітал. На щастя, в Україні відсутній етнічний антагонізм і прості люди не мають проблем у спілкуванні між собою різними мовами (М.Бойко). 2. Проблема розвитку будь-якого суспільства, його успіхів і благополуччя визначається досконалістю мислення. Мислення формується законами мови як цілісної системи. І на сьогодні мова є найбільшою силою інформаційного впливу на стан інтелектуального здоров’я суспільства та досягненя ним благополуччя на всіх рівнях життя народу і держави. Мова - це вербальна зброя нації (З журналу). 3. Мовознавці попереджають: суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує на мові, що формувалась упродовж віків, загрожує скалічити і мову, і самого суржикомовця (З журналу). 4. Мова - головне знаряддя соцiалiзацiї, тобто перетворення бiологiчної iстоти на соцiальну, на члена певного суспiльства. Мова бере участь у твореннi людини (З підручника).
* Витлумачити значення вислову: Чим менше індивід знає слів своєї мови, тим швидше він з асимілюється (М.Шаповал).
* Що означає вираз україномовний нігілізм? Чи поширене це явище у вашому оточенні? Чим воно шкідливе?

VІ. Домашнє завдання. Підготувати відповіді на запитання на с. 8.

10 клас
Тема уроку: Складні випадки правопису іменників
Мета уроку:
• Повторити й узагальнити матеріал про складні випадки правопису іменників;
• Розвивати навички знаходити і пояснювати орфограми в іменниках; вміння висловлювати власні думки, аргументувати їх;
• Виховувати мовно-культурні естетичні смаки, високі моральні якості.
Тип уроку: урок формування та вдосконалення вмінь і навичок
Вид уроку: лінгвістичний практикум
Обладнання: комп’ютерна презентація, експрес-тести, тексти.
Література:
1. Інтерактивні технології на уроках української словесності/ укладач Орищин Р. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – 160 с.
2. Омельчук С. Практикум з правопису української мови. –К.: Грамота, 2009. - 224 с.
3. Чак Є. Чи правильно ми говоримо? –К.: Освіта, 1997. – 240 с.
4. Шевчук С. Українська мова/ Збірник диктантів. – К.: Вища шк., 2002. – 229 с.
5. Ющук І. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2004. – 254 с.
Хід уроку:
І. Організаційний момент
1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»
- З якими словами у вас асоціюється слово «життя»? Обґрунтуйте.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
У чому сенс життя? Ця проблема протягом віків хвилювала філософів, митців та і, зрештою, кожну мислячу людину.
Тому на сьогоднішньому уроці з’ясуємо, у чому ми вбачаємо справжні цінності життя, у чому суть призначення людини на землі, поміркуємо над тим, що необхідно нам усім для повноцінного справжнього щастя. І, звичайно ж, повторимо й узагальнимо відомості про іменник як частину мови, про складні випадки правопису іменників;
• розвиватимемо навички знаходити і пояснювати орфограми в іменниках; вміння висловлювати власні думки, аргументувати їх.
Тема нашого уроку «Цей безмежний світ іменників...», а епіграфом ми взяли рядки Олеся Бердника, на жаль , малознаного у нас і всесвітньовідомого українського фантаста – зачинателя української романтичної фантастики:

«Хто в небо не росте, приречений на тління»

ІІІ. Актуалізація опорних знань та їх коригування
Орфографічна розминка
Словниковий диктант
Піваркуша, міні-спідниця, півроку, полумисок, пів-України, прем’єр-міністр, півріччя, напівпровідник, півзахисник, пів’яблука, новобудова, фотоелемент, радіоцентр, авіабаза, віце-президент, пів-Європи, півлітра, півогірка, напівсон, напівфабрикат, піввідра, пів-Криму.
ІУ. Вступні вправи
1. Перевірка домашнього завдання.
(Усне повідомлення на лінгвістичну тему «Іменник як частина мови»)
Оцінка учителя
2. Вибіркова робота на основі висловлювання.
Виразно прочитайте текст. Визначити відміну і відмінок іменників
Крила потрібні лиш тим, хто літає...
Затримайся і поміркуй, чому?
Деякі, опустивши руки, снують павутину із сюжету буднів.
Інші ж не стоять на місці,
борючись щоденно проти посередності,
і йдуть уперед...
Але знову хтось запитує:
“Чому дехто ходить пішки, а хтось літає”
Стівен Ґарднер
3. Міні-практикум
Запишіть іменники у чотири колонки за відмінами. Підкресліть другу від початку букву. Прочитаєте закінчення вислову О.Гончара «Працею ...»
• Ніч, площа, біль, галченя, осел, листя, скатерть, плече, кров, мазь, людина, успішність, одиниця, дьоготь, типовість, знамено, сирота, мак, творчість, курча, завзятість, зневага, калюжа, лак, кошеня.

І відміна ІІ відміна ІІІ відміна ІУ відміна
площа біль ніч галченя
людина осел скатерть курча
одиниця листя кров кошеня
сирота плече мазь
зневага дьоготь успішність
калюжа знамено типовість
мак творчість
завзятість

Ключ: Працею людина і сильна, і красива.
У. Пробні та тренувальні вправи

1. Розподільна робота
Поставте іменники в орудному відмінку однини і випишіть у колон¬ку:
1) спочатку ті, у яких букви подвоїлися; 2) потім ті, у яких букви не подвої¬лися; 3) за ними ті, у яких вжито апостроф.
Зніяковілість, емаль, шерсть, подорож, кров, смерть, оже¬ледь, жовч, верф, вживаність, снасть. Об, радість, гниль, ста¬рість, далеч, мати.
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочи¬таєте закінчення вислову В. О. Сухомлинського «Треба тонко відчувати три речі:
Емаллю зніяковілістю кров’ю
подорожжю шерстю верф’ю
ожеледдю смертю Об’ю
гниллю жовчю матір’ю
далеччю вживаністю
снастю
радістю
старістю
Ключ: «Треба тонко відчувати три речі:можна, не можна, треба».
2. Вправа 150 [ 4].
3. Готуємося до зовнішнього тестування
Експрес-тест
(індивідуальні завдання на картках) (Додаток 1).
Рефлексія
Заповнити лист самоконтролю по темі «Іменник як частина мови». (Додаток 2) Проаналізуйте свої знання і вміння з даної теми.
УІ. Творчі вправи
1. Дослідження – відновлення
Відновіть і запишіть фразеологізми, уставляючи потрібні за змістом іменники з довідки. Визначте відміну і групу іменників, ужитих у фразеологічних зворотах. Дослідіть, чи всі іменники належать до відмін.
Узяти…; … бушує; … пробирають; не вартий виїденого…; викликати… на себе; наставляти на вірну…; з дорогою …; … природи; завмирає…; як … на нові…; трусити…; бойове …; велике …; юдине …; хапати… .

Довідка: путь, дрижаки, кров, гаманцем, цабе, вершки, яйця, реванш, душею, теля, серце, вогонь, дитя, плем’я, хрещення, ворота.

2. Ти – редактор

Виправіть помилки у вживанні іменників, обґрунтуйте свою думку.
 Вона відчула страшенну біль.
 На залізничному путі стояв поїзд.
 Марічка пішла за водою.
 Гуманізм і людяність – найголовніші риси героїв письменника.
 Дайте повідомлення про вільні вакансії.
3. Точка зору.
Повернемося до питання «Чому дехто ходить пішки, а хтось літає?
4. Асоціативний кущ

5. Робота з текстом
Прочитайте. Визначте стиль і тип мовлення.
Колись давно у Стародавньому Китаї жив дуже розумний, але й дуже пихатий (чоловік) Мандарин. Весь день його складався з примірювання розкішного вбрання та розмов із підданими про його розум.. Так минали дні за днями, роки за роками...
Аж ось пройшов по всій країні поголос, що є чоловік, розумніший від усіх на світі. Дійшов той поголос і до нашого Мандарина. Дуже розлютився він: «Хто сміє називати якогось там ченця найрозумнішою людиною в світі!?»
Вигляду нікому про своє обурення не подав, а запросив мудреця до сво¬го палацу. Сам же задумав обдурити його: «Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках — живе чи мертве. І якщо чернець скаже, що живе, — я роздушу метелика, а якщо — мертве — я випущу його...»
І ось настав день зустрічі. У пишній залі зібралося чимало люду. Усім хоті-лося подивитися на двобій найрозумніших людей у світі. Мандарин сидів на ви-сокому троні, тримав-за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу гостя.
Аж ось двері відчинилися, до зали увійшов невеличкий худорлявий чоло¬вік. Він привітався з Мандарином і сказав, що готовий відповісти на будь-яке
його запитання.
І тоді, зло посміхаючись, мандарин проказав: «Скажи-но мені, що я три-маю в руках — живе чи мертве?» Мудрець трохи подумав, усміхнувся і відпо-вів: «Все в твоїх руках!...» Збентежений мандарин випустив метелика з рук, і той полетів на волю, радісно тріпочучи своїми яскравими крильцями.
Отже, лише від вас залежить, буде ваше спілкування, ваша взаємодія з іншими жвавою, яскравою, плідною чи навпаки.

5. Творча робота « А про що думав метелик»
Зразок
- Де я? Чому не можу летіти? І чому так тривожно? Про що говорять люди? Невже вирішують мою долю? А хто їм дав право! Я ж така сама жива істота як і вони. Я теж чую, мрію, бачу, бажаю, хвилююся, чекаю…
А як гарно літати… Робити світ кращим, веселішим, світлішим. Наповнювати різнобарв’ям краси і радості. Нагадувати про його тендітність і вразливість Постійно зв’язувати землю з небом, сірі будні з високою мрією…

Домашнє завдання:
• Вправа 148 [ 5]
• На карточці підготувати деформований текст для товариша
• Твір- мініатюра «Якби були у мене крила»

Додаток 1
Експрес – тест

1. Визначте рядок, у якому всі іменники належать до однієї відміни.
А об’єднання, об’єкт, область
Б обмова, обрамлення, обставина
В обличчя, оболонь, обміль
Г оберег, обрис, обчислення
2. Визначте рядок, у якому всі іменники ІІ відміни чоловічого роду належать до твердої групи.
А крамар, коментар, ключар
Б контур, командир, касир
В книгар, каменяр, пушкар
Г конструктор, вугляр, кавалер
3. Визначте рядок, у якому всі іменники не належать до жодної відміни
А парость, асиметрія, відтиск
Б відчуття, поклик, їство
В оглядини, вечорниці, турне
Г пасаж, кав’ярня, глибінь
4. Визначте рядки, у яких в усіх іменниках неможливо визначити групу.
А розуміння, розчин, рілля
Б курча, гуся, дитя
В розміщення, розгардіяш, ребус
Г розпродаж, розрізнення, ремесло
5. Установіть відмінність між іменниками та відмінами, до яких вони належать.
А мати, сміливість, скрижаль 1. І відміна
Б старець, ставлення, спогад 2. ІІ відміна
В сім’я, галченя, ім’я 3. ІІІ відміна
Г стежина, спекота, скроня 4. ІУ відміна
Ґ скам’янілість, скатерть, сіль
Д сполох, спориш, співчуття.

Відповідь: 1. Г; 2. Б; 3. В; 4. Б, Г; 5. А 3, Б 2, В 4, Г 1, Ґ 3, Д 2.

Додаток 2

Іменник як частина мови

Визначення іменника Виконувати морфологічний розбір іменника
Іменники власні і загальні Розрізняти власні і загальні назви
Назви істот і неістот Назви істот і неістот
Іменники з конкретним та абстрактним значенням Іменники з конкретним та абстрактним значенням
Збірні, речовинні, одиничні іменники Збірні, речовинні, одиничні іменники
Граматичні категорії
• рід
• число
• відмінок Визначати
• рід,
• число
• відмінок
Поділ іменників
на відміни та групи Відмінкові закінчення іменників
Правила правопису складних іменників Правильно писати складні іменники
Підсумок

Урок № 61 І. Багряний — один із найталановитіших із когорти письменників-емігрантів. «Тигролови» — авантюрно-пригодницький роман, українська література, 9 клас
Мета: ознайомити школярів з життям і творчістю письменника-емігранта І. Багряного, з’ясувати особливості ідейно-тематичного спрямування «Тигроловів», його жанр, композицію; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, увагу, спостережливість; уміння логічно мислити, наводити переконливі приклади, раціонально використовувати навчальний час; виховувати почуття поваги, пізнавальний інтерес до творчості І. Багряного; співчутливе ставлення до знедолених, тих, хто потребує допомоги.
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет І. Багряного, бібліотечка-виставка творів письменника, фотоілюстрації до життєвого і творчого шляху митця, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку № 61 І. Багряний — один із найталановитіших із когорти письменників-емігрантів. «Тигролови» — авантюрно-пригодницький роман, українська література, 9 клас

І. З’ясування емоційної готовності учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями:
• Хто такі емігранти? З яких причин люди залишали рідний край?
• За що переслідували митців українського слова?
• Чи можна вважати патріотами письменників, які, емігрувавши за кордон, продовжували писати про Україну, вболівати за її долю? Відповідь умотивуйте.
• Чому влада вважала ворогами тих, хто палко кохав свій народ, Батьківщину? Яких страждань зазнали українці від переслідувань НКВС?
• З яких причин інформація про творчість багатьох українських письменників тривалий час була невідомою?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку
Не іменуй же мене поетом, друже мій!
Я хочу бути тільки людиною, яких так мало на світі…
І. Багряний
Я читав Багряного тільки «Тигролови» і вважаю, що Багряний може виробитись на серйозного і дуже цінного письменника.
В. Винниченко

1. Вступна промова вчителя
Постать Івана Багряного — одна з найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві й громадянстві першої половини — середини ХХ ст. Переслідуваний і караний на батьківщині, в УРСР, він не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції. У діаспорі — його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й злостивих перекручень та наклепів, а серед політичних супротивників знаходилися й такі, погрожував йому розправою і вдавалися до кримінальних засобів. Замовчуваний в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомим читачам на батьківщині. Тепер опубліковано тут кілька його романів, за його творами ставляться фільми, з’являються дослідження про нього. Актом справедливості і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки нашої країни — Державної премії України ім. Т. Шевченка.

2. Іван Павлович Лозов’яга (Лозов’ягін) (02.10.1906–25.08.1963). Псевдоніми — Полярний, Дон Кочерга та інші. Інформація про життєвий і творчий шлях (матеріал для вчителя й учнів)

Повідомлення № 1. Лозов’ягін — це Багряний?
Псевдонім обрано, як припускають, під впливом захоплення М. Хвильовим, у текстах якого улюблений епітет «багряний» виражав революційно-романтичне поривання. Сприйнявши ще дитиною буремні події 1917 — 1920 років як суто українську революцію, що мала привести до національного розквіту, Іван Лозов’ягін віддав немало сил для утвердження нових порядків. Свій вибір заманіфестував і новим прізвищем — Багряний. Але невдовзі торжество червоної правди виразно обернулося чорною несправедливістю щодо України.

Повідомлення № 2. Дитинство, роки навчання письменника
Народився майбутній письменник 2 жовтня 1906 року в м. Ох-тирці (тепер Сумська область) у родині муляра Павла Лозов’яги, якому згодом і присвятив збірку поезій «В поті чола». З шести років навчався в церковно-парафіяльній школі м. Охтирки. Пізніше — у вищій початковій, а з 1920 — у ремісничій профтех-школі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну.
У 1926 року опинився в Києві. Вступив до Київського художнього інституту.

Повідомлення № 3. Професійна діяльність І. Багряного
З 1922 по 1926 рр. займався різними справами: викладав малювання, вступив до Охтирської філії організації селянських письменників «Плуг». Побував у Криму, на Кубані, в Кам’янці-Подільському, де редагував місцеву газету.

Повідомлення № 4. «Неблагонадійність» митця
Іван Павлович по закінченню Київського художнього інституту диплома не отримав, бо виявив себе «політично неблагонадійним». По-перше, «сумнівна» ідеологічна позиція прочитувалася між рядками його віршів, опублікованих у журналах «Глобус», «Життя й революція», «Червоний шлях», «Плужанин». По-друге, він входив до організації МАРС, до якої належали Г. Косинка, Є. Плужник, В. Підмогильний, Т. Осьмачка та ін. А також товаришував із М. Хвильовим, М. Кулішем, О. Вишнею, М. Яловим.
У 1932 року Багряний був заарештований. Його звинувачували в тому, що він хотів насамперед працювати для української культури, критикував національну політику СРСР, закликав українців орієнтуватися у своєму культурному розвитку на Європу, а не на Москву.

Повідомлення № 5. «Ворог народу»
У 1932 році був заарештований за політичний (самостійницький український) ухил у літературі й політиці та ув’язнений в Харківській так званій «внутрішній тюрмі» ГПУ, де пробув 11 місяців у камері самотнього ув’язнення, а потім був засуджений на 5 років концтаборів. Присуд відбував у таборах так званого БАМЛАГУ. Терміну не добув, а 1937 року втік. Був повторно заарештований на початку 1938 року й перебував у Харківській в’язниці УДБ — НКВС на Холодній горі. Сидів 2 роки 7 місяців. Був звільнений у 1940 році восени під нагляд у зв’язку з тяжкою хворобою легенів, а головне, згідно з формуляром тимчасового звільнення «за недостатністю матеріалів для повторного засудження». Умовне звільнення було обмежене місцем перебування, з якого не мав права виїхати. Це м. Охтирка, де й застала його війна.

Повідомлення № 6. Політичні погляди. Громадська діяльність. Еміграція
З початком війни — нові випробування. Опинившись на окупованій території, письменник намагається віддатися національно-культурній роботі, але, пересвідчившись, що фашистське «визволення» — це геноцид українського народу, пробує знайти своє місце в УПА серед бандерівців. Він пише статті, листівки, бойові пісні й марші, малює агітаційні плакати. Але згодом розходиться у поглядах із керівництвом УПА й емігрує до Словаччини, потім переїжджає до Німеччини.
З 1946 року переходить на легальне становище, живе у таборі для переміщених осіб, а далі наймає приватне житло у м. Новий Ульм.
Іван Багряний веде в цей час активне творче і політичне життя: заснував газету «Українські вісті», організував МУР (Мистецький Український Рух); став ініціатором створення, а згодом лідером УРДП — Української Революційно-Демократичної Партії.
У своїх статтях митець писав, що у боротьбі за незалежну демократичну Україну треба орієнтуватися не на розхитування режиму ззовні, а на трудові та національно-свідомі елементи в самій УРСР. Основною силою визвольного руху в Україні він вважав робітників і селян, трудову інтелігенцію.

Повідомлення № 7. Останні роки життя
У Радянському Союзі проти І. Багряного плели інтриги енкаведисти. Сина Бориса від першого шлюбу на батьківщині влада змусила звернутися до батька з викривальним радіовиступом, що для нього обернулося глибоким нервовим потрясінням, а для батька — критичним станом здоров’я.
З часом до нажитого в радянській тюрмі туберкульозу додалися цукровий діабет і серцева недостатність. З 1938 року Баг-ряний жив під постійним наглядом лікарів, мав часті кровотечі легенів і працював як журналіст та письменник переважно в лікарнях. Прикутий до ліжка, на спеціально прилаштованій дошці він написав найкращі свої прозові полотна. Неодноразово виходячи переможцем із двобою зі смертю, письменник вражав медперсонал і всіх, хто був поруч, неймовірною силою духу, викликав повагу й захоплення.
Помер Багряний 25 серпня 1963 року в лікарні за роботою над черговим рукописом. Владика Анатолій Дублінський, якому довелося здійснювати похоронний обряд, згадував, що Новий Ульм ще ніколи не бачив стільки траурних вінків і стільки скорботних очей.
Івана Багряного посмертно реабілітовано у 1991 році, відтоді почала перевидаватися його творча спадщина.

Повідомлення № 8. Творча спадщина митця
Письменник залишив чималий доробок у різних жанрах.
Повість «Маруся Богуславка» — перша частина задуманої трилогії про долю української молоді в сталінській системі, повість-вертеп «Морітурі», у якій розкривається трагічна доля в’язнів сталінських тюрем; повість «Розгром», яку письменник присвятив пам’яті поета Михайла Пронченка, розстріляного фашистами в Кривому Розі в 1943 році; комедія «Генерал», повість «Огненне коло»; віршований памфлет «Антон Біда — герой труда»; романи «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Буйний вітер», «Людина біжить над прі-рвою», збірка «Золотий бумеранг», твори для дітей, памфлет «Чому я не хочу вертати до СРСР»; роман у віршах «Скелька».

2.1. Етапи творчого шляху письменника:
1926–1932 — початок літературної діяльності до першого арешту І. Багряного.
1932–1940 — період ув’язнень і концтаборів.
1941–1945 — період другої світової війни і окупації України.
1945–1963 — повоєнна доба й еміграція.

2.2. Тематичне спрямування творів І. Багряного.
Письменник розгортає трагічні сторінки національної історії України, громадянської війни, колективізації, голоду 1932–1933 років, сталінських концтаборів, репресій над українською творчою інтелігенцією.

2.3. Підсумок учителя.
Отже, І. Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітила шлях із чорної прірви зневіри, приниження і знеособлення в безсмертя.

2.4. Скласти «Доміно», відповідаючи на питання: «Хто ж він, Іван Павлович Багряний?»
(І. Багряний — письменник — патріот, політичний діяч — емігрант — художник — шахтар — член літературного об’єднання «Марс» — політв’язень — театральний декоратор — «народний ополченець» — редактор української газети «Голос Охтирщини» — національний інтелігент — засновник МУРу — заснов-ник УРДП — голова УНР — журналіст…)

3. Робота над твором І. Багряного «Тигролови»
3.1. Історія написання.
Задум роману «Тигролови» виношувався І. Багряним під час його перебування в таборі, коли, втікаючи з нього, він блукав тайгою та переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців-звіроловів, нащадків вихідців з України. 1943 року задум було втілено, а в 1944 році твір, який спочатку мав назву «Звіролови», побачив світ і незабаром був відзначений премією у Львові. У 1946 році роман видано у вдосконаленому варіанті. Він витримав багато видань українською та німецькою мовами, перекладався англійською (у США, Канаді, Англії), голландською, французькою мовами.
Сам автор згадував: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво». З цієї «цікавості», очевидно, й народився роман «Тигролови». А ще — з великого болю за Україну, за її знищуваний, тероризований народ.
Роман написаний у 1943 році за 14 днів. Твір не є автобіографічним, але переживання «страшного державного злочинця», його пригоди в тайзі належать І. Багряному.

3.2. Тема: зображення драматичної долі українського юнака Григорія, його боротьби за найвище благо в цьому жорстокому й бездушному світі бути вільним.

3.3. Ідея: засудження сталінського терору, його політики, яка калічила людей, позбавляючи їх права на життя; гімн людині, що за будь-яких обставин намагається боротися за своє щастя і перемагає.

3.4. Основна думка:
а) український народ (Григорій Многогрішний) — невмирущий, незнищений, мучений, гнаний, але невпокорений;
б) «сміливі завжди мають щастя»;
в) «ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи».

3.5. Жанр: пригодницький роман; твір-протест проти порушення елементарних людських прав.

3.6. Сюжет — далекий від мрійливої сентиментальності, навпаки — він напружений, динамічний.
Атлетичний юнак-українець, за фахом інженер-авіатор, хоробра й гуманна людина, Многогрішний не дав себе перемолоти в тоталітарній м’ясорубці і був засуджений на 25 років до ГУЛАГу. На кожній зупинці Медвин перевіряв присутність Григорія серед в’язнів, бо відчував його нескореність духу й могутню внут-рішню волю. Але Многогрішний не змирився зі своїм безвихідним становищем і, вирізавши у вагоні отвір, вистрибнув із чрева страшного дракона, вселяючи упевненість у душі в’язнів, що навіть приречена на смерть людина нездоланна, коли вона сповідує високу духовність і над усе цінить людську гідність.
У тайзі Григорій знаходить тепло й затишок у родині полтавських переселенців Сірків. Добрий душею Сірко, його лагідна дружина відігріли серце й поранену душу колишнього в’язня, повернули його до життя.
Однак Григорій знав, що Медвин не залишить його в спокої, буде шукати і в тайзі. Так і сталося. І при першій нагоді Многогрішний поквитався зі своїм кривдником.
Перемога Григорія над Медвином символізує перемогу волелюбного українського народу над жорстоким тоталітарним режимом. Коли Многогрішний і його наречена Наталка, яка ніколи не бачила України, народилась і виросла на Далекому Сході, прорвалися крізь кордон і думками вже проклали шлях у майбутнє, їх охопив могутній порив до осягнення України. Їхнє щасливе майбутнє — то шлях до відродження життя на українській землі.

3.7. Композиція.
Твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви, як ось: «Дракон», «Навзаводи зі смертю», «Memento more», «Заколот і капітуляція», «Бог кохання» і т. ін. Позасюжетні епізоди-пейзажі, портрети, сценічні елементи — романтично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте-Аліньських гір, описи краєвидів на Зміїній та Голубій Паді.
Події у романі відбуваються упродовж півроку (осінь, зима).
Експозиція: втеча Григорія Многогрішного з поїзда-дракона.
Зав’язка: герой-в’язень потрапляє до сім’ї тигроловів (Сірків).
Кульмінація: вбивство Медвина Многогрішним.
Розв’язка: еміграція Григорія та Наталки за кордон.

3.8. Особливості назви твору.
Сюжет твору вибудований на полюванні майора НКВД Медвина — цього новітнього тигролова за гордим, не прирученим тоталітарною системою, молодим «тигром» із України (Григорій Многогрішний), який у тайзі знайшов земляків, друзів, кохання.
Любителі-тигролови, авантюрники, любителі екзотики, пройдисвіти, контрабандисти, розтратники і можновладні бюрократи — поєднані в цій своєрідній екстериторіальній державі блаженної незалежності з професійними тигроловами, які вирушають на полювання за людьми в ім’я збереження пролетарської держави, чистоти її ідеології.

3.9. Проблематика «Тигроловів»:
— трагедія України в комуно-фашистській імперії;
— морально-етичні взаємостосунки в сімї;
— роль українських звичаїв і обрядів у родині, що мешкає у тайзі;
— життя і смерть;
— сила волі, витримка, прагнення долати всілякі труднощі.

3.10. Художні особливості твору.
З великою любов’ю у романі написаний образ природи. У творі — це високохудожні описи суворої далекосхідної тайги. Ця природа дика, могутня і часто страшна. Життя серед тайги родини Сір-ків допомагає читачеві ще глибше розкрити духовний світ гордих українців. Родина Сірків створила в далекій тайзі свій власний український світ, наповнений моральною чистотою і гармонією.
Криваве ХХ ст., у якому так розгорнулися диявольські сили, наголошує письменник, послало багатьох своїх людей на розп’яття, під кулі, під кригу, на загибель, аби вони своєю смертю зупинили людство у своїх гріхах.
Один із диявольських образів — Дракон, фольклорний образ чудовиська, що пожирає людей. Таку ж назву має уже перший розділ роману. У творі з образом Дракона асоціюється поїзд, який має черево, натоптане вщерть тисячами жертв. Цим автор немовби хоче сказати, що фольклорний дракон ніщо у порівнянні із сталінським. Це ешелон смерті, який уособлює загрозу знищення людства.

3.11. Особливості роману.
Однією з важливих особливостей роману є те, що він поєднав у собі глибокі і серйозні проблеми із романтикою пригод.
Головне для І. Багряного переконати читача, що за будь-яких обставин людина повинна зберегти в собі співчуття, доброту, віру в людяність. Для героїв письменника почуття національної гідності, патріотизму є органічним, природним, як саме життя.

4. Робота над змістом твору. Бесіда за питаннями
4.1. Розділ І. «Дракон».
• Про якого дракона розповідає письменник на початку твору? Що уособлює ця істота? («…Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон. …Вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами… Високо в небі сіючи іскри й сморід, летів і летів у безмежній ночі… зникав десь у надрах землі — занурювався, як вогненноокий хробак… мов пекельна потвора. …Пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хвостом, як комета, летів і летів…»)
• Кого, на вашу думку, І. Багряний називає людоловами?
• Чому потяг з ув’язненими повсякчас порівнювався то з драконами, то з хробаком, то ще з будь-якою потворою?
4.1.1. Робота у малих групах. За допомогою тексту твору відтворіть асоціативний малюнок потяга-дракона.
Потяг-дракон:
— «вогненні очі»;
— «вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами…»;
— «занурювався, як вогненноокий хробак, зі скреготом і хряском у груди скелястих гір»;
— «пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хвостом, як комета, летів і летів…»;
— «не фіктивна потвора з наївних китайських казок…»;
— «на сталевих лапах, з вогненним черевом, з залізною пащею жахкотів він…»;
— «шістдесят суглобів у дракона — то шістдесят рудих домовин, і в кожній з них повно проглинених жертв, повно живих мертвяків»;
• «Спереду вогненноока голова — велетенський двоокий циклоп — надпотужний паротяг «Й. С.» (Йосиф Сталін). Ззаду — такий же надпотужний паротяг «Ф. Д.» (Фелікс Дзержинський)…)
• Чим пояснити те, що дракон-потяг далеко не є казковою істотою?
• Чому кожний вагон, за свідченням автора, це домовина, а потяг в цілому — ешелон смерті?
• Як називає письменник тих, хто знаходився у череві дракона? Яку характеристику він їм надає? («Крізь загратовані діри дивилися тоскно ґрона мерехтливих очей,— дивились крізь темряву десь на утрачений світ, десь туди, де лишилася країна, осяяна сонцем, де лишилась Вітчизна… мати… родина… дружина… Повно проглинених жертв, повно живих мертвяків»)
• Яку долю передбачає І. Багряний в’язням? («І ніхто-ніхто їх не визволить і вже не врятує, і ніхто навіть нічого не знатиме й не почує про них. Ніч. Чорна, безмежна ніч»)
• Чим була викликана стрілянина вартових, що охороняли потяг? («То вартовому вважається зрада чи втеча, і він несамовито, пронизливо кричить і стріляє навмання у метушливі тіні смерек і стовпів»)
• Яким чином здійснювався суворий і ретельний контроль за в’язнями потягу? («…Біжать по дахах, перестрибуючи з вагона на вагон, і стукають палками в залізо — чи не проломлено де?! Чи немає диверсій?.. Чи не замірився ворог з нутра на державу, закон і порядок, рятуючись від того закону втечею?)
Мікрофон: «Чому тих, хто любить Вітчизну, вважають ворогами держави?»
• Що автор зазначає про Сибір, як смертельну прірву? Чим це пояснити? («…До тієї прірви, що десь утворилася і що її від років уже вигачують людськими кістками та душами і не можуть ніяк загатити»)
• Чому вартові приділяли надмірну увагу до Григорія Многогрішного?
• Через що охоронцю не сподобався спів ув’язнених?
• З яким співчуттям жалю і смутку І. Багряний описує тих, хто перебував у вагонах поїзда? Про що це свідчить? («Тисячі! Тисячі обірваних, брудних, зарослих, як пращури, і худих, як скелети, людей! І все старих, згорблених. І хоч серед них багатьом 20–25 років лише, але всі вони гейби діди. Тисячі завинених в дрантя і коци і так — напівголих, викинених з вітчизни, з родини, з спільноти, по гноблених, безправних, приречених… Так, приречених на загин, десь там, куди ще вони не дійшли. Вони були тупі й байдужі, виснажені, дивились просто себе на воду…»)
• Як зреагував начальник на відсутність Г. Многогрішного серед ув’язнених?
• Яким чином герой втік з ешелона смерті? («…у вагоні, у тім, середнім, тридцять другім, знайдено сліди диверсії — чотири дошки були двічі перерізані упоперек. Над буфером. Саме там, де того найменше можна було сподіватися»)
• Як сприйняли в’язні вагона № 32 знервованість начальника охорони щодо втечі Григорія? («Люди стояли понуро, схиливши голови. Мовчали. Але в кожного тіпалося серце. Не від страху, ні, від буйної радості. Від злобної радості та й від гордості за того «диявола», за того сміливця»)
• У чому полягала мораль арештантської дружби? («Але ніхто не пустив і пари з вуст. Є така солідарність, є такий закон неписаний, є така арештантська мораль, що подібної до неї більше немає у світі, мораль упосліджених, святиня арештантської дружби»)
• Як втечу Григорія сприйняли його товариші? («Лиця обертались туди, назад, і виростали крила у тих, хто був зломився вже зовсім. А серця калатали в схудлих вимучених грудях, прориваючись геть. Шепіт летів по юрбі»)
• Якою могла бути майбутня доля Многогрішного-в’язня?
• Що уособлював той, хто втік від охоронців? («…Символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни…»)

4.2. Розділ ІІ. «Світ на колесах».
• Яким чином І. Багряний характеризує тих, хто їхав до Сибіру в експресі? («Віз, заколисуючи, екзальтованих пасажирів десь в невідомий і вимріяний, казковий край, в дивне золоте ельдорадо»)
• Чому експрес названий у творі чудом цивілізації, вершком людської вибагливості і фантазії?
• Кого письменник у творі називає тиграми? Чим це викликано?
• Що свідчить про різне ставлення пасажирів експресу до наявності тигрів у потязі до Сибіру?
• Чому женьшень міг протистояти тиграм? («Сама його назва — саме те двоскладове слово набуло магічної сили і вже відмолоджує стариків, зроджуючи в них надію, що ще не все втрачено, змушує хвилюватись старечі серця, які вже давно одвикли реагувати на такі собі опуклі бюсти й інші принади»)
• Як у творі описано Байкал? Що вплинуло на пасажирів експреса, в результаті чого в них змінився режим життя? («Створився хаос,— одні вибилися зі сну й з апетиту; не могли вже не їсти, ні спати, а другі, навпаки,— борюкались і вийшли переможцями — спростили своє життя до тільки їсти і тільки спати…»)
• Хто за розповідями професора були першими політичними засланцями Сибіру і їх наступниками? («І було їх двоє, тих піонерів: навіжений протопоп Аввакум… «ізмєнник» — «малоросійський» гетьман на ймення Дем’ян Многогрішний. За ними пішли чередою безліч інших, більших і менших, відомих і безіменних каторжників… Брязкаючи кайданами, вони вимощували кістками це гробовище, цю понуру «юдоль розпачу і сліз людських…»)
• Про що свідчить авторська характеристика життєвої долі Дем’яна Многогрішного? («…Той патріарх каторжанський так міцно і так широко проторував шлях на Сибір для всіх своїх онуків і правнуків і тим воістину заслуговує на пам’ятник десь тут, серед цих голих кряжів, серед цих забайкальських пустель…»)
• У яких умовах перебували каторжники? («…В ганчір’яних шапочках-ушанках і в такім лахмітті, що здавалося, ніби їх рвали всі собаки всього світу і тріпали всі сибірські й транссибірські вітри та буревії. Безконечні лави людей, списаних геть з життєвого реєстру, обтикані патрулями з рушницями і псами…»)
• Як пасажири експресу намагалися «висловити власне співчуття» каторжникам? («…З усіх вікон полетіли: цигарки… плитки шоколаду… цитрини, черевики, шматки хліба, пакунки, завинені в папір… — ціла веремія найрізноманітніших речей»)
• Чим розважалися ті, хто їхав у експресі? Про що це свідчить? («В декого вже спорожніли кишені, бо всі ці розкоші коштують гроші; інші вдалися до преферансу і смалять до одурення десь там, по купе; інші романсують, саме цілуються десь у присмерку коридорів і тамбурів…»)
• Які враження виникають у вас від першого знайомства з майором ОГПУ-НКВД?
• Для чого письменник протиставляє пасажирів салону-вагону?
• Чому молодь у творі — «прожигателі життя й кишень»?
• Через що Далекий Схід у романі названий золотим ельдорадо?
• Яку легенду з Біблії розповів один із молодців? (Як творив наш Бог мир)
• Що зіпсувало Медведину настрій, коли він їхав у салоні-вагоні?
• Яких страждань зазнав Многогрішний від майора НКВД? («Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби… Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі»)
• У чому полягала мужність, витримка, невимовна сила волі Григорія під час його допиту Медвединим? («Як каменюка. Спершу зухвало і скажено відбивався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в обличчя йому — слідчому, а потім лише хекав крізь зуби і мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав принизливо… Його вже носили на рядні. Бо негоден був ходити…»)
• Чим Григорій налякав майора? Чи відчував небезпеку Медвин, дізнавшись про втечу Многогрішного? («Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли… Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили,— тисячі нас замучених, закатованих… Ти лягатимеш спати — і не зможеш заснути: ми кричатимемо й ревтимемо отак…»)

4.3. Розділ ІІІ. «Навзаводи із смертю».
• У чому виявилася майстерність І. Багряного під час опису тайги? З якою метою він так докладно її відобразив?
• Яким чином знущання над Григорієм в НКВД вплинуло на його зовнішність? («…Стежкою йшла двонога істота. Обірвана. Худа як кістяк. Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття. Почорніле обличчя з міцно стиснутими щелепами заросло щетиною»)
• Чим пояснити прагнення героя залишити рідний край, а потім знову повернутися до нього як месник?
• Яких випробувань зазнав Многогрішний, долаючи тайожні нестрі? («Загнавшись у вітроломник, змагався там одчайдушно, зціпивши зуби, цілими годинами, обдирав на собі рештки одежі і шкіру до крові. Ліз через велетенські стовбури, потрапляв ногами у камінні розсипи — в раптові глибочезні щілини, невидимі в бур’яні — і нагло падав, аж суглоби тріщали йому»)
• Що допомогло герою здобути хоч будь-який харч? («Горіхи!.. Часничина!.. Назбирав кілька таких часничин. І тоді взявся до горіхів, додаючи чудернацький часник. Чудесно! Горіхи з часником!»)
• Які враження охопили Григорія, коли він у тайзі згадав про своє дитинство?
• Що змусило Многогрішного бути впевненим у власному врятуванні? (Мисливський ніж)
• За чим шкодував герой, перебуваючи на самоті в тайзі? («…Шкода того безжурного, молодого, веселого обличчя, що колись зводило дівчат з розуму. Шкода молодості, шкода втраченого безповоротно того, що вже ніколи, ніколи не повториться»)
• Як почуття голоду підбадьорювало Григорія?
• Яку допомогу надав герой Наталці, жертвуючи своїм життям?

4.4. Розділ ІV. «Родина тигроловів».
• Через що Григорій потрапив у небуття?
• Які враження охопили героя, коли він розплющив очі після тривалої втрати свідомості?
• Чому Многогрішний звертався до Сірківни, називаючи її мамою?
• За що старий Сірко був вдячним Григорію? («Ой, сину, за дочку що ти її мені вирятував…»)
• Як почував себе герой, перебуваючи у Сірків?
• Що нагадувало Григорію нове помешкання?
• Про яку небезпечну пригоду розповіла Многогрішному Наталка, що скоїлася між нею і ведмедицею?
• У чому полягала особливість полювання Сірків на тигрів?
• Чим вразила Григорія Наталка? («Така юна й квітуча — і така сувора, гартована і гонориста»)
• Чому для Сірків мисливство у тайзі — найважливіше заняття? («Ми ж хіба не сіємо зовсім, лише овес та гречку для коней. Хліб вродить чи ні, а звіра в нетрях повно, навіть «свиней та курчат». Ми так увесь вік промишляєм, бо так і вигідніше, та й цікавіше, та ще тепер»)
• Що свідчить про безпечність, спокій для Григорія, перебуваючи у Сірків? («До найближчого селища, що зветься Капитонівка і складається з кількох таких хат, понад 50 кілометрів. Григорій це вже знав, і це його тішило: небезпека від людей була тут найменша. А ці люди, що в них він жив, навіть охороняли його»)
• За яких обставин загинув Микола, брат Наталки?
• Чим Наталка дивувала героя і вважалася йому непідступною?
• Як Григорій охарактеризував мати дівчини? Чому на його думку, вона була мешканкою Полтави?
• Яким чином, на думку Сірківни, люди поступово підкорили собі тайгу? («Чужа чужина… А бач, оббулися… І дивись — зажили ж як потім! І пущі здолали, і край скорили, що й залюднили. І звикли, полюбили»)
• Що згадувала стара про Україну?
• Яких змін зазнав рідний край з того часу як його пам’ятала Сірківна? («…немає вже того тихого краю, України тієї, ясної, сонячної. Що садки вишневі повирубувані, ріки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло»)

V. Закріплення вивченого матеріалу
1. Проведення тестового опитування
Розділ І. «Дракон»
1. З драконом у творі асоціюється:
а) тоталітарний режим;
б) потяг з ув’язненими до Сибіру;
в) залізнична колія, що пролягала вздовж болота і густого лісу;
г) літак, який кружляв над концтабором.
2. Казковий герой, який би не зміг подолати дракона — потворну істоту?
а) Ілля Муромець;
б) М. Кожум’яка;
в) І. Котигорошко;
г) Іван-Побиван.
3. Вагони потяга порівнюються у творі з:
а) ящиками;
б) перевантаженими човнами;
в) коробками;
г) великими валізами.
4. «Дєлом доблесті і геройства» для вартових поїзда-дракона є:
а) пильно охороняти в’язнів;
б) контролювати кожний рух «злочинців»;
в) забезпечувати спокій майору Медведину;
г) не зрадити Ф.Дзержинського.
5. Якої пісні виконував Г. Многогрішний, а з ним й інші ув’язнені під час етапу до Сибіру в потязі?
а) Бурлацької;
б) козацької;
в) чумацької;
г) про кохання.
6. Чим була викликана роздратованість начальника охорони, коли потяг прибув до кінцевого пункту призначення?
а) Бунтом ув’язнених;
б) відсутністю Г. Многогрішного;
в) великою кількістю смертності серед полонених;
г) надмірним співчуттям цивільних до ув’язнених.
7. І. Багряний, характеризуючи арештантську мораль, зазначив, що вона:
а) упосліджена;
б) та, яка не завжди сприймається людьми;
в) безрозсудства;
г) здатна перевиховувати будь-кого.
8. Григорій Многогрішний, каторжник Сибіру —
а) правнук гетьмана;
б) славетний полтавчанин;
в) майстерний швець;
г) людина, якою пишалася вся українська громадськість.

Розділ ІІ. «Світ на колесах»
9. Казковим краєм, золотим ельдорадо назвав письменник:
а) Крим;
б) Кавказ;
в) Сибір;
г) Закарпаття.
10. Рослина, яка з-поміж усіх могла «змагатися з тиграми»:
а) папороть;
б) рута;
в) чебрець;
г) женьшень.
11. «Дивне море, у якому вода стоїть вище, ніж у всіх інших морях»,— так зазначив письменник про:
а) Дунай;
б) Байкал;
в) Дніпро;
г) Волгу.
12. Сибір І. Багряний називає:
а) екзотичним краєм;
б) місцевістю із суворим кліматом;
в) гробовищем;
г) багатющим джерелом золота.
13. Експрес, у якому «Стільки вигод! Стільки розкошів!» — це, на думку автора твору, екстериторіальна:
а) зона;
б) райська місцевість;
в) благодать;
г) держава.
14. Втіленням «могутності, сили і гонору своєї пролетарської держави» у романі є:
а) майор Медвин;
б) усі пасажири експреса;
в) охоронці потяга-дракона;
г) газета «Правда».
15. Легенда з Біблії, яку розповів один із молодців компанії у салоні-вагоні. Про:
а) Мойсея;
б) Адама й Єву;
в) Всесвітній потоп;
г) створення світу.
16. Згадуючи замордованого на допитах Многогрішного, Медвина найбільше вразили його:
а) очі з краплинами крові;
б) потріскані губи;
в) синці на руках;
г) мужність і витримка.

Розділ ІІІ. «Навзаводи із смертю»
17. Для якої тварини тайги Многогрішний був диковинкою?
а) Ведмедя;
б) рисі;
в) зубра;
г) борсука.
18. Що допомагало герою долати хащі тайги?
а) Воля до життя;
б) особисті амбіції;
в) жах від переслідування Медвином;
г) бажання смачно поїсти.
19. Рухаючись по тайзі, Григорій мріяв:
а) вбити Медвина;
б) визволити товаришів;
в) залишити «батьківщину»;
г) знайти притулок.

ІV розділ. «Родина тигроловів»
20. Що споріднювало сім’ю Сірків і Григорія?
а) національність;
б) місце народження;
в) політичні погляди;
г) мисливство.
21. Старий Сірко був вдячним Многогрішному за те, що «гість»:
а) урятував життя Наталці;
б) розповів йому про Україну;
в) виявив до нього чемність і доброту;
г) допомагав йому полювати.
22. Змалку Григорій був:
а) рибалкою;
б) шевцем;
в) мисливцем;
г) ковалем.
23. Герой твору, який зазначив про себе, що він є чесною і чемною людиною:
а) Старий Сірко;
б) Грицько — брат Наталці;
в) Г. Многогрішний;
г) Медвин.
24. За рахунок чого сім’я Сірків виживала у тайзі?
а) Вживанням лікарських трав;
б) збиранням грибів;
в) рибальством;
г) полюванням на тигрів.
Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 0,5 бала.

2. Робота на картках
Картка № 1
1. Що, на ваш погляд, допомагало вижити Григорію після сутички з ведмедем, стрибка з потяга? Чим пояснити постійну боротьбу героя зі смертю?
2. Прокоментуйте думку автора: «Тигри… Вони беруть участь у преферансі і в пиятиках, у плітках і навіть коханні».
3. Як стара Сірківна охарактеризувала Сибір? Це край:
а) підступний і водночас загадковий;
б) багатий на тигрів;
в) страшний і небезпечний;
г) таємний і ніким не досліджений.

Картка № 2
1. З якою метою, на ваш погляд, І. Багряний порівнює два потяги — Дракон і експрес? Свої міркування обґрунтуйте.
2. Що свідчить про небайдуже ставлення пасажирів експреса до каторжників? Чи є воно щирим і відвертим? Відповідь аргументуйте.
3. Хто із героїв твору вважав, що у сміливих завжди є щастя?
а) Мати Наталки;
б) Сірко;
в) Григорій Многогрішний;
г) Медвин.

Картка № 3
1. Що мав на увазі І. Багряний, зазначаючи про наявність страшного твору — «таємничої легенди про зникнення душ»? Стисло прокоментуйте її зміст.
2. Чому письменник експрес називає фантастичною «шостою частиною світу»? Відповідаючи, намагайтеся ґрунтовно розкрити глибокий підтекст.
3. Пучечок яких квіток нагадував Сірківні про Україну:
а) васильків;
б) горицвітів;
в) півників;
г) мати-й-мачухи.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання
Підготувати цитати, скласти питання до характеристики родини Сірків; опрацювати V–VІІІ розділи змісту твору.

Тема. І. Багряний — один із найталановитіших із когорти письменників-емігрантів. «Тигролови» — Авантюрно-пригодницький роман.
| 10.04.2014
Конспекти уроків української літератури 9 клас (урок 61)

Мета: ознайомити школярів з життям і творчістю письменника-емігранта І. Багряного, з’ясувати особливості ідейно-тематичного спрямування «Тигроловів», його жанр, композицію; розвивати культуру зв’язного мовлення, пам’ять, увагу, спостережливість; уміння логічно мислити, наводити переконливі приклади, раціонально використовувати навчальний час; виховувати почуття поваги, пізнавальний інтерес до творчості І. Багряного; співчутливе ставлення до знедолених, тих, хто потребує допомоги.
Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.
Обладнання: портрет І. Багряного, бібліотечка-виставка творів письменника, фотоілюстрації до життєвого і творчого шляху митця, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку

І. З’ясування емоційної готовності учнів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань. Бесіда за питаннями:

- Хто такі емігранти? З яких причин люди залишали рідний край?
- За що переслідували митців українського слова?
- Чи можна вважати патріотами письменників, які, емігрувавши за кордон, продовжували писати про Україну, вболівати за її долю? Відповідь умотивуйте.
- Чому влада вважала ворогами тих, хто палко кохав свій народ, Батьківщину? Яких страждань зазнали українці від переслідувань НКВС?
- З яких причин інформація про творчість багатьох українських письменників тривалий час була невідомою?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

ІV. Основний зміст уроку

Не іменуй же мене поетом, друже мій!
Я хочу бути тільки людиною, яких так мало на світі…
І. Багряний

Я читав Багряного тільки «Тигролови» і вважаю,
що Багряний може виробитись на серйозного
і дуже цінного письменника.
В. Винниченко

1. Вступна промова вчителя
Постать Івана Багряного — одна з найяскравіших і найдраматичніших в українському письменстві й громадянстві першої половини — середини ХХ ст. Переслідуваний і караний на батьківщині, в УРСР, він не для всіх виявився бажаним і зручним і в еміграції. У діаспорі — його політична позиція ставала предметом не лише заперечень, а й злостивих перекручень та наклепів, а серед політичних супротивників знаходилися й такі, погрожував йому розправою і вдавалися до кримінальних засобів.
Замовчуваний в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомим читачам на батьківщині. Тепер опубліковано тут кілька його романів, за його творами ставляться фільми, з’являються дослідження про нього. Актом справедливості і визнання (хоч і запізнілого) стало присудження йому посмертно в березні 1992 року найвищої відзнаки нашої країни — Державної премії України ім. Т. Шевченка.

2. Іван Павлович Лозов’яга (Лозов’ягін) (02.10.1906–25.08.1963). Псевдоніми — Полярний, Дон Кочерга та інші. Інформація про життєвий і творчий шлях (матеріал для вчителя й учнів)

Повідомлення № 1. Лозов’ягін — це Багряний?
Псевдонім обрано, як припускають, під впливом захоплення М. Хвильовим, у текстах якого улюблений епітет «багряний» виражав революційно-романтичне поривання. Сприйнявши ще дитиною буремні події 1917 — 1920 років як суто українську революцію, що мала привести до національного розквіту, Іван Лозов’ягін віддав немало сил для утвердження нових порядків. Свій вибір заманіфестував і новим прізвищем — Багряний. Але невдовзі торжество червоної правди виразно обернулося чорною несправедливістю щодо України.

Повідомлення № 2. Дитинство, роки навчання письменника
Народився майбутній письменник 2 жовтня 1906 року в м. Охтирці (тепер Сумська область) у родині муляра Павла Лозов’яги, якому згодом і присвятив збірку поезій «В поті чола». З шести років навчався в церковно-парафіяльній школі м. Охтирки. Пізніше — у вищій початковій, а з 1920 — у ремісничій профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну. У 1926 року опинився в Києві. Вступив до Київського художнього інституту.

Повідомлення № 3. Професійна діяльність І. Багряного
З 1922 по 1926 рр. займався різними справами: викладав малювання, вступив до Охтирської філії організації селянських письменників «Плуг». Побував у Криму, на Кубані, в Кам’янці-Подільському, де редагував місцеву газету.

Повідомлення № 4. «Неблагонадійність» митця
Іван Павлович по закінченню Київського художнього інституту диплома не отримав, бо виявив себе «політично неблагонадійним». По-перше, «сумнівна» ідеологічна позиція прочитувалася між рядками його віршів, опублікованих у журналах «Глобус», «Життя й революція», «Червоний шлях», «Плужанин». По-друге, він входив до організації МАРС, до якої належали Г. Косинка, Є. Плужник, В. Підмогильний, Т. Осьмачка та ін. А також товаришував із М. Хвильовим, М. Кулішем, О. Вишнею, М. Яловим.
У 1932 року Багряний був заарештований. Його звинувачували в тому, що він хотів насамперед працювати для української культури, критикував національну політику СРСР, закликав українців орієнтуватися у своєму культурному розвитку на Європу, а не на Москву.

Повідомлення № 5. «Ворог народу»
У 1932 році був заарештований за політичний (самостійницький український) ухил у літературі й політиці та ув’язнений в Харківській так званій «внутрішній тюрмі» ГПУ, де пробув 11 місяців у камері самотнього ув’язнення, а потім був засуджений на 5 років концтаборів. Присуд відбував у таборах так званого БАМЛАГУ. Терміну не добув, а 1937 року втік. Був повторно заарештований на початку 1938 року й перебував у Харківській в’язниці УДБ — НКВС на Холодній горі. Сидів 2 роки 7 місяців. Був звільнений у 1940 році восени під нагляд у зв’язку з тяжкою хворобою легенів, а головне, згідно з формуляром тимчасового звільнення «за недостатністю матеріалів для повторного засудження». Умовне звільнення було обмежене місцем перебування, з якого не мав права виїхати. Це м. Охтирка, де й застала його війна.

Повідомлення № 6. Політичні погляди. Громадська діяльність. Еміграція
З початком війни — нові випробування. Опинившись на окупованій території, письменник намагається віддатися національно-культурній роботі, але, пересвідчившись, що фашистське «визволення» — це геноцид українського народу, пробує знайти своє місце в УПА серед бандерівців. Він пише статті, листівки, бойові пісні й марші, малює агітаційні плакати. Але згодом розходиться у поглядах із керівництвом УПА й емігрує до Словаччини, потім переїжджає до Німеччини.
З 1946 року переходить на легальне становище, живе у таборі для переміщених осіб, а далі наймає приватне житло у м. Новий Ульм. Іван Багряний веде в цей час активне творче і політичне життя: заснував газету «Українські вісті», організував МУР (Мистецький Український Рух); став ініціатором створення, а згодом лідером УРДП — Української Революційно-Демократичної Партії. У своїх статтях митець писав, що у боротьбі за незалежну демократичну Україну треба орієнтуватися не на розхитування режиму ззовні, а на трудові та національно-свідомі елементи в самій УРСР. Основною силою визвольного руху в Україні він вважав робітників і селян, трудову інтелігенцію.

Повідомлення № 7. Останні роки життя
У Радянському Союзі проти І. Багряного плели інтриги енкаведисти. Сина Бориса від першого шлюбу на батьківщині влада змусила звернутися до батька з викривальним радіовиступом, що для нього обернулося глибоким нервовим потрясінням, а для батька — критичним станом здоров’я. З часом до нажитого в радянській тюрмі туберкульозу додалися цукровий діабет і серцева недостатність. З 1938 року Багряний жив під постійним наглядом лікарів, мав часті кровотечі легенів і працював як журналіст та письменник переважно в лікарнях. Прикутий до ліжка, на спеціально прилаштованій дошці він написав найкращі свої прозові полотна. Неодноразово виходячи переможцем із двобою зі смертю, письменник вражав медперсонал і всіх, хто був поруч, неймовірною силою духу, викликав повагу й захоплення.
Помер Багряний 25 серпня 1963 року в лікарні за роботою над черговим рукописом. Владика Анатолій Дублінський, якому довелося здійснювати похоронний обряд, згадував, що Новий Ульм ще ніколи не бачив стільки траурних вінків і стільки скорботних очей. Івана Багряного посмертно реабілітовано у 1991 році, відтоді почала перевидаватися його творча спадщина.

Повідомлення № 8. Творча спадщина митця
Письменник залишив чималий доробок у різних жанрах. Повість «Маруся Богуславка» — перша частина задуманої трилогії про долю української молоді в сталінській системі, повість-вертеп «Морітурі», у якій розкривається трагічна доля в’язнів сталінських тюрем; повість «Розгром», яку письменник присвятив пам’яті поета Михайла Пронченка, розстріляного фашистами в Кривому Розі в 1943 році; комедія «Генерал», повість «Огненне коло»; віршований памфлет «Антон Біда — герой труда»; романи «Тигролови», «Сад Гетсиманський», «Буйний вітер», «Людина біжить над прірвою», збірка «Золотий бумеранг», твори для дітей, памфлет «Чому я не хочу вертати до СРСР»; роман у віршах «Скелька».

2.1. Етапи творчого шляху письменника:
- 1926–1932 — початок літературної діяльності до першого арешту І. Багряного.
- 1932–1940 — період ув’язнень і концтаборів.
- 1941–1945 — період другої світової війни і окупації України.
- 1945–1963 — повоєнна доба й еміграція.

2.2. Тематичне спрямування творів І. Багряного.
Письменник розгортає трагічні сторінки національної історії України, громадянської війни, колективізації, голоду 1932–1933 років, сталінських концтаборів, репресій над українською творчою інтелігенцією.

2.3. Підсумок учителя.
Отже, І. Багряний усе життя біг над прірвою з вірою в людину, прагнучи запалити в ній невгасиму іскру, яка б висвітила шлях із чорної прірви зневіри, приниження і знеособлення в безсмертя.

2.4. Скласти «Доміно», відповідаючи на питання: «Хто ж він, Іван Павлович Багряний?»
(І. Багряний — письменник — патріот, політичний діяч — емігрант — художник — шахтар — член літературного об’єднання «Марс» — політв’язень — театральний декоратор — «народний ополченець» — редактор української газети «Голос Охтирщини» — національний інтелігент — засновник МУРу — засновник УРДП — голова УНР — журналіст…)

3. Робота над твором І. Багряного «Тигролови»

3.1. Історія написання.
Задум роману «Тигролови» виношувався І. Багряним під час його перебування в таборі, коли, втікаючи з нього, він блукав тайгою та переховувався в оселях мужніх далекосхідних мисливців-звіроловів, нащадків вихідців з України. 1943 року задум було втілено, а в 1944 році твір, який спочатку мав назву «Звіролови», побачив світ і незабаром був відзначений премією у Львові. У 1946 році роман видано у вдосконаленому варіанті. Він витримав багато видань українською та німецькою мовами, перекладався англійською (у США, Канаді, Англії), голландською, французькою мовами.
Сам автор згадував: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво». З цієї «цікавості», очевидно, й народився роман «Тигролови». А ще — з великого болю за Україну, за її знищуваний, тероризований народ. Роман написаний у 1943 році за 14 днів. Твір не є автобіографічним, але переживання «страшного державного злочинця», його пригоди в тайзі належать І. Багряному.

3.2. Тема: зображення драматичної долі українського юнака Григорія, його боротьби за найвище благо в цьому жорстокому й бездушному світі бути вільним.

3.3. Ідея: засудження сталінського терору, його політики, яка калічила людей, позбавляючи їх права на життя; гімн людині, що за будь-яких обставин намагається боротися за своє щастя і перемагає.

3.4. Основна думка:
а) український народ (Григорій Многогрішний) — невмирущий, незнищений, мучений, гнаний, але невпокорений;
б) «сміливі завжди мають щастя»;
в) «ліпше вмирати, біжучи, ніж жити, гниючи».

3.5. Жанр: пригодницький роман; твір-протест проти порушення елементарних людських прав.

3.6. Сюжет — далекий від мрійливої сентиментальності, навпаки — він напружений, динамічний. Атлетичний юнак-українець, за фахом інженер-авіатор, хоробра й гуманна людина, Многогрішний не дав себе перемолоти в тоталітарній м’ясорубці і був засуджений на 25 років до ГУЛАГу. На кожній зупинці Медвин перевіряв присутність Григорія серед в’язнів, бо відчував його нескореність духу й могутню внутрішню волю. Але Многогрішний не змирився зі своїм безвихідним становищем і, вирізавши у вагоні отвір, вистрибнув із чрева страшного дракона, вселяючи упевненість у душі в’язнів, що навіть приречена на смерть людина нездоланна, коли вона сповідує високу духовність і над усе цінить людську гідність. У тайзі Григорій знаходить тепло й затишок у родині полтавських переселенців Сірків. Добрий душею Сірко, його лагідна дружина відігріли серце й поранену душу колишнього в’язня, повернули його до життя. Однак Григорій знав, що Медвин не залишить його в спокої, буде шукати і в тайзі. Так і сталося. І при першій нагоді Многогрішний поквитався зі своїм кривдником.
Перемога Григорія над Медвином символізує перемогу волелюбного українського народу над жорстоким тоталітарним режимом. Коли Многогрішний і його наречена Наталка, яка ніколи не бачила України, народилась і виросла на Далекому Сході, прорвалися крізь кордон і думками вже проклали шлях у майбутнє, їх охопив могутній порив до осягнення України. Їхнє щасливе майбутнє — то шлях до відродження життя на українській землі.

3.7. Композиція.
Твір складається з 12 розділів, ряду підрозділів, схожих на новели, що мають інтригуючі назви, як ось: «Дракон», «Навзаводи зі смертю», «Memento more», «Заколот і капітуляція», «Бог кохання» і т. ін. Позасюжетні епізоди-пейзажі, портрети, сценічні елементи — романтично забарвлені. Особливо захоплюють уяву читача екзотичні панорами Сіхоте-Аліньських гір, описи краєвидів на Зміїній та Голубій Паді.
Події у романі відбуваються упродовж півроку (осінь, зима).
Експозиція: втеча Григорія Многогрішного з поїзда-дракона.
Зав’язка: герой-в’язень потрапляє до сім’ї тигроловів (Сірків).
Кульмінація: вбивство Медвина Многогрішним.
Розв’язка: еміграція Григорія та Наталки за кордон.

3.8. Особливості назви твору.
Сюжет твору вибудований на полюванні майора НКВД Медвина — цього новітнього тигролова за гордим, не прирученим тоталітарною системою, молодим «тигром» із України (Григорій Многогрішний), який у тайзі знайшов земляків, друзів, кохання. Любителі-тигролови, авантюрники, любителі екзотики, пройдисвіти, контрабандисти, розтратники і можновладні бюрократи — поєднані в цій своєрідній екстериторіальній державі блаженної незалежності з професійними тигроловами, які вирушають на полювання за людьми в ім’я збереження пролетарської держави, чистоти її ідеології.

3.9. Проблематика «Тигроловів»:
- трагедія України в комуно-фашистській імперії;
- морально-етичні взаємостосунки в сімї;
- роль українських звичаїв і обрядів у родині, що мешкає у тайзі;
- життя і смерть;
- сила волі, витримка, прагнення долати всілякі труднощі.

3.10. Художні особливості твору.
З великою любов’ю у романі написаний образ природи. У творі — це високохудожні описи суворої далекосхідної тайги. Ця природа дика, могутня і часто страшна. Життя серед тайги родини Сірків допомагає читачеві ще глибше розкрити духовний світ гордих українців. Родина Сірків створила в далекій тайзі свій власний український світ, наповнений моральною чистотою і гармонією. Криваве ХХ ст., у якому так розгорнулися диявольські сили, наголошує письменник, послало багатьох своїх людей на розп’яття, під кулі, під кригу, на загибель, аби вони своєю смертю зупинили людство у своїх гріхах.
Один із диявольських образів — Дракон, фольклорний образ чудовиська, що пожирає людей. Таку ж назву має уже перший розділ роману. У творі з образом Дракона асоціюється поїзд, який має черево, натоптане вщерть тисячами жертв. Цим автор немовби хоче сказати, що фольклорний дракон ніщо у порівнянні із сталінським. Це ешелон смерті, який уособлює загрозу знищення людства.

3.11. Особливості роману.
Однією з важливих особливостей роману є те, що він поєднав у собі глибокі і серйозні проблеми із романтикою пригод. Головне для І. Багряного переконати читача, що за будь-яких обставин людина повинна зберегти в собі співчуття, доброту, віру в людяність. Для героїв письменника почуття національної гідності, патріотизму є органічним, природним, як саме життя.

4. Робота над змістом твору. Бесіда за питаннями

4.1. Розділ І. «Дракон».
- Про якого дракона розповідає письменник на початку твору? Що уособлює ця істота? («…Вирячивши вогненні очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон. …Вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами… Високо в небі сіючи іскри й сморід, летів і летів у безмежній ночі… зникав десь у надрах землі — занурювався, як вогненноокий хробак… мов пекельна потвора. …Пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хвостом, як комета, летів і летів…»)
- Кого, на вашу думку, І. Багряний називає людоловами?
- Чому потяг з ув’язненими повсякчас порівнювався то з драконами, то з хробаком, то ще з будь-якою потворою?
4.1.1. Робота у малих групах. За допомогою тексту твору відтворіть асоціативний малюнок потяга-дракона.
(Потяг-дракон:
- «вогненні очі»;
- «вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами…»;
- «занурювався, як вогненноокий хробак, зі скреготом і хряском у груди скелястих гір»;
- «пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хвостом, як комета, летів і летів…»;
- «не фіктивна потвора з наївних китайських казок…»;
- «на сталевих лапах, з вогненним черевом, з залізною пащею жахкотів він…»;
- «шістдесят суглобів у дракона — то шістдесят рудих домовин, і в кожній з них повно проглинених жертв, повно живих мертвяків»;
- «Спереду вогненноока голова — велетенський двоокий циклоп — надпотужний паротяг «Й. С.» (Йосиф Сталін). Ззаду — такий же надпотужний паротяг «Ф. Д.» (Фелікс Дзержинський)…)
- Чим пояснити те, що дракон-потяг далеко не є казковою істотою? Чому кожний вагон, за свідченням автора, це домовина, а потяг в цілому — ешелон смерті?
- Як називає письменник тих, хто знаходився у череві дракона? Яку характеристику він їм надає? («Крізь загратовані діри дивилися тоскно ґрона мерехтливих очей,— дивились крізь темряву десь на утрачений світ, десь туди, де лишилася країна, осяяна сонцем, де лишилась Вітчизна… мати… родина… дружина… Повно проглинених жертв, повно живих мертвяків»)
- Яку долю передбачає І. Багряний в’язням? («І ніхто-ніхто їх не визволить і вже не врятує, і ніхто навіть нічого не знатиме й не почує про них. Ніч. Чорна, безмежна ніч»)
- Чим була викликана стрілянина вартових, що охороняли потяг? («То вартовому вважається зрада чи втеча, і він несамовито, пронизливо кричить і стріляє навмання у метушливі тіні смерек і стовпів»)
- Яким чином здійснювався суворий і ретельний контроль за в’язнями потягу? («…Біжать по дахах, перестрибуючи з вагона на вагон, і стукають палками в залізо — чи не проломлено де?! Чи немає диверсій?.. Чи не замірився ворог з нутра на державу, закон і порядок, рятуючись від того закону втечею?)
Мікрофон: «Чому тих, хто любить Вітчизну, вважають ворогами держави?»
- Що автор зазначає про Сибір, як смертельну прірву? Чим це пояснити? («…До тієї прірви, що десь утворилася і що її від років уже вигачують людськими кістками та душами і не можуть ніяк загатити»)
- Чому вартові приділяли надмірну увагу до Григорія Многогрішного?
- Через що охоронцю не сподобався спів ув’язнених?
- З яким співчуттям жалю і смутку І. Багряний описує тих, хто перебував у вагонах поїзда? Про що це свідчить? («Тисячі! Тисячі обірваних, брудних, зарослих, як пращури, і худих, як скелети, людей! І все старих, згорблених. І хоч серед них багатьом 20–25 років лише, але всі вони гейби діди. Тисячі завинених в дрантя і коци і так — напівголих, викинених з вітчизни, з родини, з спільноти, по гноблених, безправних, приречених… Так, приречених на загин, десь там, куди ще вони не дійшли. Вони були тупі й байдужі, виснажені, дивились просто себе на воду…»)
- Як зреагував начальник на відсутність Г. Многогрішного серед ув’язнених? Яким чином герой втік з ешелона смерті? («…у вагоні, у тім, середнім, тридцять другім, знайдено сліди диверсії — чотири дошки були двічі перерізані упоперек. Над буфером. Саме там, де того найменше можна було сподіватися»)
- Як сприйняли в’язні вагона № 32 знервованість начальника охорони щодо втечі Григорія? («Люди стояли понуро, схиливши голови. Мовчали. Але в кожного тіпалося серце. Не від страху, ні, від буйної радості. Від злобної радості та й від гордості за того «диявола», за того сміливця»)
- У чому полягала мораль арештантської дружби? («Але ніхто не пустив і пари з вуст. Є така солідарність, є такий закон неписаний, є така арештантська мораль, що подібної до неї більше немає у світі, мораль упосліджених, святиня арештантської дружби»)
- Як втечу Григорія сприйняли його товариші? («Лиця обертались туди, назад, і виростали крила у тих, хто був зломився вже зовсім. А серця калатали в схудлих вимучених грудях, прориваючись геть. Шепіт летів по юрбі»)
- Якою могла бути майбутня доля Многогрішного-в’язня?
- Що уособлював той, хто втік від охоронців? («…Символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни…»)

4.2. Розділ ІІ. «Світ на колесах».
- Яким чином І. Багряний характеризує тих, хто їхав до Сибіру в експресі? («Віз, заколисуючи, екзальтованих пасажирів десь в невідомий і вимріяний, казковий край, в дивне золоте ельдорадо»)
- Чому експрес названий у творі чудом цивілізації, вершком людської вибагливості і фантазії?
- Кого письменник у творі називає тиграми? Чим це викликано?
- Що свідчить про різне ставлення пасажирів експресу до наявності тигрів у потязі до Сибіру?
- Чому женьшень міг протистояти тиграм? («Сама його назва — саме те двоскладове слово набуло магічної сили і вже відмолоджує стариків, зроджуючи в них надію, що ще не все втрачено, змушує хвилюватись старечі серця, які вже давно одвикли реагувати на такі собі опуклі бюсти й інші принади»)
- Як у творі описано Байкал? Що вплинуло на пасажирів експреса, в результаті чого в них змінився режим життя? («Створився хаос,— одні вибилися зі сну й з апетиту; не могли вже не їсти, ні спати, а другі, навпаки,— борюкались і вийшли переможцями — спростили своє життя до тільки їсти і тільки спати…»)
- Хто за розповідями професора були першими політичними засланцями Сибіру і їх наступниками? («І було їх двоє, тих піонерів: навіжений протопоп Аввакум… «ізмєнник» — «малоросійський» гетьман на ймення Дем’ян Многогрішний. За ними пішли чередою безліч інших, більших і менших, відомих і безіменних каторжників… Брязкаючи кайданами, вони вимощували кістками це гробовище, цю понуру «юдоль розпачу і сліз людських…»)
- Про що свідчить авторська характеристика життєвої долі Дем’яна Многогрішного? («…Той патріарх каторжанський так міцно і так широко проторував шлях на Сибір для всіх своїх онуків і правнуків і тим воістину заслуговує на пам’ятник десь тут, серед цих голих кряжів, серед цих забайкальських пустель…»)
- У яких умовах перебували каторжники? («…В ганчір’яних шапочках-ушанках і в такім лахмітті, що здавалося, ніби їх рвали всі собаки всього світу і тріпали всі сибірські й транссибірські вітри та буревії. Безконечні лави людей, списаних геть з життєвого реєстру, обтикані патрулями з рушницями і псами…»)
- Як пасажири експресу намагалися «висловити власне співчуття» каторжникам? («…З усіх вікон полетіли: цигарки… плитки шоколаду… цитрини, черевики, шматки хліба, пакунки, завинені в папір… — ціла веремія найрізноманітніших речей»)
- Чим розважалися ті, хто їхав у експресі? Про що це свідчить? («В декого вже спорожніли кишені, бо всі ці розкоші коштують гроші; інші вдалися до преферансу і смалять до одурення десь там, по купе; інші романсують, саме цілуються десь у присмерку коридорів і тамбурів…»)
- Які враження виникають у вас від першого знайомства з майором ОГПУ-НКВД?
- Для чого письменник протиставляє пасажирів салону-вагону?
- Чому молодь у творі — «прожигателі життя й кишень»?
- Через що Далекий Схід у романі названий золотим ельдорадо?
- Яку легенду з Біблії розповів один із молодців? (Як творив наш Бог мир)
- Що зіпсувало Медведину настрій, коли він їхав у салоні-вагоні?
- Яких страждань зазнав Многогрішний від майора НКВД? («Він йому виламував ребра в скаженій люті. Він йому повивертав суглоби… Він уже домагався не зізнань, ні, він добивався, щоб той чорт хоч заскавчав і почав ридати та благати його, як то роблять всі») У чому полягала мужність, витримка, невимовна сила волі Григорія під час його допиту Медвединим? («Як каменюка. Спершу зухвало і скажено відбивався, вибухав прокльонами й сарказмом, плював в обличчя йому — слідчому, а потім лише хека крізь зуби і мовчав, розчавлений, але завзятий. Мовчав принизливо… Його вже носили на рядні. Бо негоден був ходити…»)
- Чим Григорій налякав майора? Чи відчував небезпеку Медвин, дізнавшись про втечу Многогрішного? («Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли…
Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили,— тисячі нас замучених, закатованих… Ти лягатимеш спати — і не зможеш заснути: ми кричатимемо й ревтимемо отак…»)

4.3. Розділ ІІІ. «Навзаводи із смертю».
- У чому виявилася майстерність І. Багряного під час опису тайги? З якою метою він так докладно її відобразив?
- Яким чином знущання над Григорієм в НКВД вплинуло на його зовнішність? («…Стежкою йшла двонога істота. Обірвана. Худа як кістяк. Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття. Почорніле обличчя з міцно стиснутими щелепами заросло щетиною»)
- Чим пояснити прагнення героя залишити рідний край, а потім знову повернутися до нього як месник?
- Яких випробувань зазнав Многогрішний, долаючи тайожні нестрі? («Загнавшись у вітроломник, змагався там одчайдушно, зціпивши зуби, цілими годинами, обдирав на собі рештки одежі і шкіру до крові. Ліз через велетенські стовбури, потрапляв ногами у камінні розсипи — в раптові глибочезні щілини, невидимі в бур’яні — і нагло падав, аж суглоби тріщали йому»)
- Що допомогло герою здобути хоч будь-який харч? («Горіхи!.. Часничина!.. Назбирав кілька таких часничин. І тоді взявся до горіхів, додаючи чудернацький часник. Чудесно! Горіхи з часником!»)
- Які враження охопили Григорія, коли він у тайзі згадав про своє дитинство?
- Що змусило Многогрішного бути впевненим у власному врятуванні? (Мисливський ніж)
- За чим шкодував герой, перебуваючи на самоті в тайзі? («…Шкода того безжурного, молодого, веселого обличчя, що колись зводило дівчат з розуму. Шкода молодості, шкода втраченого безповоротно того, що вже ніколи, ніколи не повториться»)
- Як почуття голоду підбадьорювало Григорія?
- Яку допомогу надав герой Наталці, жертвуючи своїм життям?

4.4. Розділ ІV. «Родина тигроловів».
- Через що Григорій потрапив у небуття?
- Які враження охопили героя, коли він розплющив очі після тривалої втрати свідомості?
- Чому Многогрішний звертався до Сірківни, називаючи її мамою?
- За що старий Сірко був вдячним Григорію? («Ой, сину, за дочку що ти її мені вирятував…»)
- Як почував себе герой, перебуваючи у Сірків?
- Що нагадувало Григорію нове помешкання?
- Про яку небезпечну пригоду розповіла Многогрішному Наталка, що скоїлася між нею і ведмедицею?
- У чому полягала особливість полювання Сірків на тигрів?
- Чим вразила Григорія Наталка? («Така юна й квітуча — і така сувора, гартована і гонориста»)
- Чому для Сірків мисливство у тайзі — найважливіше заняття? («Ми ж хіба не сіємо зовсім, лише овес та гречку для коней. Хліб вродить чи ні, а звіра в нетрях повно, навіть «свиней та курчат». Ми так увесь вік промишляєм, бо так і вигідніше, та й цікавіше, та ще тепер»)
- Що свідчить про безпечність, спокій для Григорія, перебуваючи у Сірків? («До найближчого селища, що зветься Капитонівка і складається з кількох таких хат, понад 50 кілометрів. Григорій це вже знав, і це його тішило: небезпека від людей була тут найменша. А ці люди, що в них він жив, навіть охороняли його»)
- За яких обставин загинув Микола, брат Наталки?
- Чим Наталка дивувала героя і вважалася йому непідступною?
- Як Григорій охарактеризував мати дівчини? Чому на його думку, вона була мешканкою Полтави?
- Яким чином, на думку Сірківни, люди поступово підкорили собі тайгу? («Чужа чужина… А бач, оббулися… І дивись — зажили ж як потім! І пущі здолали, і край скорили, що й залюднили. І звикли, полюбили»)
- Що згадувала стара про Україну?
- Яких змін зазнав рідний край з того часу як його пам’ятала Сірківна? («…немає вже того тихого краю, України тієї, ясної, сонячної. Що садки вишневі повирубувані, ріки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло»)

V. Закріплення вивченого матеріалу

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання
Підготувати цитати, скласти питання до характеристики родини Сірків; опрацювати V–VІІІ розділи змісту твору.
І. Багряний «Тигролови»: аналіз, характеристика образів
Роман Івана Багряного «Тигролови» став одним з найвідоміших у його творчості. У основу твору лягли автобіографічні події,що сталися з автором під час заслання на далекому сході. Письменник за життя зазнав переслідувань радянської влади через свої політичні переконання. Не одноразово був заарештований та пройшов через сталінські табори.
Жанр твору – авантюрно-пригодницький роман. Сюжет захоплюючий та динамічний. Автор постійно тримає читача в емоційний напрузі. Проте твір виходить за межі звичайної «масової» літератури своїм ідейним спрямуванням. Гуманістична ідея перемоги добра над злом відтворюється через численні ліричні відступи, промовисту символіку та художні образи.
Тема твору - це боротьба людини проте безжальної системи, збереження, незважаючи на страшні страждання, людської гідності та честі. Сюжет побудований на історії «полювання» майора НКВС Медвина на Григорія Многогрішного, не прирученого тоталітарною системою молодого хлопця з України. Втікаючи з потягу, що везе в’язнів до таборів, він опинається у тайзі, де неочікувано зустрічає земляків, друзів та кохання.
Проблематика роману «Тигролови» - це питання співвідношення добра й зла, морального вибору; збереження людяності, справедливості, патріотизму; взаємини особистості з владою.
Характеристика образів у романі "Тигролови"
Роман багатий на яскраві образи. Головний героєм є Григорій Многогрішний, політичний в’язень, людина сильна і духовно, і фізично. Він має незламну волю та готовий боротися за людську сутність і свободу. Його не скорили ні страшні фізичні, ні моральні знущання. Навіть його прізвище невипадкове, воно таке ж саме як і у Дем’яна Многогрішного, українського гетьмана, засланого в Іркутськ. Григорій Многогрішний – це відтворення образу непідкореної України.
Родина Сірків також пам’ятає свою батьківщину. Вони опинилися на чужині, проте змогли зберегти свій «український» світ, сповнений моральної чистоти та гармонії. Сірки - люди горді та сильні, їх загартувала сувора природа. Атмосфера в родині, що врятувала Григорія, світла і добра, тут він знаходить справжній домашній затишок. Родина Сірків має незвичне заняття - вони виловлюють тигрів в тайзі. Вони вступають в двобій з цими сильними та гордими тваринами, достойними супротивниками, і виходять переможцями.
Цим сміливим мисливцям протиставляється майор Медвин. Цей кат полює на Григорія. Він уособлює сталінську репресивну машину, що прагне зламати та знищити таких волелюбних людей як Григорій Многогрішний чи родина Сірків.
Роман закінчується оптимістично. Григорій перемагає Медвина в двобої. Багряний вірить у перемогу добра над злом, свободи над гнітом. Пригоди Многогрішного продовжуються,адже він продовжує свій путь, свою боротьбу.

Аналіз поеми «Сон» («У всякого своя воля…»)

Поема «Сон» — один із вершинних творів Т. Г. Шевченка, великого українського поета. Цей твір надзвичайно вирізняється з ряду інших і за своєю композицією, й за жанровою структурою, й за стилістикою. Леонід Білецький писав про цей твір Т. Шевченка: «Ця поема біла написана Тарасом у якомусь душевному трансі, у якомусь шалі... Це пориви найглибшого страждання за Націю, найсильнішого болю за неправду, за колосальну кривду, заподіяну Україні... Це гнів зневіреного, скривдженого у найсвятішім обуренні... Це лють за те, що потоптана найвища правда, бо в жертву сваволі принесена Доля народу, честь останнього і краса його духовності. З таким поет не може примиритись...» ,
За жанром «Сон» — ліро-епічна сатирична поема, власне, політична сатира. Шевченко першим в українській літературі вдається до цього жанру, витворює його. Цікаво те, що в цьому творі поет послуговується мотивом сну,.подорожі, що дозволяє йому показати широчезну панораму життя Російської імперії. Сам поет називає твір комедією, хоча, я думаю, у цьому є багато гіркої іронії.
Як і в поемі «Гайдамаки», центральним у творі є образ автора, що уособлює народ, якому відкрилася істина його становища у величезній імперії зла. Вся поема витончено іронічна, що свідчить про величезний поетичний талант автора. Як не дивно, але в цьому творі іронія й сатира спрямовані не тільки на визискувачів та поневолювачів, але й на їхніх жертв — нещасну, затуркану «братію», що «мовчить собі, витріщивши очі! Як ягнята!» Чому Шевченко з такою гостротою пише про народ? Та тому, що саме його покірність, небажання опиратися були причиною такого нелюдського гноблення. Рабська натура «братії» викликає в оповідача спалах обурення. Він саркастично повторює за нею: «Так і треба», показуючи зневагу до того, що для цих людей «немає Господа на небі», бо вони втратили почуття власної гідності і жалюгідно, по-лакейськи служать злу, погоджуються покірно страждати у надії заслужити для себе цим рай на небі. Поет вважає, що раю гідний тільки той, хто зберіг гідність у земному житті, у тому числі гідність національну.
Твір написаний у надзвичайно сумній тональності, що підкреслює, зокрема, образ сови, символу мудрості, чий сумний крик уночі тривожить душі людей.
Початок твору ніби відсилає читача до відомого твору Г. Сковороди із його збірки «Сад божественних пісень», яка є змалюванням різних людських типів. У Шевченка таке змалювання набуває вигляду гострої іронії:

Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає —
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Мотив сну дозволяє оповідачеві пересуватися швидко великими просторами імперії і залишатися при цьому непоміченим, тобто спостерігати відкрито за життям описуваних людей і змальовувати їх об'єктивно.
Гостроконтрастно змальовано у творі красу України та її пригноблене становище: на фоні краси пейзажу виникають думки про народ цієї країни, замучений і вмитий сльозами, народ, позбавлений незалежності:

Там сміху людського і плачу не чуть.
Он глянь — у тім раї, що ти покидаєш,
Латану свитину з каліки знімають,
З шкурою знімають...

Оповідач, пролітаючи над Україною, бачить і бідну покритку, якої всі одцурались, і дитину, що помирає з голоду під тином, і бідну вдову, сина якої забирають у рекрути. Бачить він, що страждають тільки бідні люди, тоді як «пани неситі» все життя розкошують.
Далі оповідач опиняється в Петербурзі. Петербурзький пейзаж навіює оповідачеві роздуми про трагічну долю багатьох українських козаків, яких силоміць гнали на болотисті береги Неви будувати столицю імперії. Тисячі й тисячі їх загинуло від каторжної роботи, холоду й хвороб. Оповідач навіть чує сумну пісню, яку співає душа гетьмана Полуботка. Тут він зустрічає «землячка», який говорить суржиком — рідної мови він відцурався, а чужої так і не навчився. Дешеві «цинові ґудзики» на мундирі «землячка» свідчать, що він належить до дрібних чиновників. Проте він пишається , що в Петербурзі став « здєшним », вивчив всі чужі манери, тобто зрадив свою рідну культуру. Т. Шевченка дратують такі національні перевертні, готові за кусень хліба продати й рідну матір.
Гостросатирично змальовано сцену вітання царської родини:

Цариця небога,
Мов опеньок засушений,
Тонка, довгонога,
Та ще на лихо, сердешне,
Хита головою...

Оповідачеві гірко спостерігати, настільки принижуються перед вищими усі великі й маленькі чиновники, наскільки вони втрачають будь-яку людську подобу. Поступово гостра сатира й іронія переростають у автора в розпач, горе. Йому боляче бачити таке звиродніння своїх земляків. Люди навіть стають подібними до звірів — індиків та ведмедів. І побачена оповідачем картина настільки страшна, що він прокидається. Наприкінці поеми автор ніби зводить все сказане на жарт. Він виправдовується, що простопереповів свій сон, та ми розуміємо, що це просто реверанс перед політичною цензурою, адже твір був занадто гострий.
Поема «Сон» стала справжнім вибухом у тогочасній літературі. Була вона й непересічним естетичним здобутком в українській поезії. Та й до нашого часу деякі мотиви «Сну» залишаються однаково актуальними, що свідчить про надзвичайно високий її рівень.
Поезія «Чигирине, Чигирине…»

Двічі відвідавши місто Чигирин, козацьку столицю в часи Б. Хмельницького (липень-серпень 1843 p., квітень-жовтень 1845 p.), Т. Шевченко намалював картини «Дари в Чигирині 1649 року», «Чигринський дівочий монастир», «Чигрин з Суботівського ш ляху ».
Поет побачив страшне запустіння міста, що його надзвичайно вразило.
Дорогою до Петербурга 19 лютого 1844 р. Тарас Шевченко написав пристрасний вірш «Чигрине, Чигрине...».
Вірш «Чигрине, Чигрине...» відкриває рукописну збірку Т.Шевченка.
Це медитативно-філософський монолог ліричного героя, у якому висловлено глибокі роздуми про минуле й майбутнє України, осмислюється її національна доля.
Тема: висловлення суму і жалю поетом з приводу знищення Запорозької Січі і втрати могутності Вкраїни; висловлення критики стосовно діяльності Б. Хмельницького, зокрема за необачний Переяславський союз з Московією, який призвів до втрати української державності; глибокі роздуми про минуле й майбутнє рідного краю.
Ідея: засудження тих, хто занедбав, зрадив Україну, заклик до боротьби з поневолювачами і гнобителями українців. Звернення до недругів не «сміятися» з України, бо прийде час її могутності й розквіту.
Основна думка: впевненість у відродженні козацтва, тієї сили, що здатна знищити самодержавство, будь-яку експлуатацію, приниження гідності.
У поезії Т. Шевченко критикує Б. Хмельницького за його легковірність, необачність, політичну недалекоглядність.
Гетьман, на думку поета, не зрадник, але за приєднання України до Росії його осудять нащадки, тож краще б йому було і на світ не народжуватись.
Письменник таврує Хмельницького за необачний Переяславський союз з Московією.
Богдан Хмельницький — син українського шляхтича Михайла, що був урядником у місті Чигирині й недалеко від Чигирина мав невеличкий хутір Суботів. Ще зовсім молодим Богдан вступив до козацького війська. Вже скоро всі помітили, що з нього буде хоробрий і відважний козак-лицар та розумний керівник. Як козацький старшина він брав участь у численних битвах з турками, а в битві під Ціцерою (1620 року) боровся поруч зі своїм батьком. Батько загинув у тій битві, а молодий Богдан потрапив у турецьку неволю, де пробув два роки. Вийшовши з неволі, став сотником Козацького війська, і знали його запорожці як відважного й розумного чоловіка. По невдалому козацькому повстанні в 1638 році Хмельницький жив постійно в Чигирині або в своєму хуторі Суботові, успадкованому від батька. Гетьман Хмельницький має в українській історії славу, бо він перший рішуче повів козацьке військо до боротьби за волю народу і рідної землі.
Про Хмельницького народ склав пісні, з яких багато дотепер збереглося. Його образ прославлений у художніх творах.
Сюжетна лінія вірша: твір розпочинається риторичним звертанням Чигрине, Чигрине, яке у вірші повторюється тричі й підсилює довірливий тон.
Перша частина — це філософський роздум поета про плинність часу («Над землею летять літа»), під впливом якого руйнується все: і святая... слава Чигирина, і Дніпро висихає, і розсипаються могили; нащадки забувають про минулу славу своїх предків, яка, «як пилина, лине за вітрячи холодними», про славу гетьманської столиці Чигирина.
У наступній частині поезії змінений віршовий розмір (чотиристопний ямб, тоді як у першій частині — хорей), це чотири пристрасні риторичні запитання, у яких висловлено розчарування ходом історії не на користь Україні:
За що ж боролись ми з ляхами?
За що ж ми різались з ордами?
За що скородили списами
Московські ребра??
Що ж на пиві уродилось??!
Відповідь — метафорична картина української дійсності:
«Засівал и , І рудою' поливали...
шаблями скородили».
А вродила «рута... рута...
Волі нашої отрута».

У цих рядках засобами іронії та контрасту показано крах ідеї державництва, утрату незалежності. Шевченко вдається до сильного художнього прийому: уводить у вірш образ гюета-юродивого, який потім з ’явиться й в інших творах («І мертвим, і живим...»). Він усе знає, розуміє, оплакує Україну, але люди його не чують: «А я, юродивий, на твоїх руїнах .Марно сльози трачу». Митець не може змиритися з тим, що ...заснула Вкраїна, Бур’яном укрилась, цвіллю зацвіла…
Поезія пройнята мотивами туги за колишньою козацькою славою, патріотичними ідеями, вірою в кращу долю України.
Поет висловлює надію на те, що він своїм гарячим поетичним словом зможе "викувати до старого плуга новий леміш і чересло", тобто розбудить громадську думку, спонукає до дії. Йому хочеться, щоб до байдужої, "гнилої" крові влили живу, чисту, святу козацьку, яка розбудить волю. Він сподівається, що все-таки "встане правда на сім світі".
Стало зрозумілим, що Т. Шевченко визначився у своїй подальшій творчій долі. З цього часу його слово буде прямо служити пробудженню народу. Поет уже не братиме до уваги, чи подобаються його твори цензурі, чи ні — він не звертатиме уваги на неї, писатиме так, ніби тієї цензури і не було. Його поезії не будуть друкувати, але вони йтимуть до народу в багатьох списках.

Тема: Дослідження категорій добра і зла у творчості письменників-шістдесятників (Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник)
Мета:
• надати учням інформацію про категорії добра і зла; вчити учнів аналізувати героїв твору, розрізняти добро й зло в сучасному світі;
• розвивати вміння логічно мислити та зв’язно викладати власні думки; розвивати почуття прекрасного на тлі творів поетів-шістдесятників;
• виховувати в дітей на прикладі життя літературних героїв доброту, людяність, порядність, бажання боротися зі злом; виховувати почуття доброзичливості, взаємодопомоги та взаєморозуміння;
Тип уроку: урок-дослідження.
Обладнання: портрети поетів-шістдесятників, виставка літературних збірок, демонстраційний матеріал «Добро і зло», мультимедійний проектор.
Методи і прийоми, форми:
 вступне слово викладача, аналіз літературних явищ, усні розповіді учнів, евристична бесіда,мозковий штурм;
 виразне читання поезій, підготовка питань до групи опонентів;
 робота в групах.
Міжпредметні зв’язки: теорія літератури, світова література, історія, музика, живопис.
Епіграф до уроку
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом (Ліна Костенко).
Перебіг уроку
I. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, мети і завдань уроку.

Вступне слово викладача
У будь-якій країні світу, у кожного народу існує ціла низка загальнолюдських понять, а саме: порядність, чесність, доброта, шляхетність.
Усі ці категорії закладаються ще при народженні і не залежать ні від походження, ні від соціального рівня, ні від добробуту…
Зверніть увагу на дошку. Як ви можете пояснити епіграф до нашого уроку?
( Коментарі учнів)
«Добро і зло» – це філософські категорії, які завжди ідуть поряд (звернути увагу на дошку з надписами: Добро – це…, зло – це…).
І тут на думку приходять слова Воланда із «Майстра та Маргарити» Михайла Булгакова: «Що б робило ваше добро, якби не було зла? Вирішуйте самі, що є добро, а що – Зло, бо я що до цього порадник поганий».
Отже, темою нашого уроку є дослідження категорій добра і зла у творчості письменників-шістдесятників (Ліна Костенко, Василь Симоненко, Григір Тютюнник). Ви заздалегідь були поділені на 3 групи, кожна з яких займалася дослідженням даних категорій у творчості названих письменників.
Таким чином, метою нашого заняття є дослідження старої, як світ, проблеми співвідношення добра і зла.

ІІ. Аналіз літературних явищ.

1 група 2 група 3 група
Добро і зло у вірші В.Симоненка «Дід умер». Добро і зло у вірші Л.Костенко «Українське альфреско» Добро і зло у новелі Г.Тютюнника «Три зозулі з поклоном».
Короткий план дослідницької роботи
1. Короткий екскурс у зміст твору.
2. Виявлення героїв, що несуть добро, і героїв, що несуть зло (короткий аналіз образів).
3. Чого навчає цей твір, що засуджує і що прославляє?
Виступи представників груп за підготовленим матеріалом
1 група
Презентація добірки матеріалу про Василя Симоненка та його поезію

1. Короткий екскурс у зміст твору (учень перший)
а) виразне читання поезії;
б) словникова робота.
Мантачка - вузький дерев'яний плоский брусок для гостріння коси, укритий шаром смоли з піском.
в) Героями багатьох поезій В. Симоненка люди праці – прості, звичайні, відверті, багаті духовно. Таким був і Василів дід Федір Трохимович, від якого онук узяв багато хорошого, зокрема, доброти та любові до людей. Саме про нього написаний один з кращих віршів поета "Дід умер". Починається вірш просто, наче зітхання. Ось повернулися з похорон, сіли за скорботний поминальний стіл, і хтось, може, й сам онук, наче підсумовує:
От і все. Поховали старезного діда...
І почали за прадавнім селянським звичаєм поминати покійного. Поминати не горілкою, а добрим словом: якою він був доброю людиною, як любив працювати.
Він тепер вже не встане
І ранком не піде
Із косою на гору круту
І не стане мантачкою тишу будити,
Задивляться в небо, як гаснуть зірки,
Лиш росою по нім буде плакати жито
І пливуть над ним непомітно віки.
Після роздумів про життя і смерть у поета вириваються слова, сповнені щирості, відчаю й протесту.
… не хочу
щоб в землю ішли без сліда
безіменні, святі.
2. Виявлення героїв, що несуть добро, і героїв, що несуть зло (учень другий)
На нашу думку, цілком очевидно, що позитивним героєм поезії є дід В. Симоненка Федір Трохимович Щербань. Він був "хорошою людиною" – так просто і вичерпно дається в народі найвища оцінка людині, її моральним якостям. Такою людиною, що "росою по нім буде плакати жито" – це уособлення, яким передано єдність людини і природи, отже, уособлення самої категорії добра.
Зло знайти, на перший погляд, не так просто. Воно приховане, наче марево. Але побачивши, розумієш страшну й підступну його сутність. Це утилітарно-технічна дійсність, що прагне знищити повністю традиційні гуманістичні вірування, витіснити їх з глибини народної свідомості.
3. Чого навчає цей твір, що засуджує і що прославляє? (третій учень)
У філософському осмисленні життєвого покликання людини, її появи та зникнення у просторах вічності поет спирався на давні переконання українців про незнищенність людської душі, про постійне її відродження у нащадках. Це гуманістичне вірування, витіснене у глибини народної свідомості під тиском утилітарно-технічної дійсності, не зникло повністю. Воно щоразу поновлювалось у вигляді морально-етичних цінностей, перегукуючись із спорідненими поглядами інших народів, зокрема з ученням про карму. В ньому наголошувалось на ненастанному перенародженні душі, яка несла відповідальність за вчинки добрі чи злі, скоєні у попередньому житті. Тому зло, коли воно не покаране або не переборене, обертається лихом для нащадків. Добро – навпаки – сприятиме збагаченню їхньої людської суті. Власне, таку гуманістичну місію, випробувану впродовж людської історії, і має на увазі В. Симоненко, пишучи про смерть діда, що переходить у безсмертя його роду.
(Мозковий штурм від представників інших груп):
1) Що надихнуло В.Симоненка на написання вірша?
2) Які почуття виникали у вас під час читання поезії?
3) Які ваші думки про незнищенність людського роду на приклади вірша «Дід умер»?
4) В яких ще творах В. Симоненка можна простежити категорії добра і зла?

2 група
Презентація добірки матеріалу про Ліну Костенко та її поезію

1. Короткий екскурс у зміст твору (учень перший)
а) Ліна Костенко - справжній майстер художнього світу. Тематичний обрій поетеси достатньо широкий. Самобутність її в тому,що вона художньо осмислює загальнолюдські цінності. З великою тривогою Ліна Костенко закликає нас жити в злагоді й любові. Як заповіт звучать її слова: «Не відступитися й не покласти лжу на струни». Поезія Ліни Костенко художньо осмислює загальнолюдські вартості, примушує задуматись над тим, що залишає по собі людина. Тема селянської Атлантиди прийшла до Ліні Костенко із спогадами, пронизливим відчуттям проминання часу, який тече, як пісок крізь пальці, з напружено-драматичними пошуками «слідів роду».
б) словникова робота.
Живописний термін у назві «Українське альфреско» - одного з найсильніших віршів із збірки «Сад нетанучих скульптур».
Альфреско — різновид стінного живопису,коли художник працює водяними фарбами по вогкій штукатурці. У вірші є пейзаж — «альфреско».
Патлашки – рід рослин.

У вірші «Українське альфреско» узагальнений образ природи України є тим тлом, на якому розгорнуто філософське осмислення життя — від дитинства з його першою казкою до старості. Де краса навколишнього світу відтіняє біль за втраченим минулим. І щемить серце, коли читаєш про самотню старість, про добрих людей, які пройшли життя, але ще здатні на любов, на створення краси. Хоча «стомлений лелека спускається на хлів», але немає в них дітей, онуків, і не можуть вони їм віддати ту любов, те тепло. І обдаровують вони теплом чужих діточок, бо своїх Бог не дав, а, можливо, й були вони, та пішли з життя. І так сумно стає від цих рядків:
Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба — це коли є онуки,
А в них сусідські діти шовковицю їдять.
Бо кожен пригадає своє дитинство — мабуть, у кожного були такі сердечні сусідка або сусід, рідні дідусь та бабуся, які щиро, але з легким сумом в очах голубили маленьких. У кожного назавжди залишився вдячний спомин про них.
в) виразне читання поезії «Українське альфреско»
Над шляхом, при долині, біля старого граба,
де біла-біла хатка стоїть на самоті,
живе там дід та баба, і курочка в них ряба,
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті.

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини,
і вишні чорноокі стоять до холодів.
Хитаються патлашки уздовж всії стежини,
і стомлений лелека спускається на хлів.

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.
А потім довго-довго на призьбі ще сидять.
Я знаю, дід та баба - це коли є онуки,
а в них сусідські діти шовковицю їдять.

Дорога і дорога лежить за гарбузами.
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин…

2. Виявлення героїв, що несуть добро,і героїв, що несуть зло
(учень другий)
Неодмінно серце сповнюється великим співчуттям та переживанням за цих стареньких. Звичайні, прості сільські люди, без сумніву наділені нерозтраченою любов’ю, щирістю, добротою та ласкою. Тому й забігають до них сусідські діти поїсти шовковиці, і на руках вони гойдають чужого дитя,виглядаючи своїх рідних. А стомлений лелека все кружляє й кружляє, спускаючись на хлів.
У вірші виразно бачиш добрих і печальних діда та бабу, що сидять на призьбі своєї хати, наодинці зі «стомленим лелекою» та любистками і жоржинами, якими щедро засаджено двір. Чуже дитя на руках у самотніх діда та баби, до яких не їдуть їхні власні діти й онуки,— це і є той рубікон, образне «лезо» поезії, що вражає чи не найбільше. Ідилія перших двох строф обернулася пекучою драмою. Яка все-таки разюча й вибухова сила контрасту: казкова атрибутика, зовнішня узвичаєність — і терпкий біль двох літніх людей, які без надії сподіваються, біль, що набирає особливої концентрації в останній метафорі.
Дорога і дорога лежить за гарбузами,
І хтось до когось їде тим шляхом золотим.
Остання в світі казка сидить під образами.
Навшпиньки виглядають жоржини через тин...
А де ж причаїлось зло? Та саме ж за тією дорогою,що лежить за гарбузами й поодинокими патлашками вздовж дороги. А виглядає з-за обрію те зло різними обличчями: байдужістю, безвідповідальністю, черствістю та забуттям.
3. Чого навчає цей твір, що засуджує і що прославляє? (третій учень) Поетеса ніби заклинає поглянути навколо: хіба мало навколо нас старих з "останньої в світі казки", що на схилі віку залишилася на самоті.
У часи, коли культура і людяність відійшли на задній план, загубилися на шляхах соціальних революцій, поетеса закликає сучасників: "Люди, будьте взаємно ввічливі!" Вона сумує за втратою людьми відчуття поезії, тиші й дощу, і хоче не загубити віру у творчі сили народу, зберегти історичну пам'ять, пісню, красу мови і землі.

(Мозковий штурм від представників інших груп)

а) Чому вірш має назву «Українське альфреско»?
б) Чому за жанром поезію «Українське альфреско»? можна визначити як вірш-елегія?
в) У чому ви бачите актуальність порушених проблем у вірші?
г) Як можна пояснити рядки «остання в світі казка сидить під образами»?
д) У яких поезіях Ліни Костенко порушується проблема загальнолюдських цінностей?
3 група
Презентація добірки матеріалу про Григора Тютюнника
та його новелу

1. Короткий екскурс у зміст твору (учень перший).
Григір Тютюнник – людина великого серця. Для нього ідеалом завжди були " доброта, самовідданість і милосердя людської душі"... Герої його творів звичайні люди, чуйні й добрі, з щедрою душею, здатні на глибоке, вірне кохання. Більшість творів письменника - новели. Та в цих невеликих оповіданнях талановитий письменник створив колоритні - незабутні образи простих людей.
Символічним втіленням добра, людяності, мудрості постають герої новели Григора Тютюнника "Три зозулі з поклоном".
Цей трагічний, щемливо ліричний твір має присвяту: "Любові Всевишній присвячується". Епітет "Всевишній", який в українській мові вживається лише у сполученні зі словом Бог, підкреслює велич найбільшого людського почуття - кохання.
Золотоволоса Марфа сильно, пристрасно, жагуче любила Михайла, серцем вгадувала день, коли приходив лист від нього. Випросивши листа, "пригортає його до грудей, цілує в зворотну адресу...". От тільки листи були адресовані Софії. В одному з листів Михайло просив дружину: "Соню, сходи до неї і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном..."
Михайло, як і більшість українців, вірив не лише у приворотне зілля й приворотні замовляння, а й у відворотні зілля та замовляння. Щоб позбавити мук палко закохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, передавали своєрідне привітання: "Три зозулі з поклоном". Таке привітання означало: забудь, покинь, залиш мене, відпусти. Відомо, зозуля гнізда не мостить, тож людина повинна була зрозуміти, що її кохання приречене, не матиме у відповідь такого ж почуття.
Михайло хоче хоча б у сні побачити дружину і малого сина, тому і просить Софію сходити до Марфи. Хай не ходить біля нього її нещасна душа: "Може, вона покличе свою душу назад і тоді до мене прийде забуття хоч на хвильку", - сподівається Михайло, краючись серцем у далекому Сибіру.
Новела "Три зозулі з поклоном" – згадка про батька, якого як ворога народу було заарештовано 1937 року. Заарештовано і героя новели Михайла. І Марфа, яка кохала чужого чоловіка, і Софія, яка чекала на повернення чоловіка із заслання, і Михайло, який бажав повернутися до родини, думаю, сподівалися на щастя і кохання марно. До всіх них линули зозулі з поклонами.
а) Словникова робота.
Чуйність – уважність і сердечне ставлення до людей; чулість.
Турбота – увага до потреб когось або чогось.
Доброта – 1.Чутливе, дружнє ставлення до людей. 2. Привітність, ласка, прихильність.
2. Виявлення героїв, що несуть добро, і героїв, що несуть зло
(учень другий).
З якою гідністю й тактом поводиться Михайло! Коли Софія, бачачи муки жінки, говорить: «Ти, Михайле, …хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться» — то він: «Навіщо людину мучити, як вона і так мучиться». Розуміє, що ні до чого подавати надію… Великим благородством віє від слів і вчинків Софії. Вона не сердиться, не вважає Марфу за суперницю, бо впевнена у своїх і чоловікових почуттях. Дивлячись на страждання сусідки («Два годочки прожила з Карпом своїм і навіть поштар дядько Левко розуміє почуття Марфи і не встоює перед їхньою силою, «озирається довкола, немічно зітхає» і дає чужого листа, хоч за це його можуть покарати. Тільки попереджає, щоб не казала нікому та слізьми чорнила не розмазала, а потім делікатно одвертається і терпляче жде, поки дівчина натішиться тим листом і не наплачеться. Марфа дає дядькові пожмаканого (збирала, видно, по копієчці, носила завжди із собою!) карбованця, щоб випив за здоров’я її любого, а той бурмотить зніяковіло: «Хіба що за його здоров’я.., а так зроду би не взяв би…»
Ось так у невеликому творі письменник майстерно розкриває високий духовний світ простих сільських людей. І десь у підтексті читається думка, що саме це допомогло їм вижити, вистояти у страшні часи сталінських репресій та воєнного лихоліття і залишитися при цьому Людьми.
Високий духовний світ, благородство почуттів і дій селян відчувається не лише в коханні, а й у щоденному, буденному житті.
Літературознавець Василь Пахаренко у книжці про Шевченка пише: «Зло існує для того, щоб людина ставала Людиною, переборюючи його, щоб вона могла усвідомити добро і робити добро. Надзвичайно сильне біополе любові єднає всіх героїв, робить їх чистішими, здатними на співпереживання, на найглибше розуміння одне одного. Власне, тут письменник скоріше втілює свій ідеал, вирішення складних ситуацій, подає нам свою версію гармонійного налагодження найзаплутаніших стосунків.
Зло у новелі – це роздоріжжя, на якому опинилися кожен із героїв,це душевний біль і страждання. Зло, що зробило нещасним Михайла та його сім’ю, — сталінський режим. Скільки безвинних, чесних, трудящих людей поглинула неісходима Сибір. Через неї Соня залишилась назавжди без чоловіка, а син ріс без батька. Можливо, і Марфа вийшла заміж за нелюба, щоб якось вижити у той складний час, засуджуючи себе на сльози відчаю. Отже, зло не завжди з сокирою за плечима, зло – це коли людина нещасна, коли страждає, коли у відчаї, тобто знаходиться у дегармонійному світі.

3. Чого навчає цей твір, що засуджує і що прославляє? (третій учень)
Доречним буде нагадати слова Григора Тютюнника: «Найважливіше в житті – за всіх умов залишатися Людиною,тобто бути добрим. Це не завжди легко, але саме це вимагає від нас великої мудрості».
Новела переконує, що такі моральні якості, як доброта, чуйність, підтримка , потрібні кожній людині повсякчас.
(Мозковий штурм від представників інших груп)
а) Хто в новелі наділений милосердям, здатністю розділити чужий біль, як власний?
б) Які символи використані у творі?
в) У чому, на думку письменника, полягає призначення людини на землі?

ІІІ. Оголошення та аргументація оцінок.

ІV. Підсумки уроку.
Рефлексія.
а) Для чого нам потрібні такі уроки?
б) Чи засвоєні уроки милосердя та доброти в наш час, хоч після написання новели пройшло35 років?
в) Чи справдились ваші надії?
г) Що треба робити, щоб зла стало менше?

V. Домашнє завдання.
Написати твір-роздум: «Перед великим розумом я схиляю голову, перед великим серцем я стаю на коліна» (Гете).

Тема. Складнопідрядне речення, його будова, засоби зв’язку у ньому.
Мета: націлити на усвідомлення, осмислення й засвоєння відомостей про СПР, розвивати уміння і навички розпізнавання СПР серед інших видів складних речень, з’ясувати відмінності між сполучниками і сполучними словами; формувати навички аналізу; удосконалювати уміння створювати висловлювання за опорною схемою на лінгвістичну тему, уміння ставити запитання за темою; виховувати культуру мовлення, уміння бачити перспективу.
Очікувані результати
Учні повинні знати:
- визначення СПР;
- особливості будови СПР;
- відмінності між СПР та іншими видами складних речень;
- види СПР.
Учні повинні уміти:
- визначати серед складних речень СПР;
- визначати його вид, засіб зв’язку;
- розпізнавати сполучники і сполучні слова;
- створювати висловлювання за темою на основі опорної схеми;
- ставити запитання з даної теми.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форми організації пізнавальної діяльності: групова, фронтальна.
Методи: «гронування», робота з підручником, мовний аналіз, «мікрофон».
Обладнання: підручники; ватмани; маркери.

ХІД УРОКУ
І.Організаційний момент.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
1. «Гронування»
- Запишіть посередині словосполучення «складне речення».
- Навколо словосполучення запишіть ті поняття і терміни, що пов’язані з ним.
- Встановіть зв’язки між поняттями.
2. Фронтальна бесіда
Виділіть з «грона» відоме. Чого ще не знаємо?
ІІІ. Оголошення теми та мети і завдань уроку.
ІV. Актуалізація опорних знань.
Колективна робота з текстом.
Прочитати текст, визначити тип і стиль мовлення. Аргументувати свою думку. Поділитися враженнями, доповнюючи подане висловлювання.

КАЗКА
А що то сумне дитятко, то не дивуйте, добрії люди. Коли його впіймали чорногузи, вони зігнули два соняшники, зв'язали їх червоною стрічкою, потім нарвали, накидали чудових квітів. І із тих квітів звили гніздечко, та й положили туди те дитятко.
Сміялись соняшники, раділи квітки, що з'явилась на світ людина, малесенька дитина.
Спершу і дитятко те було веселе, сміялось, раділо, бо воно бачило, яка земля багата і яку можна на ній створить КРАСУ.
Але коли чорногузи підняли те гніздечко із квітів, то сумне дитятко, то не дивуйте, добрії люди. Коли його впіймали чорногузи, вони зігнули два [...], в якому було дитя, і полетіли, понесли туди, кому вже було треба принести... От дорогою чорногузи йому і розказали: і як воно, і що, які на землі. Що, мовляв, уже не хто-небіть, а люди до того, що вже видумали теж на людей таку зброю страшну: зветься вона атомна та воднева.
То вже де воно гупне, то, лічи, на віки-вічні все загине, все живе: людина, тварина і рослина.
І заплакало тоді дитятко те, засумувало і слова такі до всіх людей, до всього світу проказало: "Ой люди добрії, дорослі! Ой люди, ті, хто видумує оте страхіття! Ой, припиніть його, пожалійте нас, діток маленьких, бо ми хочемо ЖИТИ, чуєте - ЖИТИ! Ми не хочемо бути знищеними, або каліками, сліпими, безногими, безрукими чи ідіотами...
Та пожалійте ж нас, діток, і пожалійте сиру землю, МАТІР НАШУ-ГОДУВАЛЬНИЦЮ, і не руйнуйте, не паліть отим страхіттям її грудей багатих, бо вона ж годувала давно минувших і недавно наших предків, годує вас і годуватиме нас, ваших діток, і всі, і всі прийдешні покоління" (К.Білокур. Квітень, 1958 р.)
Вчитель: Діти! Зверніть увагу на автора цієї казки. Чи знайоме вам це ім'я? Так, це видатна самобутня художниця України. Вивчаючи складнопідрядне речення, на уроках ми будемо використовувати матеріал про її життєвий і творчий шлях. Тому ваше завдання на наступний урок підготувати повідомлення про цю художницю.
- Визначте граматичну основу у кожному реченні. Назвіть спільні та відмінні ознаки різних за структурою речень.
- Запишіть складнопідрядні речення. Назвіть у них основну (незалежну) частину і підпорядковану, приєднану підрядним сполучником або сполучним словом.

V. Закріплення здобутих знань у процесі практичної роботи, удосконалення мовленнєвих і пунктуаційних умінь з теми.

1.Лінгвістичне дослідження. Прочитати речення і визначити, якій із поданих схем відповідає його структура.
Варіант 1. До листа можу додати, що відповісти їй не встигла.
1. [ ], (коли …). 2. [ ], ( що …). 3. [ ], (яка …).

Варіант 2. Листи жінки, яка не навчалася навіть у початковій школі, дуже талановиті.
1. [ , ( яка …), ]. 2. [ ], (яка … ). 3. (яка ), [ ].

2. Практичний синтаксис. Об’єднати прості речення у складнопідрядні і записати їх.
- Катерина Білокур ішла у поле. Воно знаходилося неподалік дому.
- Проста селянська дівчина вміла передавати красу природи. Все виглядало живим.
- Найбільше мене вражає. Катерина Білокур була терпляча.
- Одного разу Катерина Білокур почула пісню. Вона їй сподобалася.

3.Творче моделювання.
Дібрати антоніми до виділених слів і скласти з ними складнопідрядні речення.

4.Робота з підручником. Виконання вправи на вибір вчителя.

VІ. Підсумок уроку, оцінювання.
1. Відповіді на питання за темою.
Поставте запитання за даною темою товаришам, скорегуйте неточні відповіді.
2.Інтерактивна вправа «Мікрофон».
На уроці я дізнався (дізналася) про …
Труднощі у мене викликало …
Знання, що отримали на уроці, можна використати …

VІІ. Домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал підручника;
підготувати повідомлення про Катерину Білокур; скласти три
складнопідрядні речення про її творчість.

Складнопідрядне речення

Урок № 2
Тема. Види підрядних речень.
Мета: сприяти формуванню знань, умінь і навичок з визначення виду СПР; забезпечити формування навичок організації самостійної пізнавальної діяльності структурування навчального матеріалу в логічній послідовності; сприяти розвитку комунікативної компетенції учнів, розвивати критичне мислення; сприяти формуванню прагнення до самоосвіти.
Очікувані результати
Учні повинні знати:
- види підрядних речень;
- сполучники і сполучні слова, що вживаються в кожному з видів;
- питання, на які відповідає підрядна частина в кожному з видів;
- порядок організації самостійної пізнавальної діяльності.
Учні повинні уміти:
- визначати види підрядних речень;
- розпізнавати сполучники і сполучні слова;
- створювати власне висловлювання, використовуючи різні види СПР;
- організовувати самостійно процес набуття знань.
Тип уроку: формування знань, умінь і навичок
Форми організації пізнавальної діяльності: парна, індивідуальна.
Методи: робота з підручником, частково-пошуковий, презентація.
Обладнання: підручники,картини Катерини Білокур,портрет художниці.
Хід уроку
І.Організаційний момент .
ІІ. Ознайомлення дев’ятикласників з темою, метою і завданнями уроку.
Велика чарівна земля України. Ми любимо її неозорі степи і поля, високі гори, задумливі ліси, тихі береги річок та озер. І куди б не пішли: чи то у ліс, чи на луки, чи в поле – скрізь нас привітно зустрічають усмішки рідної землі – чарівні квіти. Їх стільки на землі, скільки зірок на небі.
Квіти – одне з найпрекрасніших творінь природи. Нехай вони супроводжують нас сьогодні і милують своєю красою і ніжністю.
Людьми створено багато символів, але квіти – найприємніший, найчарівніший з них.
Найзаповітніше, довірене лише мріям, те, що живе в душі, люди пов’язують із квітами.
Квіти ваблять наші очі дивовижною красою, зігрівають наші серця своєю надзвичайною ніжністю і тендітністю. Квіти – неповторний дарунок природи. Їхнє безкінечне розмаїття, витончена гама барв і пахощів позитивно впливають на наші емоції і загальний психічний стан. Вирощування рослин, складання букетів і композиції створюють гарний настрій. Допомагають розвивати естетичний смак, краще розуміти світ прекрасного.
Давайте сьогодні на уроці «поговоримо» з квітами.

- Квіти на землі! Як їх багато! Вони є окрасою життя. Квіти нас чарують найтоншими пахощами, милують наше око багатющою гамою кольорів.
Уявіть себе серед квітучого лугу, поруч ніжно-білих ромашок, принишклих дзвіночків, голубооких незабудок, серед колосся, стиглого жита. Вдихніть їх ніжний запашний аромат. Які почуття у вас виникли?
Деякі люди, потрапивши в полон квітів, відчували на своїх щоках сльози. Але це були щирі сльози радості і щастя. До числа таких людей належить і Катерина Василівна Білокур (показую портрет Додаток 1) - видатна українська художниця.
Хто ж така Катерина Білокур? Що ви про неї знаєте, що про неї читали, які її картини бачили?

Повідомлення учня, презентація науково-дослідницької роботи.

ІІІ. Актуалізація знань
1. Робота з текстом ( вибіркова робота)
Прочитати текст. Дібрати заголовок у формі словосполучення. Назвати складнопідрядні речення і виписати їх. Схарактеризувати засоби зв’язку.
Згадаймо слова художниці: «Квіти - наша краса, радість і щастя» - і нам стане зрозуміло, що являє собою цей невпинний політ невідомо куди легкого вогню квітів. Ця діагональна композиція символізує думку художниці про рухливу тривожність краси, про швидкоплинність часу, прекрасне, але не довге життя людини. Ідея повільного, але незупинного й невблаганного руху часу втілена і в моторному образі композиції 1948 року « Натюрморт».
Але все ж таки основну емоційну інформацію у творах Катерини Білокур несе із собою колорит. Переважна більшість типових діагональних композицій художниці вирішена у блакитній або холодно - синій гамі.
Улюбленими фарбами Білокур були ультрамарин і синій кобальт. Синій, голубий та їх відтінки – кольори Софії Премудрості Божої.
Звернемось до натюрморту « Кавун, морква, квіти» (1951). Кавун, що лежить на полотні, не приминаю її, як хліб у « Натюрморті з хлібом» (1960). Повне враження, що між ними існує прошарок повітря. Усі предмети наче линуть у просторі, не маючи опори.

ІV. Засвоєння теоретичного матеріалу.
1.Робота з підручником (с. – 87 підручника)
2. Робота з таблицею (с. 88 підручника)

V. Засвоєння теоретичного матеріалу у процесі виконання системи
завдань і вправ.

1.Розподільне письмо.
Розподілити складнопідрядні речення за видами підрядних частин. Записати, вставляючи пропущені літери.Зробити синтаксичний розбір одного речення.
Вона їде до Ки…ва і Москви, щоб «побачити справжні картини справжн…х художників». Надихнувшись побач…ним, Білокур створює цілу серію пр…красних композицій. На жаль, всі твори, що експонувалися на п…рсональній виставці в Полтавському краєзнавчому музеї в 1941 році, загинули під час війни. Уціліли лише роботи, що не потрапили на виставку («Квіти і берізки ввечері» «Квіти в тумані», «Жоржини», «Польові квіти»). квіти»(1945), «Привіт врожаю»(1946) і «Цар-колос». Та й наприкінці життя, коли вона була невиліковно хвора,їй доводилось працювати в умовах нерозуміння й н…статків.

2. Творча робота. Розгляньте картини художниці (Додаток 2)
Складіть по 2 приклади різних видів підрядних речень. Використовуючи складені речення, з пам'яті (або з уяви) описати квіти, можна й ті, що сподобалися у творах Катерини Білокур. Виберіть заголовок, що найбільше відповідає стану вашої душі, враженням, напишіть свою основу і заключну частину.
Дотримуйтесь єдності тексту, уникайте повторів.

VІ. Систематизація й узагальнення знань учнів з теми.
Бліц – опитування.
На які види і типи поділяються складні речення?
Які існують засоби зв’язку частин у складнопідрядному реченні?
Яка відмінність сполучників і сполучних слів?

VІІ. Підсумок уроку. Оцінювання.

VІІІ. Домашнє завдання: Опрацювати теоретичний матеріал за підручником. Скласти або пригадати вірш про квіти та записати його, прикрасивши малюнком квітів.

Складнопідрядне речення

Урок № 3
Тема: Складнопідрядні речення з підрядними означальними
Мета: націлити на поглиблення знань учнів про підрядні означальні речення, формувати навички розпізнавання підрядних означальних серед інших видів підрядних речень; удосконалювати навички аналізу СПР; розвивати навички критичного мислення; сприяти формуванню творчих здібностей учнів; сприяти виробленню позитивної мотивації до отримання знань.
Очікувані результати
Учні повинні знати:
- визначення та особливості підрядних означальних речень;
- сполучники та сполучні слова, характерні для даного виду речень.
Учні повинні уміти:
- розпізнавати підрядні означальні речення серед інших видів СПР;
- аналізувати підрядні означальні речення;
- виявляти проблеми у вивченні теми, знаходити шляхи їх вирішення.
Тип уроку: формування вмінь та навичок
Форми організації пізнавальної діяльності: фронтальна, парна.
Методи та прийоми: маркування тексту, взаємоопитування, «знаємо – бажаємо дізнатися – дізналися».
Обладнання: підручники, картки самоаналізу, портрет Катерини Білокур, ватман, маркери.

Хід уроку
І. Організаційний момент .
ІІ. Мотивація навчальної діяльності.
«Знаємо – бажаємо дізнатися – дізналися»
Заповніть першу та другу колонки даної таблиці.
Визначте, які питання з даної теми ми повинні опрацювати.
Бесіда.
Які речення називаються складнопідрядними?
За допомогою чого поєднуються підрядні частини з головними?
Які підрядні частини відповідають на питання який?
Назвіть види підрядних частин за синтаксичним відношенням?

ІІІ. Ознайомлення учнів з темою, метою і завданнями уроку.

ІV. Аналіз теоретичного матеріалу.

1. Маркування тексту
Опрацюйте матеріал параграфу тринадцятого, сторінку 90 за допомогою умовних позначок ( один учень працює біля дошки, виписуючи на ватман відоме і нове).
«+» - відоме;
«?» - нове.
Пояснення вчителя.

ІV. Засвоєння теоретичного матеріалу в процесі практичної роботи.

1. Вибіркове письмо.
Із поданих речень виписати складнопідрядні речення з підрядними означальними. Від чоловічих імен утворити імена по батькові.

Характерно, що і колорит картини відтворює подібний кругообіг.
« Квіти» (1959) мають важливу рису, яка ріднить цей етюд із наступною групою натюрмортів. Їх можна назвати камерними, бо кількість зображених на них предметів дуже невелика. У творі йдеться про Мотрю, яка шукає макітру. А дід Лаврін, тесляр,попросив, щоб заспівали пісню ( як колись він був молодим, то її співали). Прісьчин чоловік поліг там, де і Мелашчин. У багатій епістолярній спадщині художниці, дуже оригінальні й і цікавій, є лист, у якому Катерина Білокур пояснює зображене на картині « Колгоспне поле». Майстриня писала, що ця картина намальована з натури - вулиця села, двори,обгороджені тинами, а за тинами квітів, квітів, і вулицею їде трактор. І от уже трактор виїхав на край села , де живуть Сашка Савчиха, Яків Гнатович,дід Савка, дядько Демид…

2.Лінгвістичне дослідження
Записати речення, поставити розділові знаки, накреслити схеми, визначити вид підрядної частини,знайти речення, ускладнене дієприслівниковим зворотом.
Та на життєвому шляху дівчини зустрілися люди,які допомогли їй у самоосвіті. Милує око насичена зелень листків півонії,на яких виразно проступають світліші прожилки. Малюючи осяяні сонцем квіти й овочі літньої пори,художниця прагне викликати у глядача замилування щедрими дарунками рідної землі, плодами людської праці. В останні роки життя художниця писала акварельними фарбами,які відтворюють її замилування красою природи в різні пори року ( « Вересень у селі Богданівці», « Осінь у селі Богданівці на загреблі», « За селом», « Гай», « Напровесні»).

3.Робота з підручником ( парна)
Виконати вправу 145 ( письмово), 147 ( усно).

4.Лінгвістична гра «Четверте зайве» Знайти зайве речення.
1.Стоїть на полу старенька швейна машинка, якою користувалася Катерина Василівна: себе, родичів, сусідів обшивала, вчила інших людей кравецькому ремеслу.
2.Побували в гостях у талановитої художниці, побачили,як вона жила.
3.Стоять на лаві натягнуті на підрамники заґрунтовані і затоновані полотна, які так і не дочекалися доторку пензлів.
4.Про життєвий і творчий шлях Катерини Білокур розповідалося у документальному фільмі, який нам запропонували до перегляду.

5.Творче моделювання
Із кожної пари простих речень утворити складнопідрядні речення з підрядними означальними. Визначити головну й підрядну частини. Накреслити схеми.

1.Місцевий мешканець Микита Тонконіг. Він мав водяний млин, тримав у
селі народний театр. .
2. Про це свідчить, наприклад, її картина. Зображена суха гілка, а поряд
— квітуча мальва.
3.Катерина Білокур, яку сам Пабло Пікассо назвав геніальною, малювала квіти неземної краси. Ними захоплювався увесь світ.

6. Виконання творчого завдання.
Розгляньте картини (Додаток 1), складіть складнопідрядні речення з
підрядними означальними,використовуючи різні сполучники та сполучні
слова,накресліть їх схеми.

V. Підсумки уроку, оцінювання.
1.«Знаємо –бажаємо дізнатися – дізналися»
Заповніть третю колонку таблиці.
Давайте підведемо підсумки уроку.
2.Продовжіть думку:
Ми пригадали…
Ми навчилися…
Ми закріпили…

VІ. Домашнє завдання
Важко словом передати дивовижну красу квітів, але ви вдома за допомогою художньо-образного слова складіть твір-опис улюбленої квітки на тему «Квітка – усмішка сонця», використовуючи підрядні означальні речення.

Українська мова. 9 клас
Складнопідрядне речення

Урок № 4
Тема. Підрядні з’ясувальні речення.
Мета: продовжити формувати уміння й навички розпізнавання й аналізу підрядних з’ясувальних речень; сприяти усвідомленню особливостей даного типу речень; розвивати логічне мислення, культуру мовлення; збагачувати лексичний запас учнів; залучати до творчої діяльності; виховувати повагу до своєї та чужої праці, толерантність.
Очікувані результати
Учні повинні знати:
1. визначення підрядних з’ясувальних речень;
2. сполучники і сполучні слова, що вживаються у даному виді складнопідрядних речень;
Учні повинні уміти:
3. розпізнавати й аналізувати СПР з підрядними з’ясувальними;
4. визначати сполучники і сполучні слова, характерні для речень даного виду;
5. створювати власне висловлювання, використовуючи підрядні з’ясувальні речення.
Тип уроку: формування знань, умінь та навичок.
Форми організації пізнавальної діяльності: групова, фронтальна.
Методи і прийоми: робота з книгою; «навчаючи – учуся», гра
Обладнання: підручники, картини К.Білокур

ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Гра « Знайди помилку»
(Учитель зачитує неправильні або неточні твердження, а учні знаходять помилки і записують або називають твердження правильні).
1.СПР- це таке речення, у якому прості речення незалежні одне від одного.
2. У СПР на питання відповідає головне речення.
3.Підрядне речення з’єднується з головним сполучниками підрядності.
4. Підрядні речення стоять завжди після головного.
5. Є два види підрядних речень – означальні та обставинні.
6. Вказівні слова вживаються тільки в підрядній частині.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

ІV. Формування знань, умінь та навичок.
А) Об’єднання учнів у групи ( з кожною групою працює учень-консультант)
Б) Інструктаж щодо порядку роботи:
- кожна група отримує однакові завдання;
- учень – консультант пояснює теоретичний матеріал, ставить запитання за його змістом;
- під час опрацювання завдань групі допомагає учень – консультант, який також наприкінці уроку оцінить роботу кожного з учасників групи;
- учень – консультант слідкує за правильністю виконання роботи, і в разі помилкового твердження допомагає групі з’ясувати проблему і знайти правильне рішення.
Завдання для груп:
А) опрацюйте за допомогою консультанта теоретичний матеріал, складіть опорну схему;
Б) побудуйте усне висловлювання за даною темою;
В) дайте відповіді на питання консультанта;
Г) виконайте практичні завдання;
- вправа 151 ( за підручником)

V. Спостереження над мовним матеріалом.
Прочитати текст. Визначити тип і стиль мовлення. Дібрати заголовок, який відобразив би основну думку висловлювання. Знайти складнопідрядні речення, схарактеризувати їх за структурою і засобами зв’язку. Визначити види їх.
Одного разу Катерина Білокур почула по радіо пісню, яка їй сподобалась. Відразу по тому пролунало оголошення: усіх бажаючих навчатися на художньому факультеті запрошували звертатися за адресою… Катерина Білокур не знала, що це означає, але слово « художній» заінтригувало жінку. Вона негайно взялася за написання листа. Незабаром надійшла відповідь. Її запрошували на перевірку творчості. Дорога була далека, а Катерині ні в чому було їхати і вона пішла пішки. Однак подорож виявилася успішною. Катерину Білокур було визнано творчою людиною. У неї стали замовляти картини,для виконання замовлень навіть давали полотно та фарбу.

VІ. Засвоєння теоретичного матеріалу у процесі виконання завдань і вправ творчого характеру.

1.Лінгвістичне дослідження.
Прочитати складнопідрядні речення з відповідною інтонацією. Дослідити,чи може підрядна частина стояти перед головною чи всередині її.

Найбільше мене вразило те, яка Катерина Білокур була терпляча. Інколи, аби досконало передати все,що бачила перед собою, доводилося дівчині стояти довго у холодній воді,що позначилось на погіршенні її здоров’я. Шкода,що не всі люди побували у музеї Катерини Білокур і не знають всього про цю художницю. Закохана у дивосвіт квітів жінка йде за тридцять кілометрів пішки під Пирятин, аби там у лісі побачити, як цвіте конвалія.
Потім вона бадьоро і навіть не без гумору пояснює, що в богданівській аптеці цих ліків немає, а є тільки тансал, що нічим не відрізняється від коров'ячого кізяка, а наприкінці раптом якось несміливо, зворушливо додає: «Ну, а якщо будете посилать бесалол, то положіть і дві лимонки».

2.Пунктуаційний практикум з елементами дослідження.
Прочитати речення. Дослідити,чи всі вони належать до складнопідрядних з підрядними з’ясувальними. Записати, розставляючи розділові знаки.

Перед хатою художниці - плетений тин який зберігся з часів життя Катерини Білокур. Вона, сидячи у своїй білесенькій хатинці, малювала картини які вражали душу, захоплювали. Вона говорила що краще б для дівчини було народитися калікою,аніж художницею. Часто дівчині доводилось малювати в саду щоб батьки не бачили. Вона йшла у поле що знаходилося неподалік від дому. Найбільшою помилкою одного із залицяльників було те що він зірвав букет квітів які Катря вважала живими.
З’ясувати правопис виділених слів. Навести приклади на подані орфограми.

3.Конструювання речень
1.Складіть речення за поданими схемами.
1 [… дієсл.], ( чим…).
2 [… присл.], ( коли…).
3 [… дієсл.], (коли…).
4 […прикм.], (хто…).
5 [… імен.], (що…).
6 [… присл.], (що…).

4. Вибіркове письмо.
Виписати з кожного рядка спочатку сполучники, потім - сполучні слова, які з’єднують підрядну частину з головною в складнопідрядних реченнях з підрядними з’ясувальними:
А) наче, який, бо, щоб, де, тому, що, куди;
Б) наскільки, хто, чий, якщо, мов, куди, дарма що;
В) що, чий, ніби, як, через те що,з відки.

VІІ. Підсумки уроку, оцінювання.
- Виконання яких завдань викликало труднощі?
- Як ви оціните роботу своїх консультантів?

VІІІ. Домашнє завдання: Скласти висловлювання на тему «В гостях у Катерини Білокур». Використати складнопідрядні речення з підрядними означальними.

Складнопідрядне речення

Урок № 5
Тема. Складнопідрядні речення з підрядними обставинними.
Мета: націлити на поглиблення знання про підрядні обставинні речення; вчити визначати види підрядних обставинних речень; формувати навички аналізу СПР; удосконалювати комунікативні уміння й навички; навички роботи в групі; заохочувати до творчої діяльності; сприяти вихованню позитивних поглядів на життя.
Очікувані результати
Учні повинні знати:
2. види підрядних обставинних речень;
3. порядок синтаксичного розбору СПР.
Учні повинні уміти:
4. визначати види підрядних обставинних речень;
5. виконувати синтаксичний розбір СПР;
6. створювати висловлювання за темою, використовуючи СПР.
Тип уроку: формування знань, умінь та навичок.
Форми організації пізнавальної діяльності: групова, парна, фронтальна.
Методи та прийоми: робота з таблицею, підручником, мовний аналіз, творча робота.
Обладнання: підручник.
ХІД УРОКУ
І. Організація класу.

ІІ. Перевірка виконання домашнього завдання.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Сьогодні під час вивчення теми ми будемо продовжувати говорити про картини Катерини Білокур. Розгляньте натюрморти, створені художницею. (Додаток 1).
Прочитайте речення, записане на дошці. Знайдіть головну і підрядну частини даного речення. Поставте питання, визначте вид підрядного речення.

Це чиїсь дбайливі руки дуже чисто помили моркву, нарізали кавун,спекли хліб,зварили картоплю, зірвали найкращі яблука в саду та склали їх на хустинку, щоб передати комусь гостинця, прикрасили плоди своєї праці букетами квітів.
Очікувані результати. Сформулюйте завдання уроку, виходячи з теми, використайте СПР.

ІV. Вивчення нового матеріалу.
А) Робота з таблицею ( в парах)
Заповніть першу та другу колонку таблиці:

Види обставин Питання Види підрядних обставинних речень Сполучники, сполучні слова

Б) Робота з підручником ( параграф 15)
Завдання для групи: презентуйте певний вид підрядних обставинних речень.
В) Презентація роботи груп
Під час презентації учні заповнюють третю та четверту колонки таблиці.

V. Формування знань, умінь та навичок.
1. Впізнай СПР на слух
(Зачитує вчитель слова К. Білокур)
Доля випробує тих, хто надумав дійти великої мети… Але сильних духом не злякає ніщо. Вони з стиснутими вустами, уперто, сміливо і гордо ідуть до наміченої мети – крок за кроком, все вперед і вперед. І таки досягають мети. І тоді доля нагороджує їх сторицею і відкриває перед ними всі таємниці дійсно прекрасного і ніким не перевершеного мистецтва.
Дійсно, діти, доля довго випробувала К.Білокур, але вона була тією жінкою, яка понад усе цінувала в житті красу. Бог нагородив талантом малювати. Більшість її картин – це квіти.

2. "Розгадай код"
Для кожного речення свій номер: 1 – просте речення; 2 – ССР; 3 – СПР з підряд. означальним; 4 – СПР з підр. обставинним причини; 5 – СПР з підр. обставинним часу. Пояснити орфограми в останньому реченні. (Повторення за 8 клас: однорідні члени речення, відокремлені обставини.)

1) Пензлі виготовляла сама із щетини, використовувала фарби, які робила з буряка, бузини, калини, цибулі, деревію й інших трав.
2) Художниця довго виконувала задум, вивчала навколишню природу, найтонші нюанси сонячного освітлення.
3) Другим захопленням художниці була література, тому що змалку кохалася вона у поезії Тараса Шевченка, не знаючи його мистецької творчості.
4) Вона читала багато літератури з образотворчого мистецтва, як тільки їй стало трохи легше жити.
5) У Яготинському історико – краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з живописною та графічною спадщиною К.Білокур, а в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві є великий "білокурський зал".
Правильний код: 31452

3.Склади речення за поданими схемами.
[ ], тому що ( )
[ Туди… ], (де )
[ ], чи [ ]
[Тоді…], (коли…)
4.Мовна вікторина
Вікторина проходить швидко. За кожну правильну відповідь учень отримує кольорову картку яка дозволяє визначити оціночний бал.
1) На які три види можна поділити СПР?
2) Назвати засоби зв’язку між частинами ССР.
3) Який розділ ми вивчаємо?
4) Сполучником чи сполучним словом виступає –що- у такому реченні:
Ми підійшли до великої галявини, що була посеред лісу?
5) Що означає частинка –теле- у словах: телевізор, телефон, телеграф? (відстань).
6) Продовжити вислів:
Вовка боятися…
7) Назва якого розділового знака походить від французького слова, що означає «тягти»? (тире)
8) Який синонім прислівника –тепер- не змінює свого значення, якщо його читати зліва направо і навпаки? (зараз)
5. Синтаксичний розбір.
У поданому реченні розставте розділові знаки. Зробіть синтаксичний розбір. Побудуйте лінійну й структурну схеми.

Твори художниці мають знаковий характер, тому що несуть енергію високих ідей.

6. Творча робота.
Уявіть, що ви знаходитесь у музеї, де знаходиться виставка картин
К.Білокур. Ваше творче завдання: описати автопортрет або картину.

VІ. Підсумки уроку, оцінювання.
- Які завдання викликали труднощі?
- Над чим з даної теми вам варто ще попрацювати?

VІІ. Домашнє завдання.
Скласти міні-есе за темою «Мрії здійснюються», використовуючи СПР з підрядними обставинними реченн

1. Бєляєва Ю.О. Хрест Катерина Білокур / Бєляєва Ю.О. //Початкова школа. – 1991. - № 44. - С.17.
2. Білокур, Катерина (1900-1961). Я буду художником! : докум. оповідь у листах художниці, розвідках М. Кагарлицького / К. Білокур ; упоряд., ст., приміт. М. Кагарлицького. - К. : Спалах, 1995. – 367 с. : іл.+8 окр. арк. іл.
3. Білокур : [біографічна довідка] // Мистецтво України : енцикл.. Т. 1 : А-В. – К. : Укр. енцикл., 1995. – С. 206.
4. Євдокименко Л.В. У гостях у Катерини Білокур/ Євдокименко Л.В.. – Баришівські вісті. – 1995. - № 53.
5.Катерина Білокур. Талант від бога // Українки в історії / В. К. Борисенко [та ін..] ;за ред. В. Борисенко. - К. : Либідь, 2004. – С. 240.
6. Науменко, Наталія. Ліричні портрети Катерини Білокур / Н. Науменко // Українська мова й література в середніх школах. - 2008. - № 4 . - С. 59-66. - Бібліогр.: с. 66.
7. Осьмак Є. Літературна творчість Катерини Білокур/Осьмак Є.//Дивослово.-2000.- № 12.- С.36-38.

Тести для учнів 11 класу

Тести

І варіант

1. У котрому рядку всі слова містять літери, що позначають два звуки?

1. Пляма, куля, бар’єр, люстра, пояснення.

2. Юрмитися, вищати, плюскіт, креслення, знання.

3. Ясен, стояти, щупак, млоїтися, поєднати.

4. Бязь, з’юрмитися, воювати, щедрівка, в’язка.

2 . У котрому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних?

1. Ненависний, пестливий, хвастнути, свиснути, тижневий.

2. Власний, безвиїзний, злісний, якісний, усний.

3. Серце, шелеснути, гуснути, цілісний, випускний.

3. У котрому рядку допущено орфографічну помилку?

1. Інтелігентний, форпостний, контрастний, чесний, нещасний.

2. Обласний, рідкісний, свиснути, швидкісний, безвиїзно.

3. Рискнути, вискнути, випускний, туриський.

4. У котрому рядку всі іменники належать до одного роду?

1. Аромат, боєць, верф, горобець, слоненя.

2. Білченя, немовля, листя, драже, дівча.

3. Адреса, тінь, любов, тюль, толь.

5. У котрому рядку подано правильні форми родового відмінка іменників?

1. Керівника, ветерана, класа, баласту, ременю.

2. Рецепта, підмета, Романа, регіону, балансу.

3. Випускника, автотуризма, ремонту, вівторку, рóбота.

6. Визначте, у котрому рядку подано правильно форми вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників.

1. Чіткіший, більш дорослий, презлий, дужчий, молодший.

2. Найрідніший, швидший, упевненіший, найніжніший, менш вразливий.

3. Ширший, найнижчий, тонесенький, прездоровий, кращий.

7. У котрому рядку всі дієслова належать до другої дієвідміни?

1. Застелити, хотіти, іти, зламати, утекти.

2. Носити, теревенити, косити, вірити, садити.

3. Сидіти, роздати, принести, повірити, йти.

8. Визначте просте речення.

1. А солов’ї ридають серед саду, а цвіт горить (А.Малишко).

2. Дівчина кожної хвилини згадувала той день, коли вони вдвох возили панські дрова (О.Десняк).

3. До самого ранку горів у нас вогонь на курені над Десною (О.Довженко).

9. У котрому рядку в усіх словах на місці крапок треба писати букву і?

1. Арх...в, соц...ометрія, Сканд...навія, ф...алка, жур..., тер...тор...я.

2. Вел...кобр...танія, бар...тон, Росс...ні, Брат...слава, культ...ватор.

3. Матер...я, с...стема, к...пар...с, реч...тат...в, поз...ц...я, п...раміда.

4. Соц...олог...я, акс...ома, бар...й, б...знес, маґ...стр, г...мн.

10. У котрому рядку всі слова написано правильно?

1. Допобачення, гігантський, наче б, поодинці, норд-ост.

2. Джінси, темночервоний, розброєння, Одісей, всежтаки.

3. Марево, сурм’яний, шістсот, чипси, хоч-не-хоч.

11. У котрому рядку в правописі власних і загальних назв допущено помилку?

1. Середня азія, Чумацький шлях (сузір’я), академік, Буковина, Печерська Лавра.

2. Залізні Ворота, Майдан Незалежності, Асканія-Нова, вальс-бостон, Лісовик (міф.).

3. 8 Березня, Софійський собор, День незалежності України, Наддніпрянщина, Сірко (кличка).

12. У котрому рядку обидві паралельні форми числівника є правильними?

1. Р. двохсот п’ятдесяти восьми, двохсот п’ятдесятьох вісьмох.

2. Д. двомстам п’ятдесятьом восьми, двомстам п’ятдесяти вісьми.

3. О. двомстами п’ятдесятьма вісьма, двомастами п’ятдесятьома вісьмома.

4. М. (на) двохстах п’ятидесяти вісьми, двохстах п’ятидесяти вісьмох.

13. У котрому рядку скрізь на місці скісної риски треба писати дефіс?

1. Вічно/зелений, напів/забутий, суспільно/господарський, кіловат/година, екс/чемпіон.

2. Темно/шкірий, соціально/активний, людино/день, радіо/фізика, грушо/подібний.

3. Льон/довгунець, серцево/легеневий, Івано/Франківськ, світло/рожевий, віце/президент.

14. У котрому рядку всі слова в позначеному рискою місці треба писати разом?

1. Напів/освітлений, червоно/барвний, сизо/крилий, давно/минулий, радіо/простір.

2. Солонувато/кислий, твердо/камінний, сама/самотою, соціал/демократ, екс/чемпіон.

3. Сан/інструктор, пів/альбома, загально/науковий, західно/європейський, двохсот/літній.

15. У котрому реченні частку не з наступними словами треба писати окремо?

1. Шумить у долині одвіку ще не/кошена трава (М.Пригара).

2. За не/вміння деруть реміння (Нар. тв.).

3. Ми знайдемо в лузі не/бачені трави, Не/знанії квіти в полях (П.Воронько).

16.Установіть відповідність:

1. Займенник	А) Мудрий не все каже.
2.Прикметник	Б) Без діла жить – тільки небо коптить.
3. Іменник	В) Він нарешті виходить на берег.
4. Дієслово	Г) Ось одна відкотилась до самих ніг.
	Д) Книги – морська глибина.

17.Установіть відповідність:

1. Відокремлене узгодж.означення	А) Талант Шевченка служив великій меті – піднімати народ до світла.
2. Відокремлене неузгодж.означення	Б) Скоріш ти мене, вчительку,образив.
3. Відокремлена прикладка	В) Ми не знаємо, що саме спричинило це.
4.Відокремлена обставина	Г) Щире слово вів на вільні чати, сповнене і смутком, і вогнем.
	Д) Вгору, навпроти течії, йде розложиста стежка.

18.Установіть відповідність:

1. СПР означальне	А) І риба б співала, якби голос мала.
2. СПР умови	Б) Всіма опанував настрій, бо нічого не загрожувало життю.
3. СПР місця	В) Де воля родиться, та загибає невіра.
4. СПР причини	Г) Відстань, що проходили чумаки протягом літа, він долав за один рейс.
	Д) З-за хмари краєм ока виглянуло сонце.

19.Установіть відповідність між фразеологізмом і його тлумаченням:

1. лягти головою	А) ударити
2. на кутні сміятися	Б) плакати
3. наганяти холоду	В) лякати
4. ляща дати	Г) загинути
	Д) перемогти

20.Установіть відповідність між словом і його тлумаченням:

1. комплекс	А) вибір
2. комплект	Б) одержувач
3. адресат	В) набір
4. адресант	Г) відправник
	Д) сукупність

Контрольна робота 11 клас

Українська мова

Тести

ІІ варіант

1. У котрому рядку всі слова містять літери, що позначають два звуки?

1. Учорашній, велотрек, поліметал, карбід, каплиця.

2. Сумщина, яскравий, панщина, параноїк, боєздатний.

3. Боєголовка, тупиця, туалет, трюфель, щабель.

4. Вакансія, кам’яніти, приємний, дощечка, кюрі.

2. У котрому рядку в усіх словах відбулося спрощення приголосних?

1. Помісний, чесний, рідкісний, ненависний, контрастний.

2. Обласний, пісний, свиснути, швидкісний, випускний.

3.Улесливий, щасливий, пізній, якісний, корисний.

3. У котрому рядку всі слова написані правильно?

1. Студентство, контрастний, хвастливий, виїзний, туристський, чесний.

2. Кістлявий, пестливий, тиждневий, аванпостний, радісний, шістнадцять.

3. Беззахисний, улесливий, агентство, серцевий, фашистський.

4. У котрому рядку всі іменники належать до одного роду?

1. Дитя, орля, рілля, гілля, Микола.

2. Пальто, слово, таксі, меню, пюре.

3. Міледі, фрау, поміч, пісня, розпач.

5. У котрому рядку подано правильні форми родового відмінка іменників?

1. Військкомата, роту, Босфору, палаца, патріотизму.

2. Інституту, балету, Балатону, авіатора, газетяра.

3. Азоту, параграфа, карася, вівторка, гаражу.

6. Визначте, у котрому рядку подано правильно форми вищого й найвищого ступенів порівняння прикметників.

1. Найвищий, добріший, більш емоційний, найніжніший, запашніший.

2. Гостріший, самий вдаліший, синіший, найрухливіший, глухіший.

3. Найулюбленіший, зеленкуватіший, вологіший, молодший, червоніший.

7. У котрому рядку всі дієслова належать до першої дієвідміни?

1. Гнати, стерти, багатіти, боротися, випити.

2. Роїтись, гнати, жити, дивитися, носити.

3. Біліти, запросити, возити, з’їсти, доповісти.

8. Визначте просте речення.

1. Чимало літ перевернулось, води чимало утекло; і в хутір лихо повернуло... (Т.Шевченко).

2. В парку є одна стежина, де ходила ти (І.Франко).

3. А тут, не тобі кажучи, ростуть дочки так швидко, як на дріжджах (І.Нечуй-Левицький).

9. У котрому рядку в усіх словах на місці крапок треба писати букву и?

1.Бар...ль, тр...умф, п...ан...с...мо, Сев...лья, Корс...ка.

2. К...пр, Т...бет, ауд...єнція, ст...мул, тр...умф, попур..., ...нст...тут.

3. Ц...стерна, ж...рандоль, реж...м, ц...фра, ш...рма, з...ґзаґ.

4. Кр...т, Австр...я, Л...сабон, Сан-Франц...ско, Д...зель.

10. У котрому рядку всі слова написано правильно?

1. Розказати, вохкий, душчий, діжка, бесшумний.

2. Зцідити, просьба, торф’яний, проїзний, кістлявий.

3. Моркв’яний, сам-на-сам, чешський, тоньший.

11. У котрому рядку в правописі власних і загальних назв допущено помилку?

1. Сиваш, Близький Схід, муза, Шевченкові поезії, чебрець (росл.).

2. Черемош, щука, Генерал-Лейтенант, Будинок Учителя, велика ведмедиця (сузір’я).

3. Сан-Франциско, Благовіщення, Нова Каховка (місто), чорнобиль (росл.), Біблія.

12. У котрому рядку обидві паралельні форми числівника є правильними?

1. Р. тристо шестидесяти двох, трьохсот шістдесятьох двох.

2. Д. трьомстам шестидесятьом двом, трьомстам шістдесятьом двом.

3. О. трьомастами шістдесятьма двома, трьомастами шістдесятьома двома.

4. М. (на)трьохстах шістдесятьох двох, трьохстах шестидесяти двох.

13. У котрому рядку скрізь на місці скісної риски треба писати дефіс?

1. Червоно/гарячий, перекоти/поле, мікро/аналіз, задньо/піднебінний, високо/ефективний.

2. Ячмінно/житній, генерал/майор, світло/рожевий, Новоград/Волинськ, науково/технічний.

3. Корабле/будівник, одно/денний, авіа/рейс, військово/полонений, народно/пісенний.

14. У котрому рядку всі слова в позначеному рискою місці треба писати разом?

1. Машино/будівний, член/кореспондент, радіо/фізичний, біло/червоний, соціально/небезпечний.

2. Червоно/гарячий, легко/крилий, русо/чубий, західно/український, радіо/газета.

3. Історико/культурний, прямо/протилежний, теле/камера, м’ясо/молочний, експрес/газета.

15. У котрому реченні частку не з наступними словами треба писати окремо?

1. Щиглик не/зчувся, як настала зима (В.Іваненко).

2. Дід мовчить, не/наче не до нього говориться (І.Нечуй-Левицький).

3. Гурту і вовк не/страшний (Нар. тв.).

16.Установіть відповідність:

1. Займенник	А) Декілька кущів конвалії можна перенести в сад.
2.Числівник	Б) Лиш боротись – значить жить.
3. Іменник	В) Знову на землю падають грушки.
4. Дієслово	Г) Ось одна відкотилась до самих ніг.
	Д) Ми крила бур, ми велетні, ми день.

17.Установіть відповідність:

1. Підмет	А) Земля там тлуста, наче масло.
2. Присудок	Б) Проси батька, аби ми нікуди не їзали.
3. Означення	В) Далекий незвіданий степ не радував душу.
4. Додаток	Г) Не хочеться покидати його.
	Д) Яблуня похитує гіллям, наче колиска дитям.

18.Установіть відповідність:

1. СПР допустове	А) Коли починаєш, думай про кінець.
2. СПР умови	Б) Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися.
3. СПР мети	В) Якщо узявсь іти, кінця ти доходи.
4. СПР міри й ступеня	Г) Калина так хизується красою, що байдуже їй до всього на світі.
	Д) І хоч уже висипалась роса, але ще випадають окремі краплини.

19.Установіть відповідність між фразеологізмом і його тлумаченням:

1.залити в шкуру сала	А) багато
2. набита рука	Б) тривожно, сумно
3. хоч греблю гати	В) вправний, майтерний.
4. серце обривається	Г) дошкулити
	Д) замало

20.Установіть відповідність між словом і його тлумаченням:

1. талант	А) пошитий з хутра
2. талан	Б) пов’язаний з хутром
3. хутровий	В) доля, удача
4. хутряний	Г) сила волі
	Д) обдарованість

Тести з української мови
1 варіант
1. Установіть відповідність між іменни¬ками та родами, до яких вони належать.
1. Непосида, соня, забіяка.
2. Краса, усмішка, мальва.
3. Сибір, степ, тюль.
4. Сонце, волосся, верб'я
А. Жіночий.
Б. Чоловічий.
В. Середній.
Г. Спільний.
Д Рід не визначається.
2. Встановіть відповідність між відмінками іменників (цифра позначає наступне слово)
А називний
Б знахідний
В орудний
Г давальний
Д родовий
Ще недавно дихало в мої(1) думки студеним (2) пахом зів’ялого(3) листя, а вже сьогодні шовковисте повітря (4) весні купає очі

3. Між дієсловами в реченні та їх синтаксичною роллю
1. Не любив я ловити птахів.
2. Бажання творити добрі діла зосталась при мені на все життя.
3. Виходить дівчина із хати води з криниці набирати.
4. Жити – Вітчизні служити. А підмет
Б присудок
В означення
Г додаток
Д обставина
4. Визначити рядок, у якому з великої літери пишеться лише перше слово власної назви.
А (П,п)івденне (П,п)олісся, (Ч,ч)емпіонат (С,с)віту.
Б (У,у)країнська (М,м)едична (С,с)томатологічна (А,а)кадемія (П,п)івнічне (М,м)оре.
В (Ш,ш)евченко (Т,т)арас, (П,придністровська (М,молдавська(Р,р)еспубліка.
Г (В,в)сесвітня (Ф,ф)едерація (Ж,ж)інок, (С,с)ин (Б,б)ожий.
5. Позначте речення , ускладнене дієприкметниковим зворотом
А На березі хвилястої Десни стояло місто , оповите в сни.
Б На лугах ще трава не кошена , у полях красуються жита.
В Рівними рядами стоять обважнілі плодами яблуні .
Г На галявині лежали забуті дітлахами іграшки
6. Виберіть рядок, у якому всі слова не мають закінчення.
А. Ліс, ряд, піч, тема, птах.
Б. Кіно, пальто, вікно, село, місто.
В. Сонце, вершки, ножиці, давно, батько.
Г. Зверху, ательє, кіно, поні журі.
7. У якому рядку всі іменники утворено префіксально-суфіксальним способом?
А. Вагончик, дитятко, долинка, дощик, вовчище.
Б. їжачиха, висота, широчінь, здоровань, зелень.
В. Ягідка, матуся, вихід, українка, перловка.
Г. Подорожник, суглинок, підвіконня, звістка, міжбрів'я.
Речення
1.Ця подія відбулася за царя Гороха.
2.Од страху моя душа в п’яти сховалася.
3.Дівчата як кров з молоком намагалися
переспівати парубків.
4.Язикатій Хвесьці не можна казати нічого зайвого. Член речення
А.підмет
Б. присудок
В. додаток
Г. означення
Д.обставина

8. Установіть відповідність між фразеологізмом у реченні та його синтаксичною роллю
9. Встановіть відповідність
1 розмова , трон , якір
2 щастя , Юхим , сміятися
3 тихий , добро , яловець
4 честь , совість, ненависть
А слова , що мають однакову кількість звуків і букв
Б слова , що мають більше звуків , ніж букв
В слова , що мають більше букв , ніж звуків
Г слова , які не можна переносити з рядка в рядок
Д слова , розташовані за алфавітом

10. Запишіть правильно
Аби\чий, де\який, хтозна\що, ні\від\чого, будь\хто, будь\з\ким, де\котрий, ані\чий, південно(білоруський), північно(східний), високо(освічений), пів(Нілу), екс(президент), псевдо(науковий), броне(машина), плаче(ридає).
Прочитайте текст. Виконайте завдання 11 - 12
1. Лиш де-не-де прокинеться пташка , непевним голосом обізветься із свого затишку. 2. Найвірніше і найсильніше любить нас тільки мати. 3. Грім буркоче спересердя. 4. Я на тебе дивлюся щовечора. 5. У цих рядках талант поета виявився найбільш повно. 6. Пролетіла страшенно кіннота, тільки сухо копита дзвенять. 7. Усе так незбагненно , так неймовірно. 8. Я був самотній , сам-на-сам з своєю самотою.
11. Укажіть речення , у якому допущено помилку у написанні прислівника.
12. Вкажіть речення , у якому прислівник виступає обставиною місця.

2 варіант
1. Установіть відповідність між іменни¬ками та родами, до яких вони належать.
1. Лівша, сирота, замазура.
2. молодість, любов,.
3. Теля, полум’я, каченя.
4. Хлібороби, гроші, вироби А. Жіночий.
Б. Чоловічий.
В. Середній.
Г. Спільний.
Д Рід не визначається.
2. Встановіть відповідність між відмінками іменників (цифра позначає наступне слово)
А називний
Б знахідний
В орудний
Г давальний
Д родовий Над(1) берегами Вічної(2) ріки летить у(3) світ зорею (4)неповторність.

3. Між дієсловами в реченні та їх синтаксичною роллю
1. Пізнати мову народу — зрозуміти його душу.
2. Не любив я ловити птахів.
3. Прийшов я сповідатися калині
4. Настав час прощатися А підмет
Б присудок
В означення
Г додаток
Д обставина
4. У якому рядку необхідно у всіх словах обрати велику літеру?
А. (с,С)узір’я (ч,Ч)умацький (ш,Ш)лях, (д,Д)екан, (с,С)офійський (с,С)обор, (с,С)вятий (д,Д)ух.
Б. (з,З)ахідна (є,Є)вропа, (п,П)етрові батоги , (н,Н)ародний (д,Д)епутат України, (є,Є)вангеліє.
В. «(л,Л)ітопис (с,С)амовидця», (б,Б)ультер’єр, (о,О)перний (т,Т) еатр, (в,В)олосожар.
Г. (т,Т)ичинині поезії, (п,П)резидент (у,У)країни,(п,П)олісся, (м,М)алайський архіпелаг.

5. Позначте речення , ускладнене дієприкметниковим зворотом
А Повечерявши полягали спати.
Б Замість квіток шаблі списи виблискують у долині
В Як сестра схилилась над тобою невтомна подруга сувора творчість.
Г Осіннє листя змокле під дощем світилося сумним світлом
6. Виберіть рядок, у якому всі слова не мають закінчення.
А. Сіль, ряд, слово, тема, птах.
Б. Кіно, пальто, вікно, село, місто.
В. Сонце, вершки, ножиці, давно, батько.
Г. Кафе, таксі, леді, метро, колібрі.
7. У якому рядку всі іменники утворено префіксально-суфіксальним способом?
А. Вагончик, дитятко, долинка, дощик, вовчище.
Б. їжачиха, висота, широчінь, здоровань, зелень.
В. Ягідка, матуся, вихід, українка, перловка.
Г. Подорожник, суглинок, підвіконня, звістка, міжбрів'я.
8. Установіть відповідність між фразеологізмом у реченні та його синтаксичною роллю
Речення
1.Ніколи не кривили ми душею, ділили щастя з добрими людьми.
2. Він заговорив дрібно й сердито, наговорив сім мішків гречаної вовни
3. Пішов козак світ за очі.
4. У людей досвід, практика, а цей без п’яти хвилин спеціаліст їх розуму наставляти Член речення
А. підмет
Б. присудок
В. додаток
Г. обставина

9. Встановіть відповідність
1 вушко голки
2 весь Київ гуляє
3 десь мати руку
4 новини поспішають
А метонімія
Б метафора
В синекдоха
Г гіпербола
Д персоніфікація

10. Запиши правильно.
Пр..чудовий , пр..святий , пр..старілий , пр..глушений, лимонно/жовтий , історико/культурний, теоретико/пізнавальний , сільсько/господарський, водо/розчинний , середземно/ морський, південно (західний), міні(футбол), масово(політичний), пів(Австралії), напів(голодний), радіо(комітет), східно (український), мото(спорт).
Прочитайте текст. Виконайте завдання 11 - 12
1. Там б’ють і клекочуть пороги , здіймаючи хвилю до дна. 2. Про щастя , здобутеє нами , шепочуть зелені літа. 3. Перебуваючи на засланні , Шевченкові було заборонено писати й малювати. 4. І правди не/ знахо
дячи в житті до неї серцем ти шукав путі. 5. Не/навидячи , випалюють душу. 6.Не/хилячись , я чесно йду життям. 7. Мати ходить гукаючи. 8. Гай лежав розпластавшись.
11. Укажіть речення , у якому при вживанні звороту пропущено коми.
12. Укажіть речення , у якому дієприслівник пишеться з не-
разом.
13. Складіть і запишіть невеликий роздум (10-12 речень) на тему «Найважливіші умови самопізнання й самореалізації». Сформулюйте тезу висловлювання, наведіть два – три переконливі докази, що найкраще аргументують Ваші думки. Сформулюйте висновок.

«Лінгвістика. Лінгвістична риторика»

1. Комунікативна функція мови – це:
а) функція формування й формулювання думки;
б) засіб пізнання світу;
в) функція спілкування;
г) засвоєння людиною культури свого народу;
д) мова – матеріал створення культурних цінностей.
2. Що таке семіотика?
а) наука, що вивчає структуру та функціонування різних знакових систем;
б) матеріальний, чуттєво сприйманий предмет, який виступає в процесі пізнання і спілкування в ролі замінника іншого предмета і використовується для одержання, зберігання, перетворення і передачі інформації;
в) наука, що вивчає проблеми, пов’язані із соціальною природою мови, її суспільними функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову і роллю мови в житті суспільства;
г) сукупність мов у їх територіально-соціальному взаємовідношенні і функціональній взаємодії в межах певних географічних регіонів або адміністративно-політичних утворень;
д) сукупність слів, що вживаються в мові.
3. Оберіть серед названих прикладів знаки-символи.
а) дзвінок(на урок або телефонний), ракета;
б) дим, висока температура у людини;
в) свастика, тризуб, голуб, калина;
г) фото відбитки, сліди лап тварин.
4. Оберіть хибне твердження.
а ) Культура – це сукупність досягнень суспільства в галузі науки.
б) Історія мови й історія культури розвиваються паралельно.
в) Культура визначає план змісту знакової системи мови.
г) Ґрунтовне оволодіння мовою неможливе без засвоєння культури народу – носія мови..
5.Що таке білінгвізм?
а) двомовність; б) тримовність; в) чотиримовність; г) п’ятимовність.
6 Що таке лінгвістика?
а) розділ мовознавчої науки;
б) мовознавство;
в) наука про закони і форми мислення;
г) наука про історію розвитку мови;
д) закони побудови текстів різних стилів мовлення.
7. Хто із видатних мовознавців вітчизняної науки був першим ректором Київського університету?
а) Олександр Потебня; б) Михайло Максимович; в) Юрій Шевельов;
г) Агатангел Кримський; д) Борис Грінченко.
8. Яку лінгвістичну науку називають «царицею мистецтва»?
а) лексикологію; б) риторику; в) стилістику; г) фонетику.
9. Висловлювання, якими обґрунтовують або критикують точку зору – це:
а) теза; б) аргументи; в) висновок; г) пропозиція; д) інвенція.
10. Основні функції стилістичних фігур та тропів – це:
а) вплив на слухача, привернення й підтримання його уваги, зацікавлення змістом промови,
надання мовленню образності, переконливості, вишуканості і краси;
б) інформувння слухача про події, ситуації, які мали місце;
в) розширення світогляду слухачів;
г) логічне вибудування тексту виступу;
д) розширення обсягу змісту висловлювання.
11. Установіть відповідність між термінами та їх визначеннями .
Термін Визначення
1. акція А методика запам’ятовування структури і змісту виступу
2. еристика Б розслаблення, контролювання дихання, м’язів рук, ніг,
3. релаксація тулуба, голови
4. меморія В мистецтво суперечки
Г виступ перед аудиторією
Д виголошення, манера оратора триматися перед
аудиторією
12. Установіть відповідність між значенням слова та сполучуваним з ним словом.
А відношення 1 дружні
Б відносини 2 зневажливе
В стосунки 3 арифметичні
Г взаємини 4 особисті
Д ставлення 5 ринкові
Стус).
► Завдання 13 передбачає встановлення відповідності.
1. Поєднайте назви тропів та фігур з їхнім визначенням.
Назва Визначення
А Паліндром 1 Риторична фігура, що полягає в зумисне
підкресленому зіставленні двох протилеж¬них, але пов’язаних між собою понять, явищ, речей, ідей та образів для підсилення вражень, для більшої переконливості.
Б Анафора 2 Образне перебільшення, яке виявляється
в тому, що якась ознака приписується пред¬мету в такій мірі, у якій вона реально йому не властива й не може бути властивою.
В Оксюморон 3 Віртуозна віршова форма, у якій певне
слово або віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки при збереженні змісту.
Г Антитеза 4 Риторична фігура, яка є сполученням
двох непоєднувальних понять, що мали б виключати одне одне, завдяки чому виникає ефект несподіваності й свіжість образу.
Д Гіпербола 5 Одна з риторичних фігур, що полягає
у вживанні на початку рядків звукового, лексичного повтору чи повторення про¬тягом цілого твору або його частини син¬таксичних, строфічних структур.
14Диспозиція — це розділ риторики, який вивчає...
А засоби виразності ораторської промови;
Б способи запам’ятовування ораторської промови;
В структуру ораторської промови;
Г розробку предметної царини ораторської промови.
15 Еристика — це...
А засоби виразності ораторської промови;
Б виголошення оратором промови;
В мистецтво ведення суперечки;
Г методи запам’ятовування тексту промови.
16Елоквенція — це розділ риторики, що вивчає...
А засоби виразності ораторської промови;
Б виголошення оратором промови;
В структуру ораторської промови;
Г розробку предметної царини ораторської промови.
17 Етос — це засоби впливу, що апелюють до...
А норм людської поведінки;
Б почуттів;
В розуму;
Г місця і часу виголошення промови.
18 Пафос — це засоби впливу, що апелюють до...
А норм людської поведінки;
Б почуттів;
В розуму;
Г місця і часу виголошення промови.
19 Акція — це розділ риторики, який розглядає...
А засоби виразності ораторської промови;
Б виголошення оратором промови;
В структуру ораторської промови;
Г розробку предметної царини ораторської промови.
20 Індуктивний метод викладу матеріалу передбачає рух...
А від формулювання аргументів до формулювання тези;
Б від формулювання тези до формулювання аргументів;
В від конкретних фактів, явищ до загального виснов¬ку за допомогою зіставлення ознак, властивостей цих явищ;
Г від безпідставних аргументів до фактів.
21 Серед наведених понять фігурами є...
А метатеза, хіязм, алітерація, плеоназм;
Б епіфора, паліндром, тавтологія оксюморон;
В гіпербола, метонімія, алегорія, каламбур;
Г паралелізм, епітет, синекдоха, метафора.
22 Укажіть рядки, у яких використовується оксюморон.
А Гей над дорогою стоїть верба, Дзвінкі дощові струни ловить (П. Тичина);
Б Важким холодним сном за хатою спала земля (М. Коцю¬бинський);
В Та дрібка солі, що на всю родину, І грудка цукру в той тривожний рік Так солодко і солоно — до згину — Такого не забути нам повік (М. Людкевич);
Г Холодним полум’ям займається Повітря мрійне, як вода (В. Стус).
Назва
АСинекдоха
Б Літота
В Алюзія
Г Алегорія
Д Перифраз Визначення
1 Художньо-стилістичній прийом, на¬тяк, відсилання до певного літератур¬ного твору, сюжету чи образу, а також історичної події з розрахунку на еру¬дицію читача, покликаного розгадати закодований зміст.
2Мовний зворот, який вживається за¬мість звичайної назви певного об’єкта і полягає в різних формах опису його істотних і характерних ознак. Різновид метонімії, у якому ціле подається через назву його частин, загальне — через його часткове вира¬ження.
3Різновид метафори, який є зрозумі¬лим тільки в суцільному тексті на від¬міну від метафори та персоніфікації.
4Зумисне применшення якоїсь ознаки шляхом повного чи часткового її запе¬речення.
Складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове речення Варіант 1
1. Складним є речення:
А Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені.
Б На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.
В Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.
Г Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями.
2. Тире потрібно поставити між частинами складносурядного речення (розділові знаки не розставлено):
А Сині роси зблискували на травах і сонце купалося на левадах.
Б Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.
В На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.
Г Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.
3. Кома не ставиться в реченні (розділові знаки не розставлено):
А На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.
Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.
В Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.
Г Мені потрібне слово а не слава.
4. Кома перед і ставиться в реченні (розділові знаки не розставлено):
А Мова українська сповнена поетичної грації і тому досить важка для перекладу.
Б Доба Мазепи це час економічного політичного і культурного відродження України після Руїни.
В Треба зазначити що економічних понять в останні десятиліття з’являється все більше і більше.
Г Жовто-блакитні барви символізують дві першооснови буття дух і матерія добро і зло вогонь і вода батько і мати.
5. Складнопідрядне речення з підрядним означальним:
А Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.
Б А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.
В Духовність — озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.
Г Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.
6. Виділіть складнопідрядне речення, у якому засобом зв’язку є сполучник.
А Де молодий вогонь, що серце пік? (Д. Павличко).
Б У карих очах було стільки щастя, що Оксані за цілий вік не вичерпати його (Я. Качура).
В Збратав нас труд, що творить чудеса (М. Рильський).
Г Історія, що сколихнула душу, здається мені дуже значущою (Ч. Айтматов).
7. Позначте речення, які потребують редагування:
А Дозвольте оголосити порядок денний.
Б Пропозицію прошу внести до протоколу.
В Хочу подякувати учасників круглого столу.
Г Параду було проведено відповідно до визначеного регламенту.
8. Позначте складносурядні речення, між частинами яких не потрібно ставити коми (розділові знаки пропущено):
А Тільки трактор гуде в полі та дівоча пісня дзвенить (В. Тихоша).
Б Рясніє дощ і падає лункіше м’яких краплин розмірене биття (М. Бажай).
В Грім одгримів і солодкою млостю спокою віє од цвіту вишень і сирої землі (М. Рильський).
Г Весна процвіте і наново криниця простеле барвінком круті береги (Л. Первомайський).
9. Укажіть складнопідрядні речення, в яких підрядні комою не відділяються (розділові знаки пропущено):
А Тоді зійшлись до стаї всі вівчарі і сіли біля живого вогню щоб в мирності з’їсти свою першу полонинську кулешу…
Б Хлопець збився з дороги і не помітив як.
В А коли врешті показалися люди і підняли угору довгі трембіти, позолочені сонцем щоб привітати полонину серед синіх верхів, коли за блеяли вівці і шумливим потоком залляли всі загороди, ватаг впав на коліна та підняв руки до неба.
Г За ним схилилися до молитви вівчарі й люди що пригнали маржину.
10. Укажіть складні безсполучникові речення, в яких між простими реченнями слід ставити двокрапку (розділові знаки пропущено):
А Старий присувається до вікна, зазира всередину й бачить у хаті за столом сидять гості… (М. Коцюбинський).
Б Що за літо заробить Мотря те за зиму і проживуть (Панас Мирний).
В Вона їм не дорога їм дорогі ґрунти та обори.
Г В хаті грека пахло часником та смаженими грецькими ковбасками густий пах ладану не міг подолати ті запахи.
11. У яких реченнях між частинами слід ставити тире (розділові знаки не розставлено)?
А Він вважав себе багатим є молодість є сила є нестерпне бажання працювати (С. Скляренко).
Б І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка стоїть (Т. Шевченко).
В Вітер війнув листя з клена жовте, жовтаво-золоте полетіло (П. Тичина).
Г Народ хвилюється і це моя вина (О. Довженко).
12. Двокрапку потрібно поставити в реченні (розділові знаки не розставлено):
А Перемелеться лихо добро буде.
Б Вовка боятися в ліс не ходити.
В Раніше встанеш більше діла зробиш.
Г Сказано велика птиця горобець.
13. Установіть відповідність між складними безсполучниковими реченнями та розділовими знаками, які необхідно в них поставити:
Розділовий знак
1 тире;
2 кома;
3 двокрапка;
4 крапка з комою.
Речення
А Тихо й нудно, і спека пекельна… (С. Васильченко).
Б Скільки глянеш вилискують розгойдані хліба (О. Довженко).
В Лаврін не поганяв волів він забув і про воли і про мішки й тільки дивився на Мелашку (І. Нечуй-Левицький).
Г На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Л. Смілянській).
Д Закурілася земля задиміла пішов дощ дрібний та тихий мов крізь сито засіяв стрепенулися темні ліси і розправляючись підставляли своє загоріле листя під дрібні дощові краплі (Панас Мирний).

14. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та видами їх підрядної частини:
А обставинне часу
Б обставинне допустово
В з’ясувальне
Г означальне
1 У світі слів немає випадкових, хоча вони й століттями мовчать.
2 Ці дуби, що небо підпирають, певне, іде Батия пам’ятають.
3 Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.
4 Вона бачила ці береги, коли вони були ще зовсім пустельні.
5 Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.
Складіть і запишіть невеликий роздум на тему «Будь-яка проблема – це можливість стати краще»

Варіант 2 Складносурядне, складнопідрядне, безсполучникове речення
1. Двокрапка ставиться між частинами такого складного безсполучникового речення (розділові знаки пропущено):
А Горе й радість дає нам життя молоде прийде старість і радість уся пропаде
Б Як сонце могуче такий будь і ти на доброго й злого ти рівно світи (Б. Грінченко).
В Сонце сходить із-за гаю став як злото засіяв... (Б. Грінченко).
Г Весна іде, радіє все усюди і темний ліс, і пташечка, і люди (Б. Грінченко).
2. Складним із різними видами зв’язку є речення:
А Проте маленька пташина, ця пухнаста кулька життя, що майже цілком уміщалася в моїй жмені, виявилась завзятою і не хотіла без бою віддаватись (А. Федь).
Б Я довго лежу і слухаю, як дзвонить у такт дзвонів степу моє серце (Г. Косинка).
В Михайло якраз натрапив на ту розмову чи суперечку, встряв у неї й почав доводити інспекторові, що він не має права лаяти учнів, і сказав щось образливе для самого інспектора (О. Пчілка).
Г Вітер підганяв їх на снігових белебнях, але як тільки вони скочувались у яр, Сіроманцеві доводилося похекати та попріти (М. Вінграновський).
3. Складним із безсполучниковим і підрядним зв’язком є речення:
А Кияни, що зі своїх валів спостерігали за цим дикунським розгулом розбою та грабіжництва, здригнулися від думки, що й сам Київ може одного дня поділити долю Нижнього міста (Б. Малик).
Б Протягом усієї минулої зими я відчував: щось має статись у цьому світі, щось неминуче станеться (Є. Гуцало).
В В’юниться стежка поміж очеретами, іде Єлька туди, куди сама стежка веде
Г По горбах та долинах темніли юрти, горіли вогні, вешталися воїни, мчали гінці, ревли верблюди, іржали коні — і від усього цього у киян ставало тужно на душі (В. Малик).
4. Тире ставиться між частинами такого складного безсполучникового речення (розділові знаки пропущено):
А 3 дочками таке до десяти тішиш, після двадцяти віддати мрієш (Народна творчість).
Б Багато няньок дитина без носа (Народна творчість).
В Тихо дрімає сірий лап жита річка так тихо шепче... (В. Щурат).
Г Не повернуть минулого ніколи воно пройшло і вже здається миттю (М. Рильський).
5. Складнопідрядним реченням із підрядним причини є речення:
А Я звик високо голову держати, бо маю честь і мужність без догани (Г. Гейне).
Б Жену вперед коня, щоб линув, ніби птах (А. Міцкевич).
В Як ранок угорі засвітиться перлово, з криниці вмиюся... (Л. Стафф).
Г Онукам буде дід оповідать щасливий про лихо, що колись ходило по землі
6. Складним із безсполучниковим, сурядним і підрядним зв’язком є речення:
А Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом, сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина (Г. Тютюнник).
Б За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий (Г. Тютюнник).
В Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату Чабанисі розвалить (О. Гончар).
Г А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху (Р. Кобальчинська).
7. Позначте речення, які потребують редагування:
А Інформацію про надходження нових товарів можна отримати в продавця-консультанта.
Б Розпочинається сезонний розпродаж зимових пальто.
В Пропозиції покупців буде обов’язково передано виробникам. Г У неділю магазин працює з десятої години.
Г Журнал пропонує низку літературних портретів.
8. Позначте речення, у яких перед словом як ставиться кома (розділові знаки пропущено):
А Мелашка була потрібна в господі як робітниця (І. Нечуй-Левицький).
Б Дівчина сяяла як кущ калини (І. Нечуй-Левицький).
В Прокіп підходив спокійний і діловий як завжди (М. Коцюбинський).
Г Іван Франко знав і любив народну пісню як учений, демократ, патріот
9. Укажіть складнопідрядні речення, в яких підрядні комою не відділяються (розділові знаки пропущено):
А Діти почали грати в жмурки і за мить розбіглися хто куди.
Б Тоді зійшлись до стаї всі вівчарі і сіли біля живого вогню щоб в мирності з’їсти свою першу полонинську кулешу…
В А коли врешті показалися люди і підняли угору довгі трембіти, позолочені сонцем щоб привітати полонину серед синіх верхів, коли за блеяли вівці і шумливим потоком залляли всі загороди, ватаг впав на коліна та підняв руки до неба.
Г За ним схилилися до молитви вівчарі й люди що пригнали маржину.
10. Укажіть складні безсполучникові речення, в яких між простими реченнями слід ставити двокрапку (розділові знаки пропущено):
А Люди хвилювались гомін стояв на все місто
Б Я тут і корчму, і всі ґешефти передав у другі руки і взяв бариш за три дні я з дочкою покину навіки цей край і переселюся в Умань (З творів М. Старицького).
В Людські голови загойдалися козаки розступалися.
Г У вузенькій, маленькій кімнаті не виявилося нічого підозрілого вікно було щільно зачинене..
11. Визначте складні безсполучникові речення, в яких між простими реченнями пропущено тире (розділові знаки не розставлено):
А Усі разом посунули далі дехто гуртом (Панас Мирний)
Б Учись змолоду пригодиться на старість.
В Казав овес сій мене в болото.
Г Треба розумом надточити де сила не візьме.
12. Пунктуаційної помилки припущено в реченні:
А І вечір гріє сині руки над жовтим вогнищем кульбаб (Л. Костенко).
Б А він теж усіх обнімав, цілував і, не втримавшись, на радощах таки заплакав (В. Малик).
В Подвір’я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там (М. Красуцький).
Г Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь (Г. Тютюнник).
13. Установіть відповідність між складнопідрядними реченнями та видами їх підрядної частини:
А обставинне часу
Б обставинне допустово
В з’ясувальне
Г означальне
1 У світі слів немає випадкових, хоча вони й століттями мовчать.
2 Ці дуби, що небо підпирають, певне, іде Батия пам’ятають.
3 Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.
4 Вона бачила ці береги, коли вони були ще зовсім пустельні.
5 Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

14. Установіть відповідність між складними безсполучниковими реченнями та розділовими знаками, які необхідно в них поставити:
Розділовий знак
1 кома;
2 крапка з комою;
3 тире;
4 двокрапка.
Речення
А Здалось на мить пливе у безвістіь ночі під парус хмар високий корабель (Є. Маланюк).
Б Була б охота знайдеться робота (Народна творчість).
В З високих круч луна орлиний клекіт лиш тихі води все стоять мовчазно (Леся Українка).
Г Поклала мати коло хати маленьких діточок своїх сама заснула коло їх (Т. Шевченко).
Д Скоро серпень надійде ясний на поля неосяжні й сині (П. Филипович).
Складіть і запишіть невеликий роздум на тему «Ми - не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних»

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВЖИВАННЯ ДЕЯКИХ

СЛІВ, СПОЛУЧЕНЬ СЛІВ, СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ

Словничок ненормативних слів, сполучень слів, словосполучень

Ненормативні	Нормативні
(Трапляється)	(Рекомендовано)
багаточисленний	численний
без всяких підстав	без жодних підстав
більше всього	імовірніше (ймовірніше)
більше ніж триста	понад триста
більше того	до того ж, крім того
більшість (переважна більшість) науковців виділяє	науковці здебільшого (переважно)виділяють
битком набитий	ущерть наповнений, переповнений
братський привіт	братерський привіт, але братська могила
бувший	колишній
бувший у користуванні	уживаний
ведучий інженер	провідний інженер
взамін	замість
видержка (виписка) з протоколу	витяг із протоколу
у більшості випадків	здебільшого (переважно)
вважати необхідним	уважати за потрібне
ввести в склад	ввести до складу
вести себе ввічливо	поводитися ввічливо
у будь-якому випадку	у будь-якому разі
у кращому випадку	у найліпшому разі
вирішити проблему	розв’язати проблему
вирішити задачу (математичну)	розв’язати задачу
вирішити завдання	виконати завдання
відволікати увагу	відвертати увагу
відзив на дисертаційну працю	відгук про дисертаційну працю
відміняти / відмінити	скасовувати /скасувати
відмічати	зазначати, відзначати, зауважувати
від несподіванки (радості)	з несподіванки (радості)
відноситися до чого-небудь	належати
відноситися до кого-небудь	ставитися
відношення до колег	ставлення до колег
відправна точка	початок
відчитати за провину	вичитати (кому),
вишпетити	(кого), прочитати мораль
в його честь	на його честь
вкладати інвестиції	вкладати кошти, інвестувати
вкладиш	вкладень
в основному (як висновок)	у цілому, загалом, переважно
в остаточному рахунку	у кінцевому підсумку
всеохоплюючий	всеосяжний, всеохопний
вуз	виш, ВНЗ
вступати в силу (дію)	набувати чинності
давати добро	схвалювати, підтримувати, погоджуватися, згоджуватися
давати можливість	дозволяти, давати нагоду
дана думка	ця, зазначена, згадана думка
даний випадок	цей випадок
даром	даремно (витрачати сили), задурно, безкоштовно (отримати річ)
день за днем	день у день
детальніше розповісти	докладніше розповісти
диву даєшся	не надивуєшся
довіреність	доручення
доля істини	часточка (частка) правди (істини)
забастовка	страйк
за браком часу	через брак часу
завітний	заповітний
задавати /задати питання	питати /спитати запитувати /запитати ставити / поставити питання (запитання)


заказний лист	рекомендований лист
заключити договір	укласти угоду, підписати договір
залізна дорога	залізниця
за останній час	останнім часом
заслуговує уваги	вартий уваги
здавати іспит	складати іспит
здача суми	решта
з метою з’ясування	для з’ясування щоб з’ясувати для того щоб з’ясувати аби з’ясувати для того, аби з’ясувати
знаходитися (значення місце)	розташуватися/розташовува-тися
перебування кого-, чого-	бути (нульова форма, позначена написьмі тире) міститися перебувати (про людей) стояти (про транспортні засоби,просторові об'єкти тощо)
значимий	значущий
значимість	значущість
з точки зору	на думку, з погляду
зустрічаються випадки	трапляються випадки
існують мови, явища, предмети	є мови, явища, предмети
і т. д., і т. п.	і под., і т. ін., та ін., тощо
керуючись думкою	опираючись на думку
кидатися в очі	впадати в око
кожний раз, кожний рік	щоразу, щороку
компроментувати	компрометувати
константувати	констатувати
має місце	є, трапляється
матеріалом служила	матеріалом слугувала
між тим	тим часом
міроприємство	захід, справа
лютий місяць, серпень місяць	лютий, серпень
мова йде про, мова йдеться про	ідеться про
навик(и)	навичка(и)
нагадувати (щось)	бути подібним (до чогось) бути схожим (на щось)
на днях	цими днями
накінець	нарешті
на наш погляд	на нашу думку, нам здається
на неділі	на тижні
нанести шкоди	завдати шкоди
на протязі навчання	упродовж (протягом) навчання
на сьогоднішній день	на сьогодні
настоювати /настояти	наполягати / наполягти
наукове дослідження	дослідження
невпопад говорити	не до ладу, не до речі говорити
не дивлячись на те що	незважаючи на те що, попри те що
недостаток	вада, хиба, недолік, огріх, ґандж
не по собі	ніяково, незручно
неприпустимий	неможливий
обумовити	зумовити
об’ява, об’явити	оголошення, оголосити
один в один	добірний
один і той (же) самий	той самий, той же
одна і та (ж) сама	та сама, та ж
одне і те (ж) саме	те саме, те ж
одні і ті (ж) самі	ті самі, ті ж
одобрити	схвалити
окремі особи	деякі, певні особи
оточуючий світ	навколишній світ, довкілля
першим ділом	насамперед, передусім, щонайперше
підключитися (підключення) до цифрового телебачення	під’єднатися (під’єднання) до цифрового телебачення
підняти питання (проблему)	порушити питання (проблему)
по вівторкам	щовівторка
по-другому	по-іншому
по закону	за законом
по замовленню	на замовлення
по крайній мірі	принаймні, щонайменше
попередити хворобу	запобігти хворобі, відвернутихворобу
пополам	наполовину, по половині
посилання (на джерело)	покликання (на джерело)
посилатися (на джерело)	покликатися (на джерело)
посилаючись (на джерело)	покликаючись (на джерело)
поступати / поступити вірно	чинити/учинити правильно
по формі, формулі	за формою, формулою
по якому питанню	у якій справі
працювати в якості перекладача	працювати перекладачем працювати як перекладач
пред’явити документи	подати документи
при допомозі	за допомогою
при дослідженні	у процесі дослідження, під час дослідження, досліджуючи
приведені результати	наведені результати
привести приклад	навести приклад
призупинити	тимчасово припинити
приймати до відома, до уваги	брати до відома, уваги
приймати участь	брати участь
прийом до університету	приймання до університету
прийти до висновку	дійти висновку
приналежний	належний
приналежати	належати
приналежність	належність
при необхідності	за необхідності, за потреби
прослідкувати тенденції	простежити тенденції
притримуватися думки	дотримуватися думки
приходить на думку	спадає на думку
радувати око	тішити око
разом з тим, у той же час	водночас
розповсюджувати літературу	поширювати літературу
розкрити роль	визначити, з'ясувати роль
розписатися	поставити підпис
розрахований на науковців	призначений для науковців рекомендований науковцями
русизм	росіянізм
ряд праць	низка праць, багато праць
самий розумний	найрозумніший
складає, складають і под.	становить, становлять і под. є (зв’язка)
складова	складник
скоріш (швидше) за все	імовірніше (ймовірніше)
становить собою	становить, є
співпадати /співпасти	збігатися /збігтися
однаковий, однакові	такі самі, такий самий
таким чином (у висновках)	отже
зроблено певним чином	зроблено так
головним чином	здебільшого, переважно,
головно
так же	так само
там же	там само
так як	тому що
такого роду висловлення	такі висловлення
той чи інший	той чи той
та чи інша	та чи та
те чи інше	те чи те
тим не менше	однак, проте, а також
ті чи інші	ті чи ті
трудящийся	трудівник
у двох словах	двома словами
у деякій (значній) мірі	деякою (значною) мірою
у залежності	залежно
у жодному випадку	нізащо (ніколи) у світі, у жодному (ніякому) разі
у кінці кінців	врешті-решт, зрештою, кінець кінцем
україномовні видання	українськомовні видання
у найближчий час	незабаром, невдовзі, найближчим часом
у першу чергу, перш за все	насамперед, передусім, найперше
у порядку виключення	як виняток
у протилежність	на противагу
у разі необхідності	коли буде потреба
у результаті цього	унаслідок цього
у свою чергу	так само
у силу обставин	через обставини, з огляду на обставини
у такому роді	щось подібне, щось таке
у той же час	одночасно, водночас, саме тоді
у тому числі	зокрема й навіть і
у ході обговорення	під час обговорення
у цілому	загалом
у цьому році	цього року
учбовий	навчальний
факт на лице	ось тобі й факт, незаперечний факт
халатне ставлення	недбале ставлення
чисто (науковий, математичний)	суто (науковий, математичний тощо)
широко розповсюджений	поширений
шляхам з’єднання	через з’єднання за допомогою з’єднання
являється (зв’язка)	є, являє собою (у книжному вжитку)
яким чином?	як?
як правило (вст. слово)	здебільшого, переважно
ввиду того, що	через те, що
в напрямі відродження	щоб відродити, для відродження
виходячи з рішення	з огляду на рішення
в силу можливого рішення	з огляду на можливе рішення, через можливе рішення
згідно чинного законодавства	згідно з чинним законодавством
згідно розпорядження	згідно з розпорядженням
на протязі сесії	протягом, упродовж сесії
на рахунок проблеми	щодо проблеми
під кінець заняття	наприкінці заняття
порядка 50 кілограмів	близько 50 кілограмів
у випадку аварії	коли аварія, у разі аварії
у відповідності до статті 10 Конституції України	відповідно до статті 10 Конституції України
у відповідності з наказом	відповідно до наказу
у залежності від ситуації	залежно від ситуації
більше всього більше того	імовірніше (ймовірніше) до того ж, крім того
по відношенню до органів	щодо органів виконавчої влади
не дивлячись на закон	незважаючи на закон, всупереч закону, попри закон
у порівнянні з тим	порівняно з тим

Завдання 2. Із запропонованих рядів виберіть органічні для української мови словосполуки та конструкції. Запам’ятайте їх.

Підвести підсумки роботи – підбити підсумки роботи; вжити заходи – вжити заходів – прийняти міри; відноситися до обов’язків – ставитися до обов’язків; поновити в посаді – поновити на посаді – відновити на посаді – востановити на посаді; привести до втрати – призвести до втрати; заключати угоду – укладати угоду; поступити в продаж – поступити в продажу – надійти в продаж – надійти в продажу.

Завдання 3. Відредагуйте подані речення.

1. Вплив дестабілізуючого фактора (зміни температури оточуючого середовища) на частотну залежність зміни еквівалентної ємності активного елемента представлений на рисунку.

2. Отримані залежності повного опору активного елемента та його активної й реактивної складових частин.

3. Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати слідуючі завдання.

4. Особисто мені набагато легше зробити переклад з англійської мови на українську, чим переклад з української мови на англійську.

Завдання 4. Виправте словосполучення і речення, замінивши нормативними українськими лексичними одиницями.

Вулиці пересікаються. Грає велику роль. Магазин закритий. Слід відмінити розпорядження. Нанести збитки. Роздався телефонний дзвінок. Відклонити пропозицію. Підбирати кадри. Бувший у користуванні. Винести подяку колективу. Поступило багато пропозицій. Рахуватися з думкою людей. Конференція у місяці грудні.

Завдання 5. Із поданих пасивних зворотів утворіть активні.

1. Види і межі монополії визначаються законом.

2. Право на керування транспортними засобами підтверджується відповідним посвідченням.

3. Копія документа посвідчується службовою особою.

4. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

5. Справжність підпису посвідчується нотаріусом.

6. Ваші замовлення виконуються фахівцями екстра-класу.

7. Культурна спадщина охороняється законом.

8. У програмі “Смачного!” пропонуються глядачам рецепти вишуканих страв.

9. У реєстраційному документі справного транспортного засобу працівником Державтоінспекції

робиться запис “Техогляд проведено”.

10. Кожний примірник двосторонньої угоди підписується обома сторонами.

Завдання 6. Відредагуйте подані речення.

Зразок: Наступного дня мною було оприлюднено заяву, у якій йшлося про… – Наступного дня я оприлюднив заяву, у якій ішлося… .

1. Протокол засідання кафедри буде надрукований… .

2. Храм Великомучениці Варвари був зруйнований… .

3. Нею була написана магістерська робота на тему… .

4. Молебні на спомин загиблих під час Голодомору в Канаді й США були відправлені.

5. Я хочу бути почутим… .

6. З цією метою мною буде зроблено… .

Завдання 7. Із поданими дієприкметниками утворіть словосполучення.

Відтворюваний – відтворений; оброблюваний – оброблений; змінюваний – змінений; виліковувана – вилікувана; коригований – скоригований; деформоване – здеформоване.

Завдання 8. Відредагуйте речення.

1. Постраждавші під час повені жителі села направлялися в лікарню.

2. Це зауваження не торкається всіх пропускаючих роботу по хворобі.

3. Працюючі радо привітали свого бувшого директора.

4. Застарівше обладнання рішено замінити на нове.

5. Народжені в ХХІ віці живуть по іншим законам.

6. На долю нашого покоління випали завдання рішати наболівші проблеми сучасного.

7. На вітрині прикріплений прейскурант цін.

8. Минулого року він демобілізувався з армії.

9. На полях кипить гаряча робота.

10. Необхідно взаємно допомагати один одному.

11. Стефанія уперше дебютувала з сольним концертом у березні місяці 2010 року.

Завдання 9. Утворіть словосполучення.

Властивий (кому?) і характерний (для кого?); опанувати (що?) і оволодівати (чим?); сповнений (чого?) і наповнений (чим?); оснований (на чому?) і заснований (ким?); багата (на що?) і славиться (чим?).

Завдання 10. Перекладіть стандартні конструкції, що вживають у документах.

Писать сумму прописью; подвести черту; привлечь к ответственности; разделять мнение; расторгнуть контракт; предоставить отпуск; совершать сделку; удовлетворить просьбу; соблюдать регламент.

Завдання 11. Зробіть правильний вибір слів, що в дужках.

Правил дорожнього руху потрібно (дотримувати, дотримуватися). (Подати, дати, надати) допомогу малозабезпеченим. Керівники названих господарств (не здійснюють, не виконують) своїх обов’язків. Збори акціонерів (оголосили, проголосили) відкритими. У складанні тексту договору (брали, приймали) участь як фізичні, так і юридичні особи.

Завдання 12. Відредагуйте подані речення.

1. Дирекція зобов’язана надати звіт зі своєї діяльності.

2. Прохаємо вислати на наш адрес пропозиції щодо реорганізації підприємства.

3. Група успішно здала іспитову сесію.

4. Комісія здійснила велику роботу по забезпеченню належного контролю по дотриманню дисципліни праці.

5. Досвід працівників заводу “Термінал” став швидко розповсюджуватися по області.

Завдання 13. Утворіть стандартні конструкції, добираючи до поданих дієслів іменники, що праворуч, у відповідній відмінковій формі.

Нести	нагода
Мати	допомога
Брати	на меті
Порушувати	чинність
Надати	участь
Набувати	відповідальність
Ставити	комісія
Створити	питання, запитання

Завдання 14. Із запропонованих рядів виберіть органічні для української мови словосполуки та конструкції. Запам’ятайте їх.

Комісія для складання акта – комісія по складанню акта; нарада з проблем – нарада по проблемам – нарада по проблемах; агент з продажу – агент по продажу; за підрахунками – по підрахунках – по підрахункам; на замовлення міністерства – по замовленню міністерства; фахівець з логістики – фахівець

по логістиці; на вимогу дирекції – за вимогою дирекції.

Завдання 15. Визначте правильний варіант перекладу.

1. На протежении шести недель. На протязі шести неділь – на протязі шести тижнів – протягом шести неділь – протягом шести тижнів.

2. Разработать следующие мероприятия. Розробити слідуючі міроприємства – розробити слідуючі заходи – розробити такі заходи.

3. Приложить все усилия. Докласти всі зусилля – докласти всіх зусиль – прикласти всіх зусиль – прикласти всі зусилля.

4. В результате проверки. У результаті перевірки – в результаті перевірки – внаслідок перевірки.

5. Выполнить большой объем работ. Виконати великий обсяг робіт – виконати великий об’єм робіт.

6. Отчет о ходе уборки урожая. Звіт про хід збору врожаю – звіт про хід збирання врожаю.

7. В соответствии с планом. У відповідності з планом – у відповідності до плану – відповідно з планом – відповідно до плану.

8. Представлять отчет. Представляти звіт – подавати звіт.
9. Подотчетное лицо. Підзвітне лице – підзвітна особа.

Завдання 16. Дібравши потрібні прийменники, утворіть стандартні словосполучення.

Працювати … найм; заслуговувати … увага; взяти … основа; взяти … увага; мати … увага; відповідно … закон; згідно … інструкція; ставити … мета; мати … мета; зважати … обставини.

Завдання 17. Перекладіть прийменникові звороти, складіть із ними речення.

По собственному желанию; по вине директора; комиссия по вопросам контроля; благодаря общим усилиям; в случае невыполнения; в противном случае; по истечении срока; согласно графика; принять во внимание; принять к сведению; в адрес дирекции; не по силам выполнение задания; прийти по делу; по поручению инспекции; по требованию комиссии; на следующий день; несмотря на трудности.

Завдання 18. Вставте потрібні прийменники, узгодивши з ними іменники, що в дужках.

Ми підготувалися... (засідання). Я мешкаю... (адреса). Ви можете звернутися... (допомога). Треба підготувати заходи... (поліпшення умов праці). Запрошуємо Вас... (робота). Ми надіслали листа... (адреса). На підприємстві було створено комісію... (справи молоді). Я звернулася з проханням надати відпустку... (сімейні обставини).

Завдання 19. Відредагуйте речення.

1. Дирекція зобов’язана надати звіт зі своєї діяльності за минулий рік.

2. Головний бухгалтер підприємства назначається на посаду і звільняється від неї відповідно із встановленим порядком.

Завдання 24. Зазначте правильний варіант перекладу.

1. По собственному желанию. По власному бажанню – за власним бажанням – з власного бажання.

2. В случае невыполнения условий контракта. У випадку невиконання умов контракту – у разі невиконання умов контракту.

3. Выслать письмо по адресу. Надіслати листа за адресою – надіслати листа по адресу – надіслати листа на адресу.

4. Несмотря на погодные условия. Не зважаючи на погодні умови – незважаючи на погодні умови – не дивлячись на погодні умови.

5. Благодаря общим усилиям. Завдяки спільним зусиллям – дякуючи спільним зусиллям.

6. В соответствии с правилами. У відповідності з правилами – відповідно з правилами – відповідно до правил.

7. Количество екземпляров акта. Кількість примірників акту – кількість примірників акта.

8. Создать комиссию. Створити комісію – утворити комісію.

Завдання 25. Перекладіть подані словосполучення.

Работать по понедельникам; по предварительным данным; отпуск по болезни; ввести в состав; по нашей инициативе; совещание по проблемам; комиссия по делам молодежи; по случаю праздника.

Завдання 26. Відредагуйте подані речення. Зверніть увагу на прийменникові форми.

1. У випадку розірвання договору статут втрачає юридичну силу.

2. Головний бухгалтер призначається на посаду і звільняється від неї відповідно із умовами контракту.

3. Розмір орендної плати встановлюється по домовленості сторін.

4. Новостворені селянські господарства звільняються від сплати податків на протязі трьох років.

5. Не дивлячись на погодні умови, ми добилися бажаних результатів.

Завдання 27. Зазначте правильний варіант перекладу.

1. Заключение комиссии. Заключення комісії – висновок комісії.

2. На основании акта. На основі акту – на підставі акту – на основі акта – на підставі акта.

3. Непригодные для дальнейшей эксплуатации. Непригодні для дальнішої експлуатації – непридатні для дальнішої експлуатації – непридатні для дальшої експлуатації – непридатні для подальшої експлуатації.

4. Показатели прироста. Показники приросту – покажчики приросту.

5. Объем выполненных работ. Обсяг виконаних робіт – об'єм виконаних робіт.

6. Приемочный акт. Прийомний акт – приймальний акт – прийомочний акт.

7. Остаток составляет 5 тыс. грн. Залишок складає 5 тис. грн. – залишок становить 5 тис. грн.

8. Согласно акта. Згідно акта – згідно до акта – згідно з актом.

Завдання 28. Відредагуйте речення. Порівняйте свій варіант із поданим у ключі.

1. Провести перевірку на протязі слідуючого кварталу.

2. Висновки комісії базуються на слідуючих фактах.

3. Біля трьох років пройшло з тих пір, коли було перевірено санітарно-гігієнічні умови установи.

4. Комісія виявила порушення зі сторони директора фірми.

5. Акт складений у трьох екземплярах.

6. Комісія рахує необхідним списати вказані матеріали.

7. Акт підписують особи, які приймали участь у його складанні.

Ключ:

1. Провести перевірку протягом наступного кварталу.

2. Висновки комісії ґрунтуються на таких фактах.

3. Близько трьох років минуло відтоді, як було перевірено санітарно-гігієнічні умови установи.

4. Комісія виявила порушення з боку директора фірми.

5. Акт складено у трьох примірниках.

6. Комісія вважає за необхідне списати вказані матеріали.

7. Акт підписують усі особи, які брали участь у його складанні.

Завдання 29. Відредагуйте словосполучення. Порівняйте свій варіант із поданим у ключі.

При складанні акту; мета і задача комісії; основа для складання акта; акт складається в залежності від характеру подій; у результаті перевірки виявлено недостачу коштів; вказати характер зробленої роботи; акт прийому продукції; у конференції прийняли участь слідуючі члени кафедри; згідно постанови; заключення комісії; об’єм виконаної роботи; розробити міроприємства; комісія вважає необхідним; об’єкт підлягаючий ліквідації; оглянути стан майна; по результатах перевірки; при інвентаризації встановлено слідуюче; по звітним даним; перевірені особисті рахунки платників; оглянуто прибувший вантаж; не вказана дата відправки продукції; установлено слідуючі витрати матеріалів; провести навчання по техніці безпеки; відбувся нещасний випадок; перелік міроприємств по усуненню причин аварії; перевірка встановила; у результаті аварії.

Ключ:

Під час складання акта (складаючи акт); мета і завдання комісії; підстава для складання акта; акт складається залежно від характеру подій; внаслідок перевірки виявлено нестачу; вказати характер виконаної роботи; акт приймання продукції; у конференції взяли участь такі члени кафедри; згідно з постановою; висновок комісії; обсяг виконаної роботи; розробити заходи; комісія вважає за необхідне; об’єкт, який (що) підлягає ліквідації; перевірити стан майна; за результатами перевірки; під час інвентаризації встановлено таке; за звітними даними; перевірено особові рахунки платників; оглянуто вантаж, що прибув; не вказано дату відправлення продукції; установлено такі витрати матеріалів; провести навчання з техніки безпеки; стався нещасний випадок; перелік заходів щодо усунення причин аварії; перевіркою встановлено; внаслідок аварії.

ПОЗАКЛАСНИЙ ЗАХІД З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДЛЯ УЧНІВ 10-11 КЛАСІВ

„ Я вибрала долю собі сама...”
/ до дня народження Ліни Костенко /

Мета заходу: осмислити творчу долю Ліни Костенко, відкрити її світосприймання та уподобання; розвивати дослідницькі вміння і навички, творчу уяву; вчити робити висновки і узагальнення; розвивати логічне мислення, уяву, увагу, пам’ять; підвищувати творчі здібності; сприяти естетичному розвиткові школярів.
Учні знатимуть: основні віхи життєвого і творчого шляху письменниці.
Учні вмітимуть: розкривати основні теми і мотиви віршів; розуміти те, що любити „ слово у вірші ” – могутній засіб впливу на духовність, інтелект людини. Усвідомлювати сутність кохання як життєствердне почуття, творчу силу, що стимулює духовне піднесення, збагачення, розквіт людини; бачити переваги високої духовності над буденністю.
Почати з відео поезія «Крила»

Все, що буде, було і що є на землі,
І сто тисяч разів уже бачене й чуте,
Сірі вузлики ранку - твої солов’ї,
Все це тільки одне не розгадане чудо.
Знаю склад біосфери, структури кислот,
Все, що є у природі, приймаю як даність.
Я, людина двадцятого віку, - і от,
Зачудована, бачу лише первозданність!

Ведуча І. Шановні гості, любителі українського слова! Від щирого серця вітаємо Вас у цьому залі. Сьогодні ми відчинимо двері в дивовижно-яскравий світ видатного українського митця Ліни Василівни Костенко. 19 березня 2010 року зустріла вона свою 80 весну, овіяну подихом жовтогарячої революційної осені-зими 2004 року.
На нинішньому поетичному Олімпі України серед інших майстрів слова вже кілька десятиліть живе вона як, „нерозгадане чудо”, „голос народу ”.
Вслухайтесь у Слово поета, серцем доторкніться його чар, вдумайтесь у його глибокий зміст – і вам відкриється багато таємниць, життєвих і поетичних.
Отже, запрошуємо Вас у світ Ліни Костенко. Розпочинаємо літературно-музичний вечір присвячений 83 - річниці від дня народження української поетеси.

Стоїть у ружах золота колиска,
Блакитні вії хата підніма
Світ незбагненний здалека і зблизька
Початок є. А слова ще нема.
Ще дивен дим, і хата ще казкова,
І ще ніяк нічого ще незвуть.
І хмари не прив’язані до слова,
От просто так – пливуть собі й пливуть.
Ще кожен пальчик сам собі Бетховен,
Ще все на світі гарне і моє,
І світить сонце оком загадковим,
Ще слів нема. Поезія вже є.
Ведуча ІІ. Із золотої чи просто залитої сонцем колиски, дивиться у світ маленьке дитя – то майбутній поет, що здивує людство своїм сокровенним словом.
Народилася Ліна Василівна Костенко 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві, що розташоване за 80 км. від Києва униз по Дніпру. Славний історією, Ржищів знав вогні народних повстань. Про минувшину маленькій Ліні багато розповідав батько. А він дуже цікавою особистістю: працюючи учителем у школі, викладав мало не всі предмети, знав дванадцять мов. В сталінські часи зазнав лихоліть, був репресований, пройшов крізь радянський Гулаг. З шестирічного віку Ліна мешкає у Києві. Їй було одинадцять років, коли почалася війна. Упродовж цілого життя переходила борознами випробувань – а вони укріплюють душу. І війна – чи не найглибша із цих борозен. Вона поставила першу зарубку на дереві творчості.
Читець:
Мій перший вірш написаний в окопі,
На тій сипкій од вибухів стіні
Коли згубило зорі в гороскопі,
Моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічні лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа –
Через Дніпро – водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик,
Хрестилась баба і кінчався хліб,
Двигтів отой вузесенький окопчик,
Де дві сім’ї тулились кілька діб.

О, перший біль тих не дитячих вражень,
Який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
Чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком,
Кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком
Великі букви, щойно з букваря, -

Той перший віршик, притулившись скраю
Щоб присвітила по ночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.

Ще школяркою Ліна почала відвідувати літературну студію при спілці письменників України. Потім навчалася в Київському педагогічному інституті. У 1952-1956 рр. – Москва. Літературний інститут ім.. Горького. Закінчила його з відзнакою. В тому же році Ліна Костенко повертається на Україну, де все сміливіше розправляє плечі молоде покоління – „шістдесятники”.

Ліна Василівна
Наснився мені чудернацький базар:
під небом у чистому полі,
для різних людей,
для щедрих і скнар,
продавалися різні долі

Одні були царівен не гірш,
А другі – як бідні міньйони,
Хто купляв собі долю –за гріш.
А хто - і за мільйони.

Дехто щастям своїм платив,
Дехто платив сумлінням,
Дехто – золотом золотим.
А дехто – вельми сумнівним.

Долі – ворожки, тасуючи дні,
До покупців горнулись,
Долі самі набивались мені,
І тільки одна відвернулась.
Я глянула в обличчя смутне,
Душею покликала очі.

Доля: Ти все одно не візьмеш мене ...

Л.К. : А може, візьму?

Доля: Ти собі затям...
За мене треба платити життям,
А я принесу тобі горе.

Л.К. : То хто ж ти така?
Як твоє ім’я?
Чи варта такої плати?

Доля : Поезія - рідна сестра моя,
Правда людська – наша мати.

Л.К. : І я її прийняла, як закон
І диво велике сталось:
Минула ніч. І скінчився сон.
А доля мені зосталась.
Я вибрала собі сама.
І що зі мною не станеться –
У мене жодних претензій нема
До долі – моєї обраниці.

Ведуча І : Три її перші поетичні збірки з’явились одна за одною: „Проміння землі” - 1957р.. „ Вітрила” – 1958р. „Мандрівка серця -1959р. Наступна ж побачить світ аж 1977 року. Уже в перших книгах Л.К. постала перед читачами поетом чесним і безкомпромісним, мислячим і самобутнім. Устами Кобзаря Ліна Костенко звертається до „співців зеленої краси”, сучасних поетів з проханням „гартувати голоси”, не пустослів’ям пишним та барвистим ... , а „заспівом в дорозі нелегкій”, бо на цій планеті

Відколи сотворив її сам Бог,
Ще не було епохи для поетів,
Але були поети для епох!

Читачі і критика сприйняли її твори прихильно. Але була й інша реакція. Її шельмували й звинувачували на всіляких апаратних засіданнях, пленумах, нарадах у формалізмі, абстракціонізмі. Але поетеса вірила що колись настане день....

Л.К. Настане день, обтяжений плодами,
Не страшно їм ні слави, ні хули
Мої суцвіття, биті холодами,
Ви добру зав’язь все-таки дали.

І то нічого, що чигали круки,
Що проминуло так багато літ.
З такого болю і з такої муки
Душа не створить бутафорський пліт.

Ведуча ІІ : Ліна Костенко не любить галасу, вона скромна і нечестолюбна і рідко спілкується з репортерами. Ми майже не бачимо її на телеекрані. Тому послухайте інтерв’ю, яке кореспонденту пощастило взяти в її доньки, відомої поетеси й літературознавця Оксани Пахльовської.

Кореспондент: Оксано! Ось переді мною лист із Запоріжжя від Любові Зайченко. Вона пише про те, що зовсім недавно прочитала добірку віршів Ліни Костенко. Хотіла би побільше дізнатись про цю людину. Як ви особисто – як донька Ліни Василівни і як відома поетеса Оксана Пахльовська – ставитеся до популярності маминого імені?

Оксана Пахльовська: Мама свого часу стала легендою. Це тоді, коли кострубатий молоток репресій у грубих каплатих руках розбив на уламки цілісний і чистий кристал української культури 60-их. Власне, відповісти на поставлене запитання – це відповісти на питання: чому Ліну Костенко не друкували 16 років. А мамина поезія була бунтом. Бунтом особистості. Постанням духу.

Читець: Поезія згубила камертон.
Хтось диригує ліктями й коліном.
Задеренчав і тон, і обертон,
І перша скрипка пахне нафталіном.

Поезія згубила камертон.
Перецвілась, бузкова і казкова
І дивиться, як скручений пітон,
Скрипковий ключ в лякливі очі слова.
У правди заболіла голова
Од часнику, політики й гудрону
Із правдою розлучені слова
Кудись біжать по сірому перону,
Відходять вірші, наче поїзди.
Гримлять на рейках бутафорські строфи.
Але куди вони? Куди вони? Куди?
Поезія на грані катастрофи.
І чи зупиним, чи наздоженем?
Вагонам йдуть, спасибі коліщаткам...
Але ж вони в майбутнє порожнем!
Як ми у вічі глянемо нащадкам?!

О.Пахльовська: Усі ці роки мама здавалась мені хранителькою згасаючого вогню, самотньою на березі найчорнішого з морів. „Я умирала серед Вас, отут під небом України”. Це не тільки про Марусю Чурай. Це мам і про себе. Вона писала історію. Історію свого народу, історію його трагедій і прозрінь. Мама торкнула той шар історії який залягає в генах.
Кореспондент: У книжці Михайла Слабошпицького Ліна Костенко постає мужньою і вольовою людиною. А яку її рису Ви назвали б головною – як жінки, матері?
О.Пахльовська: Короткі і сумні спогади... шістдесяті. Я у Ржищеві в дідуся. Ходжу навколо грядочки полуниць „Вікторія”, заклавши руки за спину і граю в тюрму. Ось я у в’язниці, ось до мене підходять „вони” , але я їм нічого не скажу. А мама у Львові – на судах... я жду її. Сімдесяті... В цей час на руках у мами - маленьке дитя, мій молодший брат – Василько, який зіпнеться на ніжки, почне ходити й говорити в роки маминого літературного небуття. Це мужність мами як жінки – народити дитину в розгул чуми. Це правічний інстинкт, віра в перемогу життя і його не переможність.
1980-ті Після всіх кіл видавничого пекла вихід „Неповторності” все одно під загрозою. Останній спосіб: мама оголошує голодовку – це вже друга. Перша була після вирубаних строф і з першої після 16-ти років мовчання публікації в „Літературній Україні” влітку 1976 року. Наш тату каже: „Ліно, у тебе ж діти!” мама відповідає: „Діти мені простять”.
Л.К. Я в людей не проситиму сили,
Я нічого в житті не просила.
Як не просять гранітні схили,
Щоб у спеку, дощі їх зросили.

Я в людей попрошу тільки віри
В кожне слово, почуте від мене,
В кожний погляд очей моїх сірих.
В кожну ласку рук не студених.

Ведуча І : Ці поетичні рядки, що колись лягли зерном у душі людей, проросли тугим колоссям віри. Ліна Василівна не агітувала - вона просто віддала своє ім’я за ідею. І в перемозі, яку здобула демократія всупереч адміністративному тиску, правда – всупереч цинічній брехні, є неоціненний внесок слова Ліни Костенко, яка впродовж усього свого життя виставляє „барикади поезії проти бездумності” без пророслих зерен її слова, без прекрасних зранених слів багатьох українських письменників і поетів, мабуть, не було б Майдану – незабутнього Майдану незалежності, який назавжди залишиться в серцях мільйонів людей палахкотіти помаранчевим цвітом свободи, віри, любові, гордості за новонароджену націю. До наметового містечка на Хрещатику приходила поспілкуватися й Ліна Василівна, запитати в його мешканців, чи потрібні їм теплі речі, гаряча страва. Вона розповідала про власний досвід ненасильницької боротьби проти влади ще за Радянських часів, коли країною прокочувалися хвилі репресії, коли за гратами опинялися близькі їй люди. Напередодні доленосних для українського народу подій Ліна Костенко сказала: „ Я повертаюся з еміграції, бо тут почалося життя”
Ведуча ІІ : Ще за молоду душа Ліни Костенко задихалася в атмосфері духовної блокади, тотального наступу на паростки національного відродження, засилля кар’єристів і підлабузників. ЇЇ поезія була криком протесту.
Читець: Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись.
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмось.

Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними же завершив
Людей мільярди і мільярди слів.
А ти маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність,
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди не повторність
Якийсь безсмертний дотик до душі

Ведуча І : Один за одним відходили майстри. Максим Рильський, Павло Тичина, Андрій Малишко, Леонід Первомайський... Осиротіле покоління шістдесятників глибоко переживало кожну втрату. Якщо Іван Франко назвав Лесю Українку за силою Духа „одиноким мужчиною”, то Ліна Костенко усвідомлювала це щодо себе самої.

Л.К. : Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня?
Спасибі Вам, спасибі за цей пріоритет.
Поетам всіх віків була потрібна муза.
А жінці хто потрібен, якщо вона - поет?
Хіба дві жінки – ми - подужаєм цю зграю
Проблем і протиріч, що жалять кожну мить?
Я в неї на очах, розтерзана, вмираю, -
Що ж їй робити бідні? Лиш руки заломить.
І хто нам допоможе? Єдиний у трьох лицях?
Кому я кину квітку, прекрасну, як зорю?
Ми з музою – ми дві – дві жінки – де наш лицар?
Ось муза продиктує, а я його створю.

Л.К. Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь,
Як медуза, і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
Твій плащик ледь прип’ятий на плечі.
О, як ти йшла, в таку негоду здалеку,
Така одна – однісінька вночі!
Де ти була, у всесвіті, чи в Спарті?
Яким вікам світилася в імлі?
І по якій несповідимій карті
Знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне,
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.

Муза: Не треба думати мізерно.
Безсмертя є ще де-не-де.
Хтось перевіяний, як зерно,
У грунт поезії впаде.
Митцю не треба нагород,
Його судьба нагородила.
Коли в людині є народ,
Тоді вона уже людина.

Ведуча ІІ : Але Боже справедливість все таки є. 1977 року після довгих вагань і консультацій на вищому рівні цензура дозволила вихід поетичної книжки Ліни Костенко „Над берегами вічної ріки”. Це була книжка великого болю, тривоги й іронії. Замість набридливих фанфар і барабанів, читачі, нарешті, відчули справжній словесний симфонічний оркестр.
Читець: Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем.
І за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт.
І за мої обпечені зеніти
За те, що завтра хоче зеленіть
За те, що вчора встигло од дзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
Котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
За цю потребу слова,
Як молитви.
У Ліни Костенко є прекрасні вірші про природу, про любов. Є перлини філософської лірики, є історичні романи у віршах, поеми. Але найголовнішим героєм є славна Україна, гідна частка людства і світу.

Ведуча І : Система заборонила Ліну Костенко , як поета-історика а Ліна Костенко писала історію і в Україні прокидалася пам’ять, яку вбивали десятиліттями – століттями. Звідси вибух національної свідомості після виходу „Марусі Чурай”. Це був 1979 рік. Переписані від руки книжки поетеси, читання напам’ять і сльози. Голод на правду, голод на духовність. Голод на віру зневіреного народу. І вже було важко собі уявити, що українська література досі не мала цього твору. З романом Ліни Костенко поверталася українська ідея – ідея незнищеності народу, як його пісні.

„Маруся Чурай” – історичний роман у віршах, названий українською енциклопедією середини 17 ст. Про легендарну українську піснетворку, співачку Марусю Чурай історія не залишила нам жодного документального свідчення, є тільки овіяні романтикою перекази, проте талант Ліни Костенко створює глибоко психологічний образ Марусі, яка палко любить свою землю.
СЛАЙД
Ведуча ІІ : 1987р. в житті Ліни Василівни відбулася знаменна подія – їй присуджена державна премія ім.. Т.Г.Шевченка за історичний роман у віршах „Маруся Чурай” і збірку поезії „Неповторність”. Це була вистраждана і заслужена нагорода. Слово Ліни Костенко завжди було на сторожі правди. „Література, - писала поетеса, - це не змагання , а боротьба. Боротьба не амбіцій, не стрибки в висоту, не біг наввипередки. Це одвічна боротьба добра і зла, справедливості і несправедливості, людського і нелюдського. Хто знає, якби не така не легка доля, чи змогла б я підняти свою поезію до таких висот.
Що доля нелегка, - в цім користь своя є.
Блаженний сон душі мистецтву не сприяє.
Ведуча І : Ліни Костенко у книзі „Неповторність” багато розмірковує над тим, що ж лишає по собі людина. Пробудити людину в людині – це проблема, яка хвилює автора. Як жити ? Де відшукати те одвічне, що, збагативши тебе особисто, залишиться у спадок твоєму народові, а відтак і людству.

Читець : Життя іде і все без коректур,
І час летить, не стишує галопу.
Давно нема маркізи Помпадур,
І ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас,
В які природа убереться шати.
Єдиний, хто не втомлюється., - час.
А ми живі, нам треба поспішати

Зробити щось, лишити по собі,
А ми, нічого, - пройдемо, як тіні,
Щоб тільки неба очі голубі
Цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур
Щоб ці слова не вичахли, як руди,
Життя іде і все без коректур,
І як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рідка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка
Не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать
Бо в цьому схибиш – то уже навіки.

Минає день, минає день, минає день! А де ж мій сад божественних пісень? - сама себе запитує Ліна Костенко і творить свій сад – книжку „Сад нетанучих скульптур” 1987р. Після періоду напруженої роботи Ліна Василівна робить воістину щедрий дарунок читачеві – „Вибране”, куди ввійшла збірка „Інкрустації”.
Ведуча ІІ: Вона розсип перлин мудрості, які ніби показують усім нам істинні шляхи добра, мобілізують волю, додають сили простояти злу.

1.Ми поранені люди, ми дуже поранені люди,
Але ж хто наші вбивці? – не цей, не цей і не ця?
Їх нема, вони є, і все це ще тільки прелюди
Ті, що нас убивали, змінили вираз лиця.

2. Стеля і стеля.
А де ж висота?
Що за поет, як піввіку лякався?
Звикли до правди мої вуста
Нащо їм чорне вино лукавства?

3. Ви думали - поет ні за холодну воду.
Сидить собі поет пописує „стишка”
Поети - це біографи народу,
А в нього біографія тяжка

Ведуча ІІ : За збірку „Інкрустації” присуджена одна з найпрекрасніших премій - премія Петрарки, титана Італійського Відродження. У дипломі зазначається „Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко”, не українській, а світовій, бо справжня поезія звісно ж належить світові.
1999р. Ліна Костенко видає історичний роман у віршах „ Берестечко” – про найбільшу трагедію в українській історії – битву під Берестечком. 1998 р. у Торонто світовий конгрес українців нагородив Ліну Василівну найвищою своєю відзнакою – медаллю святого Володимира. Навесні 2000 року поетеса стала першим лауреатом міжнародної літературно-мистецької премії ім.. Олени Теліги. Та найбільшою нагородою для поета є любов його народу.

Л.К. : Поезія - це свято, як любов.
О, то не є розмова побутова!
І то не є дзвінкий асортимент
Метафор, слів, - на користь чи в догоду
А що не знаю. Я лиш інструмент,
В якому плачуть сни мого народу

Ведуча І : У Ліни Костенко є:
Вірші – квіти
Вірші – дуби
Є іграшкові вірші
Є рани.
Є повелителі і раби
і вірші є – каторжани.
Крізь мури в’язниць,
По тернах лихоліть –
Ідуть, ідуть по етапу століть.

Вірші – квіти. Це вірші, без яких неможливо уявити поезію і Ліни Костенко вже не уявити українську літературу.

Двори стоять у хуртовині айстр,
Яка рожева й синя хуртовина!
Але чому я думаю про Вас!
Я Вас давно забути вже повинна.

Це так природно – відстані і час.
Я вже забула. Не моя провина –
То музика нагадує про Вас,
То раптом ця осіння хуртовина.

Це так природно – музика і час
І Ваша скрізь присутність невловима.
Двори стоять у хуртовинні айстр
Яка сумна й красива хуртовина.

Ведуча ІІ : Симфонія кохання у творчій палітрі поетеси – ніби „Золоте пташеня” поетичного саду Ліни Костенко сама встановлює найвищу планку почуттів, які можуть здолати лише Антеї духу, освячені небесами люди.

І день і ніч, і мить, і вічність,
І тиша, і дев’ятий вал –
Твоїх очей магічна ніжність
І губ розплавлений метал.
В ніч високосного притулку –
Коли йде обертом земля
ти до плеча мене притулиш
безсмертним рухом скрипаля.

Читець : Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
Не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
І не приспи для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
Важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
Не розміняй на спотички доріг,
Бо кості перевернуться в гробницях
Гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
І від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,
Та що поробиш, - тільки до воріт.
А там, , а там ... жорстокий клекіт бою
І дзвін мечів до третьої весни...
Моя любове! Я перед тобою
Бери мене в свої блаженні сни.

Ведуча ІІ : Лірична героїня інтимних віршів Ліни Костенко така ніжна, жіноча, і так їй хочеться любові крилатої, високої, яка б „ чолом сягала неба”. Та в житті вирують драми, болі, муки і печалі. Кохання в ліриці Ліни Костенко – це свято... Полон.... Шаленство... Сон... Чаклунство... Це самозреченість і вічність, втіха і смуток, це беззахисність і сила, це безмежжя ніжності.

Л.К.: Це казка днів – вона була недовгою
Це світлий сон – пішов без вороття.
Це тихе сяйво над моєю долею! –
Воно лишилось на усе життя.

Читець : Осінній день березами почавсь
Різьбить печаль свої дереворити.
Я думаю про тебе весь мій час
Але про це не треба говорити.

Ти прийдеш знов. Ми будемо на „Ви”
Чи ж неповторне можна повторити?
В моїх очах свій сум перепливи.
Але про це не треба говорити.

Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.

Ведуча І : Не завжди Україні випадало мати поетів, рівних епохам. Не тільки епохам, у які вони жили, а й тим, які грядуть. Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка... Цю велику трійцю національних месій продовжила наша сучасниця Ліна Костенко. Вона вивела нашу літературу на світову орбіту, давши їй нову якість, відкривши для Європи, Америки і всього світу нові теми, образи, трагедії і гармонії, властиві українській землі.

На музичному фоні : Хай буде легко. Дотиком пера
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ – березова кора
По чорних днях побілена десь звідтам
Хай буде світло. Спогадом про Вас.
Хай буде світло. Спогадом прадавнім.
Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами,
Хай буде легко. Ніби був то сон.
Що ледь торкнувся пам’яті вустами.

Ведуча І : Одного разу на прес-конференції Ліна Костенко нагадала, що поклик письменника – писати. А останнім часом вона мріє писати вірші не з політичним забарвленням, а „малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні”. Слова поета. Так і має бути. Адже через багато літ, коли буремна сучасність стане далекою історією, не знайоме нам покоління нащадків шукатиме на полотні світової літератури і української зокрема саме тих витончених срібних малюнків, писаних великим люблячим серцем, відчитуватиме слова любові, яка в усі часи, в усі епохи є сутністю поета.

Л.К. : Я дерево, я сніг, я все, що я люблю,
І може, це і є моя найвища сутність.

Ведуча І : Сьогодні ми признались в любові Ліні Василівні – Берегині нашої духовності. Бажаємо їй міцного здоров’я, творчого натхнення. І нових мистецьких звершень. Дякуємо всім учасникам свята. А Вам шановні наші глядачі, велика наша подяка за тепло, увагу і сердечність, яку ми відчували протягом вечора. Бажаємо вам ніколи не розлучатися з поезією Ліни Костенко , неповторною, мудро і пристрасною.

МІЖ ІНШИМ

Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками.
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
— Люди, будьте взаємно ввічливі! —
і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
— Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
00000000000000000000000000000
Старесенька іде по тій дорозі.
Як завжди. Як недавно.
Як давно.
Спинилася. Болять у неї нозі.
Було здоров’я, де тепер воно?..

І знов іде… Зникає за деревами…
Світанок стежку снігом
притрусив.
Куди ж ти йдеш? Я жду тебе.
Даремно.
Горить ліхтар, ніхто не погасив.

Моя бабусю, старша моя мамо!
Хоч слід, хоч тінь, хоч образ
свій залиш!
Якими я скажу тобі словами,
що ти в мені повік не одболиш!

Земля без тебе ні стебла
не вродить,
і молоді ума не добіжать.
Куди ж ти йдеш? Твоя наливка
бродить,
і насіння у вузликах лежать.

Ну, космос, ну, комп’ютер,
нуклеїни.
А ті казки, те слово, ті сади,
і так по крихті, крихті Україна –
іде з тобою, Боже мій, куди?!

Хоч озирнись! Побудь іще хоч
трішки!
Вже й час є в тебе, пізно, але є ж.
Зверни додому з білої доріжки.
Ось наш поріг, хіба не впізнаєш?

Ти не заходиш. Кажуть, що ти
вмерла.
Тоді був травень, а тепер зима.
Зайшла б, чи що, хоч сльози мені
втерла.
А то пішла, й нема тебе,
й нема…

Старесенька, іде чиясь бабуся,
і навіть хтозна, як її ім’я.
А я дивлюся у вікно, дивлюся,
щоб думати, що, може,
то моя.
0000000000000000000
Двори стоять у хуртовині айстр Двори стоять у хуртовині айстр. Яка рожева й синя хуртовина! Але чому я думаю про Вас? Я Вас давно забути вже повинна. Це так природно — відстані і час. Я вже забула. Не моя провина,— то музика нагадує про Вас, то раптом ця осіння хуртовина. Це так природно — музика і час, і Ваша скрізь присутність невловима. Двори стоять у хуртовині айстр. Яка сумна й красива хуртовина!
0000000000000000000000000
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.
0000000000000000000000000
ПІСЕНЬКА З ВАРІАЦІЯМИ
І все на світі треба пережити,
І кожен фініш – це, по суті, старт,
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено,
Хай буде вік прожито, як належить,
На жаль, від нас нічого не залежить...
А треба жити. Якось треба жити.
Це зветься досвід, витримка і гарт.
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт.
Отак як є. А може бути й гірше,
А може бути зовсім, зовсім зле.
А поки розум од біди не згірк ще, –
Не будь рабом і смійся як Рабле!
Тож веселімось, людоньки, на людях,
Хай меле млин свою одвічну дерть.
Застряло серце, мов осколок в грудях,
Нічого, все це вилікує смерть.
Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
Принаймні вік прожити як належить.
СКІФСЬКА БАБА

Ти, скіфська баба, кам’яна незграба,
стоїш в степах… Курай і бугила…
Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?!
За сто віків дитя не привела!
Були б у нього кремінь-ноженята,
ото вже б гупотіло по ланах!
Чого смієшся? Космос нежонатий,
а ти стоїш одна у полинах.
Невже ж таки ніхто не женихався?
А висить же в музеях твій портрет.
Тобі козацький череп усміхався,
Та це — минуле. Ти дивись вперед.
Ти звикла — коні, гаківниці, стріли,
Зрадецькі хани з профілем шулік…
Ти це забудь. Усе це застаріле.
Поглянь навколо. Це — двадцятий вік.
А ти стоїш. Звітріли коси й руки.
Скришились плечі,— може, скажеш, ні?
Були б у тебе кам’яні онуки.
Ти розумієш, бабо? Кам’яні!
Ото — літак, а не якась дараба.
Це все — прогрес. А ти стара як світ…

…Сміється баба, клята скіфська баба,
сміється, ухопившись за живіт. Я егоїстка? Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка? Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п’ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда? Вперта, як віслюк?
Якщо і, так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я? Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними, жорстокими, черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка? Мабуть, ви праві...
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з’їли пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо.
... Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.
У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об’єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю покохати!
000000000000000000000000000000
Моя любове! Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил не обітни! Не допусти, щоб світ зійшовся клином, і не присни, для чого я живу. Даруй мені над шляхом тополиним важкого сонця древню булаву. Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш,— тільки до воріт. А там, а там… Жорстокий клекіт бою і дзвін мечів до третьої весни… Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Моя любове!
00000000000000000000000000
Спини мене отямся і отям така любов буває раз в ніколи вона ж промчить над зламаним життям за нею ж будуть бігти видноколи вона ж порве нам спокій до струни вона ж слова поспалює вустами спини мене спини і схамени ще поки можу думати востаннє ще поки можу але вже не можу настала черга й на мою зорю чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум’ям згорю ***
000000000000000000000000
Я дуже тяжко Вами відболіла Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, довірливий Самсон. Тепер пора прощатися нам. Будень. На білих вікнах змерзли вітражі. І як ми будем, як тепер ми будем?! Такі вже рідні, і такі чужі. Ця казка днів – вона була недовгою. Цей світлий сон – пішов без вороття. Це тихе сяйво над моєю долею! – Воно лишилось на усе життя.
00000000000000000000000000000

Світлий сонет Як пощастило дівчині в сімнадцять, в сімнадцять гарних, неповторних літ! Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Вона ридає, але все як слід. Вона росте ще, завтра буде вищенька. Але печаль приходить завчасу. Це ще не сльози – це квітуча вишенька, що на світанку струшує росу. Вона в житті зіткнулась з неприємістю: хлопчина їй не відповів взаємністю. І то чому: бо любить іншу дівчину, а вірність має душу неподільчиву. Ти не дивись, що дівчинка сумна ця. Як пощастило дівчинці в сімнадцять!
0000000000000000000
Напитись голосу твого
Напитись голосу твого,
Того закоханого струму,
Тієї радості і суму,
Чаклунства дивного того.
Завмерти, слухати, не дихать,
Зненацька думку перервать.
Тієї паузи у безвихідь
Веселим жартом ратувать.
Слова натягувать як луки,
Щоб вчасно збити на льоту
Нерозшифрованої муки
Невідворотню німоту.
Триматись вільно й незалежно,
Перемовчати: хто кого.
І так беззахисно й безмежно
Чекати голосу твого.
Напитись голосу твого.

Страшні слова, коли вони мовчать,
Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!
Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.

"Ти знов прийшла, моя печальна музо..."
Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, як не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.
ПАПОРОТЬ

Птиці зелені
у пізню пору
спати злетілись
на свіжий поруб.

Тихо спустились
на жовту глицю
птиці зелені,
зелені птиці.

Крилами били,
пера губили,
голови сизі
низько хилили.

Пні навкруги –
їхні родичі кровні.
Зрізи на пнях –
наче місяць у повні.

Птиці зелені!
Що ж вам ще треба?
Маєте місяць.
Маєте небо.

Та на зорі,
в золотаву пору
птиці зелені
рвонулися вгору.

Тільки злетіть
не змогли, не зуміли:
тісно було,
переплутались крила.

Доля
Вірші про життя

Вірші Ліни Костенко про Україну Усе моє, все зветься Україна. … Буває, часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є — дорога, явори, усе моє, все зветься Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори…
Вислови Ліни Костенко про мову і слово «Слова росли із грунту, мов жито, Добірним зерном колосилась мова. Вона як хліб. Вона мені свята. І кров’ю предків тяжко пурпурова».

1. Укажіть рядок, у реченні якого є антонім до слова зневага .

А Невтішно тріпоче листям осика, тремтить і палахко¬тить біла береза. ( Б. харчук )

Б Крізь прозорі жмурки на воді здавалося, що вона дріб¬но дрижить від холоду. (О. Донченко)

В З давніх¬давен хліб у великій пошані в нашого народу. (Л. Орел)

Г Ти слово «пам’ять» в генетичному коді закарбував. (Б. Олійник)

2. Укажіть рядок, у реченні якого є синонім до слова хуртовина

А Сніговиця то відносила, то наближала музику. (М. Стельмах )

Б У людях гнів давно вже затвердів, та зрада їхню єдність точить стиха.

В Тяжко, важко сиротині, а ніхто не бачить. (Т . Шев¬ченко )

Г Безперервно пролітають силуети машин, проскакують на шалених швидкостях. ( О. Гончар)

3. Укажіть рядок словосполучень, у якому слова вжиті в переносному значенні.

А Глибоке почуття, золотий браслет;

Б метушливі синички, вулиця дитинства;

В художник слова, запахло весною;

Г лісова грушка, черствий хліб.

4.Укажіть рядок, у якому в словосполученні є лексична помилка.

А Вибачати братові, зазнавати поразки;

Б додержувати обіцянок, зневажати ледарів;

В набувати досвіду, зраджувати дружбу;

Г вчитися музиці, опанувати наукою.

5. Фразеологізм повиснути у повітрі означає:

А залишатися нерозв’язаним, нез’ясованим, питанням;

Б відсутність результату;

В дуже легко;

Г відчуття холоду, озноб.

6. Укажіть рядок, у реченні якого вжито фразеологізм:

А Горять світи, біжать світи музичною рікою. ( П. Тичина)

Б Лука глянув на начальника спідлоба і неголосно сказав: «Дурний піп, дурна і його молитва». ( В. Собко )

В Ми йшли в країну Моцарта крізь дим. Громили ворога

на перепутті дикому. ( В. Чумак)

Г Дивиться небо очима, і земля зітхає на повітрі, мру¬

жить літо колосом. ( А. Малишко)

7. Відредагуйте речення.

1) Ми й надалі практикуватимемо семінари, конференції,

зустрічі зі спеціалістами та фахівцями.

2) Дисципліна в класі порівняно з минулим роком стала

значно краще.

8. Поясніть відмінності в значенні та вживанні паронімів.

Уведіть кожне слово в самостійне складне речення.

Виконавча — виконавська.

9. Поясніть походження та значення фразеологізму, складіть

із ним речення. Якщо можливо, доберіть синонімічний

фразеологізм.

Рука не підніметься.

1. Укажіть рядок, у реченні якого є антонім до слова наділе¬ний .

А І плаче літечко, прекрасне у журбі, і так зима всміхається злорадно. (А. Малишко)

Б Сонячне світло — найбільш потужне і найменш опано¬ване людиною джерело енергії. ( З календаря )

В Людина, позбавлена чуття тотожності,— зовсім не лю¬дина.

Г Я сидів на березі, охоплений солодким хвилюванням, і слухав вічну музику природи. (А. Пашкевич)

2. Укажіть рядок, у реченні якого є синонім до слова віхола.

А Цвіте калина край долини, рясніє зав’яззю калина.

Б Чайка квилить над морем і припада до хвилі. (М. Чер¬нявський)

В Сонце заходить, і бамкає монастирський дзвін. (У. Самчук)

Г Та сніговійниця по¬ розбійницьки свиснула біля вуха і помчала наздоганяти дівчину. (М. Стельмах )

3. Укажіть рядок словосполучень, у якому слова вжиті в пе

реносному значенні.

А Стіна дощу, лісове джерело;

Б пташине крило, залізничний вузол;

В лагідний голос, черства душа;

Г море вражень, операційне поле.

4. Укажіть рядок, у словосполученні якого є лексична по¬милка.

А Завдяки витримці, запобігати лиху;

Б сповнений почуттями, хворіти грипом;

В глузувати з брата, мати на меті;

Г сповістити матір, співати пісень.

5. Фразеологізм хоч кіл на голові теши означає:

А бути дуже бідним, не мати ніякого господарства;

Б без кінця, постійно;

В дуже вперту людину, яку важко в чомусь переконати;

Г побити кого ¬небудь, ударити по голові.

6. Укажіть рядок, у реченні якого вжито фразеологізм.

А Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на пле¬чі. ( П. Панч)

Б Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов.

В Блакитний із памороззю цвіт б’є мені в очі, і вони не

знають, що їм робити: чи засміятися, чи скинути кіль ¬

ка сльозин. (М. Стельмах )

Г Я ж казав, що живий ¬ живісінький Андрій. (О . Дов¬

женко)

7. Відредагуйте речення.

1) Починаючи вивчати проблему, йому бачилась можли¬

вість її практичного застосування.

2) Фірма виготовляє друковану рекламну продукцію з па¬

перів різного сорту (по вибору замовника).

8. Поясніть відмінності в значенні та вживанні паронімів.

Уведіть кожне слово в самостійно складене речення.

Пальне — паливо.

9. Поясніть походження та значення фразеологізму, складіть

із ним речення. Якщо можливо, доберіть синонімічний

фразеологізм.

Збити з пантелику.

1. Емоційно забарвлена лексика вживається в реченні
А Умер давно той цар з лицем тирана, зоставсь по ньому – круг і збитий напис.
Б За що, не знаю, називають ту хатину в гаї тихим раєм
В Соняшники високо попіднімали свої жовті голови, щоб погрітися на сонці
Г Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?
Д Невідомо, не раховано скільки люду там поховано, Невідомо, не помічено, скільки вбито й покалічено.
2. Допущено помилку у слові рядка:
А нав’ючити, сурм’яний, бязь, черв’як;
Б зів’янути, ганчір’я, верф’ю, дров’яний;
В верб’я, моркв’яний, трюмо, різдвяний;
Г плем’я, надбрів’я, тьмяний, медвяний;
Д безчесний, туристці, артистичний, журналістці.

3. Літературним нормам відповідає словосполучення:
А наступні факти;
Б святкова відкритка;
В заряд бадьорості;
Г інженер-будівник;
Д подарувати презент.

4. М’який знак пишеться в усіх словах рядка:
А молот..ба, жмен..ці, Гдан..ськ, різ..блення;
Б бракон..єр, крад..кома, промін.., воз..ня;
В промін..чик, гал..чення, жул..єн, кільцева;
Г в’яз..кість, бул..йон, люл..ка, вол..єр;
Д батал..йон, снігурон..ці, дон..чин, міл..ярд.

5. Подвоєння відбувається в усіх словах рядка:
А без..бройний, ошукан..ий, самові..дано, бру..то;
Б буквен..ий, повноліт..я, жовч..ю, блажен..ий;
В священ..ик, роздоріж..я, затвердін..я, страшне..о;
Г засил..я, пан..а, невблаган..ий, довгождан..ий;
Д востан..є, воз.. ’єднання, священ..ий, мадон..а.

6. Потребує редагування речення:
А Я вважаю, що роботу треба зупинити на місяць через брак спеціалістів.
Б Мої друзі навчаються в музичній школі, ходять до басейну, вивчають іспанську мову.
В Саме тепер хлопцеві стали в нагоді знання, набуті в профтехучилищі.
Г У міністерстві проводять заходи з реформування вищої освіти.
Д Коли ми вирушили в похід, яскраво світило сонце й повівав легенький вітерець.

7.Доберіть антоніми до фразеологізмів
Фразеологізм
1. тримати в кулаці
2. тримати в тіні
3. триматися гоголем
4. тримати хвіст трубою Антонім
А тримати на виду
Б попускати віжки
В тримати в пазурах
Г піджимати хвоста
Д опускати руки

Прочитайте текст (окремі розділові знаки пропущено).
Виконайте завдання 8-9 до нього .
(1) Сильні духом, пам'ятаєш ти такий вислів? (2) Тоді ми трохи по-книжному уявляли собі та¬ких людей, а за цей час скільки я бачив їх живими, бачу поруч себе і зараз. (3) На танки ворожі вони кидались з горючими пляшками за Дніпром. (4) Грудьми ставали на оборону споруд Дніпрогесу, тримали рубежі, які здавалось нічим уже втримати не можна. (5) Але чи не найбільше оця сила духу людського відкривається мені ось тут, коли ми, одрізані від своїх, в далекім оточенні, ідемо в степах під нічийним небом, не підвладні нікому, крім самих себе. (6) Мета наша десь у ту¬мані, за мороком ночі, але ми готові, здається, хоч все життя іти, аби досягти її. (7) Мало в нас зброї, але найміцніша гартована зброя — у нас самих, в нашій волі, в наших серцях.
8. Визначте стиль, до якого належить уривок
А розмовний; Б науковий;
В публіцистичний; Г художній;
Д офіційно-діловий.
9. Познач речення, в якому допущено пунктуаційну помилку.
А четвертому; Б п’ятому;
В шостому; Г сьомому;
Д сьомому.
10. Знайдіть у реченнях граматичні помилки – слова, утворені неправильно. Запишіть відредаговані речення.
1.В одному селі росли й розцвітали вродою чорноокі працюючі красуні.
2. Нарешті, рибалки отогнали акулу.

11. Запишіть два фразеологізми зі словом ніс. Введіть їх у речення.

12. Складіть і запишіть невеликий роздум (10-12 речень) на тему «Як обрати правильний шлях у житті». Сформулюйте тезу висловлювання, наведіть два – три переконливі докази, що найкраще аргументують Ваші думки. Сформулюйте висновок.

1. Емоційно забарвлена лексика вживається в реченні
А Три віки ходять пісні Марусі Чурай про наші землі, три віки любові вже подарувала дівчина людям.
Б Весну, либонь, зачарували, замовили, а тепер вона чекає на слово, яке випустить її на волю.
В До тебе, моя річенько, ще вернеться весна; а молодість не6 вернеться, не вернеться вона!
Г Я не співець чудової природи з холодною байдужістю її; з ума не йдуть знедолені народи, - їм я віддав усі чуття мої.
Д У родинах художників діти змалку стають свідками чуда.

2. Допущено помилку в рядку:
А компостний, швидкісний, шістсот, кістлявий;
Б тижневий, зап’ястний, шелестливий, серцевий;
В туристський, доблесний, обласний, агентство;
Г аванпостний, проїздний, злісний, баластний;
Д безпристрасний, кар’єристці, тижні, рідкісний.

3. Літературним нормам відповідає словосполучення:
А виголошення порядки;
Б проявляти інтерес;
В передплата на журнал;
Г завідувач відділом;
Д смачні блюда.

4. Апостроф пишеться в усіх словах рядка:
А від..язати, п..ре, Лук..яненко, м..ята;
Б верф..ю, без..ядерний, роз..їсти, дзв..якнути;
В М..юнхен, під..юджувати, верб..я, подвір..я
Г тім..я, пів..ягняти, возз..єднання, ін..єкція
Д к..юрі, інтерв..ю, пів..Єгипту, з..явитися

5. Подвоєння відбувається в усіх словах рядка
А зран..я, безсмерт..я, міськ..ом, роздоріж..я
Б нет..о, прочитан..ий, бов..аніти, проніс..я
В картин..ий, від..зеркалити, узвиш..я, суд..ів
Г роз..броїти, Віннич..ина, згуртован..ий, ріл..я
Д височен..ий, прикордон..ий, узбіч..я, ас..орті

6. Потребує редагування речення
А Учні, що навчалися в другу зміну, уже повернулися зі школи.
Б Цей факт заслуговує уваги, але не відноситься до діла.
В Через хворобу я не відвідував заняття протягом двох тижнів.
Г Протягом уроку ми уважно слухали розповідь учителя.
Д Глядачі були у захваті від вистави і голосно аплодували акторам.

7. Доберіть антоніми до фразеологізмів
Фразеологізм
1. Хоч головою об стінку товчи
2. Хоч греблю гати
3. Хоч у рамку вправ
4. Хоч проти шерсті гладь Антонім
А глянути гидко
Б пальця в рот не клади
В як заячий хвіст
Г хоч мотузки крути
Д мухи не зачепить

Прочитайте текст (окремі розділові знаки пропущено).
Виконайте завдання 8-9 до нього .

1. Любові на світі більше, ніж думають люди.
2. Але через те, що вона потай народжується і тихцем у зітханях чи сльозах умирає, менше гадається і менше говориться про неї. 3. І тільки пісня не соромиться вечорами розкривати людям чари їхньої молодості, свято і муку душі, тривогу довірливого серця і чорну розлуку чи зраду. 4. Тоді, в печалі чи радості, добрішим і кращим стає чоловік і з подивом бачить як швидко сіра буденщина розхлюпала його чашу кохання. 5. А було ж воно, було, та й розійшлося, мов туман по долині.
6. А поглянеш на розсипані хатки, не завіяні снігом лужки та діброви, на мовчазні під місяцем верби, на притихлі садочки й криниці – і звідусіль сколихнеться, оживе чиєсь кохання.7. Отак від хати до хати, від стежки до стежки будеш іти давніми чи свіжими слідами його, будеш неждано стрічатися з ним, як он з тією парою, що йде закутана одним кожухом (За М. Стельмахом).

8. Позначте речення в якому допущено орфографічну помилку.
А перше; Б друге;
В четверте; Г п’яте;
Д шосте.

9. Позначте речення в якому допущено пунктуаційну помилку.
А перше; Б друге;
В четверте; Г шосте;
Д сьоме.

10. Знайдіть у реченнях граматичні помилки – слова, утворені неправильно. Запишіть відредаговані речення.
1. Він обнімів від здивування.
2. Колись давно жила собі в лісі бабуся, собирала зілля та лікувала ним людей.

11. Запишіть два фразеологізми зі словом рука. Введіть їх у речення.

12. Складіть і запишіть невеликий роздум (10-12 речень) на тему «Яким я уявляю майбутнє України». Сформулюйте тезу висловлювання, наведіть два – три переконливі докази, що найкраще аргументують Ваші думки. Сформулюйте висновок.

29ukraine@gmail.com

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ШКОЛЯРАМИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ (РІДНОЇ) МОВИ

В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Додаток

до листа департаменту загальної середньої та дошкільної освіти

Міністерства освіти і науки України №2/2-14-420 від 28.02.2007 року

Наше суспільство, роблячи крок від постіндустріальної цивілізації до цивілізації інформаційних технологій, усе гостріше відчуває потребу в людях, які матимуть фундаментальні знання в різних галузях життєдіяльності й умітимуть адаптувати їх до постійно змінюваних умов своєї життєдіяльності, будуть активно розбудовувати суспільну інфраструктуру з використанням найсучасніших технологій. Підготувати нову генерацію національної інтелектуальної еліти відповідно до змінених суспільних умов, зрозуміло, має саме школа. Cаме від якості, обсягів та інтенсивності роботи освітян над інтелектуальним, морально-духовним, творчим розвитком та вдосконаленням школярів залежить майбутня доля нашого народу. Особливої ж уваги з боку педагогів потребують обдаровані діти, які вже зі шкільної лави виявляють зацікавленість науковими студіями, демонструють небуденні творчі здібності та мають значний природний потенціал. Пробудити дрімотні сили інтелекту й творчі можливості учня, надихнути його на заняття науково-дослідницькою та творчою діяльністю й озброїти сучасними методами наукового пошуку, виплекати в нього стійкий інтерес до певної галузі знань і підказати оптимальні форми потамування цього інтересу, зорієнтувати талановиту молодь у щонайширшому спектрі наукової проблематики і навчити доцільно реалізовувати й правильно оформлювати свої інтелектуальні та творчі набутки – ці та багато інших завдань постають перед учителем, який працює з обдарованими школярами.

Реалізація потенціалу обдарованих учнів є актуальним завданням сучасної освіти, яке визначає основні напрями щодо роботи з такою категорією школярів. Головна мета цієї діяльності – впровадження ефективних методичних засобів та технологій пошуку, навчання, виховання й самовдосконалення обдарованих дітей.

Під поняттям обдарованість слід розуміти сукупність здібностей, які дозволяють індивіду досягти вагомих результатів в одному або декількох видах діяльності, що є цінними для суспільства. Хоча науковці ще майже не розв’язали цілої низки питань, пов’язаних із явищем обдарованості, але вже сьогодні зрозуміло, що обдарованість не можна порівнювати з обсягом отриманих знань. Це значно складніше явище, яке включає природну енергетику, пізнавальну активність, нестандартність мислення, наполегливість, надзвичайну працездатність. Не обов’язково, щоб обдарована дитина мала гарні оцінки з усіх без винятку предметів шкільної програми, яскрава обдарованість в одному напрямі діяльності може поєднуватися з абсолютним відставанням в іншому.

Таким дітям властивий нестандартний погляд на навколишній світ, прагнення до критичного осмислення дійсності, намагання відійти від шаблонів і стереотипів, відкинути стандартні вимоги. Їм притаманна емоційна незбалансованість, гостро розвинуте почуття справедливості, вони боляче реагують на вияви суспільної несправедливості тощо. Крім того, бажання займатися всім, до чого виникає інтерес, може стати причиною поверховості знань, перебільшене почуття страху – спричинити приховану обдарованість, а надмірне плекання, зайве опікування талантом – спричинити самозвеличення, відмову від подальшого самовдосконалення, погірдне ставлення до інших.

Обдарований учень може гостро реагувати на неувагу до його інтелектуальних здібностей та можливостей. Психологічним відображенням цього стають невдоволення обдарованих школярів ставленням до них учителів, ігнорування рутинної, на їх погляд, системи навчання, маскування своєї обдарованості (унаслідок чого вона набуває прихованої форми і справді зникає з поля зору педагогів), тривожність, депресія, агресивність тощо. Обдаровані школярі вимагають поваги до себе як до унікальної особистості, яка інтенсивно розвивається.

Шкільні навчальні програми укладено відповідно до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, який, у свою чергу, визначає оптимальний рівень навчальних компетенцій школярів, тому не орієнтується на можливості обдарованих учнів, які можуть швидко розібратися в основах і перейти до опрацювання значно складніших питань. Таким чином, звикнувши працювати упівсили, обдарована особистість у майбутньому може бути не готовою до напруженої праці, зокрема у вищому навчальному закладі. А якщо творча енергія підлітка не знаходитиме застосування в офіційних формах шкільного життя, постійно натикатиметься на стіну формалізму та схоластики, то природні потреби в самовираженні не матимуть змоги реалізуватися.

Обдарований учень потребує такого навчання, яке забезпечувало б розвиток творчого мислення, самостійності й активності в навчальній діяльності, уміння набувати нові для себе знання, а не заучування чужих висновків, слів і думок. У роботі з обдарованими дітьми учитель має відмовитися від жорсткої заорганізованості навчального процесу й обмеження учнів у рамках стандартних навчальних планів. Тому основними ознаками педагогічних технологій, орієнтованих на роботу з обдарованими школярами, є саме ускладнення змісту навчального матеріалу, збільшення обсягу теоретичного матеріалу, виконання учнями індивідуальних завдань, упровадження науково-дослідницької, пошукової, експериментальної, проектної діяльності учнів, підвищення рівня самостійної роботи, створення умов для реалізації природних обдарувань особистості, при цьому основними стратегіями навчання дітей з високим розумовим потенціалом є прискорення та збагачення.

Зважаючи на зазначене вище, можна визначити такі головні умови ефективної організації роботи з обдарованими дітьми: відхід від форм і методів навчання, які гальмують розвиток дитини й не залишають місця вільному вибору видів і методів її самостійної інтелектуально-творчої діяльності; активна педагогічна підтримка ініціативи, самостійності, оригінальності мислення, заохочення будь-яких навчальних та творчих успіхів; обов’язкова організація дослідницької діяльності, для якої в навчальних планах повинно відводитися спеціальне просторове і часове поле; активне запровадження гуманістичних моделей і технологій спілкування, навчання, виховання.

Стосовно ж учнів, які мають високий рівень природних здібностей до вивчення мови, то одним зі складників у комплексі першочергових заходів оновлення змісту лінгвістичної освіти є співвідношення інтенсивного й екстенсивного навчання, орієнтація на конденсацію теоретичного матеріалу, вивчення його укрупненими частинами. Важливим є засвоєння учнями основних інтелектуальних операцій у навчальній діяльності, які виявляються в умінні порівнювати, класифікувати, узагальнювати, виділяти головне та ін.

Профільні класи філологічної спеціалізації на сьогодні є одним з ефективних шляхів вирішення проблеми навчання та розвитку філологічно обдарованих дітей, але з невід’ємною складовою – збагаченням навчання. На жаль, викладання української мови в таких класах продовжує бути екстенсивним, пов’язаним не стільки з якісними, скільки з кількісними показниками; продовжується орієнтація на досягнення не максимально високого, а відносно достатнього рівня знань. Часто спостерігається механічне перенесення у профільні філологічні класи традиційної методики викладання рідної мови без урахування інтелектуальних можливостей, нахилів здібних учнів. Учитель-практик повинен бути вільним у виборі засобів, форм навчання, підпорядковувати їх насамперед тим завданням, що виходять із специфіки навчальних закладів.

Провідні вчені, методисти, вчителі вважають, що своєрідність уроків рідної мови в профільних філологічних класах полягає в посиленні уваги до семантичного аспекту мовних одиниць, єдності їх значення, форми і функції, взаємодії різноманітних мовних засобів у мовленні. Під час розгляду теоретичних питань надається перевага спостереженням над мовними фактами і явищами з їх подальшим аналізом, класифікацією, встановленням певних закономірностей. Учні профільних класів обов’язково повинні одержувати додатковий до традиційних курсів матеріал, мати більше можливостей для розвитку мислення, більше навичок самостійної роботи. Ефективність вивчення мови підвищує використання елементів історизму, що пробуджує смак до лінгвістичних пошуків, сприяє осмисленому сприйняттю мовних фактів і явищ.

У роботі з обдарованими учнями словесник має спиратися на їх розвинене мовне чуття, асоціативне мислення, словесно-логічну, образну, оперативну пам’ять, брати до уваги такі психологічні фактори, як потреби, мотиви, інтереси, інтелектуальний рівень. Необхідно створити максимально сприятливі умови для мовленнєвої самореалізації здібних учнів через упровадження в практику творчих вправ, дослідницьких завдань, проблемних питань, проведення мовних спостережень і дослідів, лінгвістичних ігор тощо. Першочерговим завданням при цьому залишається пробудження пізнавальної активності.

Пізнавальна активність на рівні структурної одиниці спрямованості особистості свідчить про те, що учень не тільки охоче засвоїв ту чи іншу інформацію, але його відрізняє міцно сформована потреба в якісній пізнавальній діяльності, сильні та стійкі мотиви цієї діяльності.

До прийомів, які ставлять учня в активну позицію на уроці, можна віднести низку навчальних ситуацій: це насамперед ситуації, в яких учень має захищати свою думку; ситуації, які спонукають школярів ставити запитання вчителю, однокласнику; рецензування відповідей, творчих робіт інших школярів на уроці й у позаурочній діяльності; виконання завдань, розрахованих на використання додаткової літератури; вільний вибір завдань, переважно пошукового характеру; створення ситуації обміну навчальною інформацією серед учнів; самоперевірка, аналіз власних пізнавальних робіт.

Показником сформованої пізнавальної активності обдарованих учнів можуть стати насамперед їхні дії. Зокрема, якщо учень ставить запитання до вчителя (ці запитання віддзеркалюють намагання з’ясувати ще не зрозуміле); прагне за власним бажанням брати участь у навчальній діяльності, у обговоренні розглянутих на уроці питань; доповнює відповіді інших учнів, бажає висловити свій погляд; прагне поділитися з іншими новою інформацією, завершити виконання розпочатих вправ, то в цьому випадку можемо говорити про його розвинену пізнавальну активність. На сьогодні доцільніше вести мову не про єдину чітко окреслену систему роботи з філологічно обдарованими дітьми, а про принципові підходи, які мають бути реалізованими в процесі вивчення української мови в класах профілю української філології. Зосередимо увагу на двох принципових моментах: упровадження проблемного навчання та залучення учнів до пошуково-дослідницької діяльності.

Проблемне навчання та дослідницька діяльність, як показують багатолітні спостереження учителів-практиків та вчених-методистів, найбільш ефективні саме в профільних класах, які мають свою специфіку роботи. Адже самостійний аналіз проблемної ситуації, виявлення протиріч, формулювання проблеми можливі лише за наявності в учнів необхідного обсягу знань, умінь і навичок, позитивного ставлення до навчання. Високий рівень реальних навчальних можливостей учнів класів профілю української філології, дозволяє якісно підвищити науковий рівень вивчення базових предметів. Ці учні вимагають застосування такого виду навчання, при якому вони можуть самостійно набувати необхідних для себе знань. Але зрозуміло, що така робота повинна мати цілеспрямований системний характер. Не здобування знань є основним у навчанні (знання, зрештою, забуваються, застарівають, можуть бути неточними, а то й фальшивими), а пізнавальна робота дітей, вироблення в них уміння вичленовувати й аналізувати мовні факти та явища, помічати в них суттєве, визначальне, робити логічні умовиводи і таким чином самостійно доходити до істини.

На відмінну від традиційного навчання, якому властиве подання готових знань учителем із розрахунком на запам’ятовування та подальше відтворення їх учнями, проблемне навчання активізує мислення, спрямовує особистість на творчий пошук істини в процесі навчальної діяльності. У центрі проблемного навчання може перебувати проблемна ситуація, спеціально створена учителем, яка є рушієм мислення дитини, джерелом творчого шукання нею нових знань.

Проблемні ситуації є невід’ємною частиною процесу навчання та важливим засобом його активізації, оскільки передбачають здійснення учнем самостійної навчальної діяльності. Саме оцінно-орієнтаційна діяльність учнів, яка передбачає не запам’ятовування готових істин, а роздумування, аналізування, самостійне розв’язання різноманітних проблемних ситуацій, має бути вирішальним фактором у формуванні критичного мислення, основними ознаками якого є вміння в прочитаному тексті побачити помилкові судження, обґрунтувати їх помилковість; уміння співвідносити прочитане в різних джерелах і виділяти протиріччя, обґрунтовувати їх; уміння визначати в тексті або на слух недоліки послідовності суджень, необґрунтованість висновків; уміння побудувати свою відповідь лаконічно, логічно, послідовно, правильно, аргументовано.

Проблемна ситуація викликає певний психічний стан учня й допомагає йому усвідомити суперечність між необхідністю виконувати завдання й неможливістю зробити це з тими знаннями, які він має. Усвідомлення цієї суперечності й пробуджує потребу пошуку нових знань.

Учнів уводять у проблемні ситуації за допомогою проблемних запитань чи завдань, логічно пов’язаних із змістом навчального матеріалу. Проблемне запитання має бути такою мірою складним, щоб викликати потребу пошуку нового, і такою мірою доступним, щоб учень прийняв його й міг самостійно шукати відповіді на нього, воно має відповідати інтелектуальним можливостям дитини й передувати викладу навчального матеріалу. Виклад навчального матеріалу повинен виходити з проблемної ситуації і відповідати пізнавальній потребі, що виникла. Наприклад:

1. Чим є кінцева частинка -ти в інфінітивах: суфіксом чи закінченням? Обґрунтуйте свою думку.

2. Чи може граматична основа речення бути словосполученням? Чому?

3. Простими чи складними (враховуючи походження) є за будовою числівники одинадцять, чотирнадцять, двадцять?

Поширеним на уроках мови є частково-пошуковий метод, під час застосування якого учні вирішують проблеми за допомогою вчителя. Сам педагог створює й формулює проблему, намічає шляхи її вирішення, допомагає перевірити правильність висновків. В ідеалі учні повинні вміти самостійно «побачити» проблемну ситуацію, виділити й сформувати проблему; самостійно визначити шляхи й засоби для її вирішення, якщо потрібно, розділити проблему на підпроблеми; сконструювати вирішення основної проблеми на основі вирішення підпроблем. Подеколи урок, на якому обговорювалася та чи інша проблема, не завершується остаточним висновком: автори позицій залишаються при своїх думках. Але ціну має не кінцевий результат, а шлях до нього. З одного боку, учні набувають навичок робити висновки, з другого – вони самостверджуються, що є важливим фактором, який стимулює в них потяг до навчання.

Саме проблемне навчання вчить думати логічно, науково, формує не просто знання, а знання-переконання, які є основою для формування наукового світогляду, формує в учнів елементарні навички пошукової, дослідницької діяльності, розвиває позитивне ставлення, інтерес до певного навчального предмета.

Не можна забезпечити повноцінного лінгвістичного розвитку обдарованої особистості без якнайширшого залучення її до пошуково-дослідницької діяльності, яка, по-перше, стимулює творчу діяльність, по-друге, сприяє засвоєнню осмислених, свідомо застосовуваних базових мовних знань на практиці, по-третє, створює умови для розвитку пізнавальних інтересів. Пошуково-дослідницька праця передбачає активну мовленнєво-мислительну діяльність учнів, посилення ступеня їхньої пізнавальної самостійності.

Суть терміна «дослідницька діяльність» слід визначати як інтеграційний компонент особистості, який характеризується єдністю знань цілісної картини світу, вміннями, навичками наукового пізнання, ціннісного ставлення до його результатів і розвинутого інтелекту, який забезпечує її самовизначення й саморозвиток. Саме дослідницька діяльність допомагає закласти глибоку основу філологічної й загальнокультурної підготовки учнів, широко використовувати їхні індивідуальні особливості, залучати їх до творчості через пошук шляхом постановки серії дослідницьких завдань, створення й розв’язання проблемних ситуацій; також вона сприяє усвідомленню накопиченого мовленнєвого досвіду, засвоєнню деяких абстрактних лінгвістичних понять.

Своєрідність навчальної дослідницької діяльності в умовах шкільного навчання, на відміну від наукової діяльності вченого, полягає в тому, що учень здійснює не весь цикл дослідження, а виконує лише окремі його елементи, наприклад: аналізує факти та явища, формулює дослідницьке завдання й мету дослідження, висуває гіпотезу, розв’язує це завдання й т.д. Крім того, учень оволодіває експериментальним методом дослідження, методом моделювання досліджуваних мовних явищ, фактів і закономірностей та іншими науковими методами.

Потрібно пам’ятати, що успіх у пошуково-дослідницькій діяльності визначається не лише рівнем знань і вмінь учнів, але й залежить від мотиваційного, інтелектуального й вольового компонентів, рівня інтересів і лінгвістичних нахилів у поєднанні з високою працездатністю. Дослідницька активність школяра залежить від рівня особистісного прийняття ситуації як проблемної, а саме: внутрішня особистісна потреба в знаннях, яких не вистачає, перетворює ситуацію в проблемну. У тому випадку, коли відсутня пізнавальна мотивація, пов’язана з виконуваною діяльністю, відсутня також самостійність знаходження й пошук вирішення проблеми.

Методика проведення пошуково-дослідницької діяльності повинна поступово ускладнюватися. Це ускладнення досягається за рахунок застосування певних прийомів, зокрема: прийому тимчасових обмежень, що ґрунтується на врахуванні суттєвого впливу часового чинника на розумову діяльність; прийому раптових заборон (заборона учням використовувати будь-яку довідкову літературу); прийому нових варіацій (вимога до учнів виконати вправу по-іншому); прийом інформаційної недостатності (проблемне завдання подається з неповною кількістю даних, необхідних для виконання); прийому інформаційного перенасичення (включення в умову проблемного завдання зайвих відомостей).

У процесі дослідницької діяльності формуються дослідницькі вміння, які можна розглядати як більш високий, творчий рівень розвитку загальнонавчальних умінь. Найважливішими дослідницькими вміннями слід визнати вміння бачити протиріччя, формулювати проблему, ставити мету й завдання дослідження, висувати гіпотезу дослідження, вибирати й використовувати методи дослідження, збирати й аналізувати інформацію, самостійно планувати діяльність за етапами, апробувати гіпотезу, обґрунтовувати власну точку зору, оцінювати власну діяльність.

Робота з формування дослідницьких умінь умовно може бути розділена на чотири взаємопов’язаних напрями:

1. Включення елементів дослідження в лекції під час вивчення нового матеріалу.

2. Включення елементів дослідження під час виконання тренувальних вправ.

3. Включення елементів дослідження під час виконання домашніх завдань.

4. Включення елементів дослідження на позакласних заняттях (написання рефератів, проведення занять у наукових гуртках, виконання колективних наукових або творчих проектів тощо).

Формування дослідницьких умінь повинне мати комплексний характер, тобто пронизувати різні теми на різних етапах навчальної діяльності. У практику викладання необхідно впроваджувати систему граматичних вправ, що відповідає вимогам дослідницького навчання та сприяє формуванню дослідницьких умінь учнів у процесі вивчення української мови. Основними компонентами такої системи є:

1. Виконання завдань, які вирішуються за допомогою методу спостереження та прийомів мислительної діяльності (аналізу, синтезу, зіставлення, виділення головного, знаходження й пояснення причиново-наслідкових зв’язків, узагальнення та систематизація, класифікація).

2. Виконання завдань на застосування гіпотези (висунення та доведення або спростування гіпотези).

3. Виконання завдань на проведення лінгвістичного експерименту.

4. Виконання навчально-дослідницьких завдань та створення колективних дослідницьких проектів.

Суть спостереження полягає в тому, що учні під керівництвом учителя спостерігають той чи інший мовний матеріал і приходять до відповідних висновків, до глибокого усвідомлення опрацьовуваної інформації. Спостереження над мовою звичайно супроводжуються поясненнями вчителя, короткою бесідою, записами, унаочненням тих чи інших мовних фактів і явищ. Поєднання методу спостереження з іншими методами навчання повинно мати особливо велике застосування, оскільки проведення роботи з учнями виключно методом спостережень над мовою забирає багато часу. Разом з тим, проведення спостережень вимагає від учнів певної підготовки, тому доцільно користуватися цим методом у 8-9 класах. У 5-7 класах слід обмежитися тільки елементами спостережень над мовними явищами й фактами.

За допомогою самостійних спостережень можна опрацьовувати інколи всю тему. Зокрема, методом спостережень доцільно опрацьовувати такі теми, які учням певною мірою знайомі, а спостереження над ними служать для міцнішого закріплення їх або для розширення відомостей про знайомі поняття. До таких тем можна віднести, наприклад, «Підмет і способи його вираження», «Простий присудок і способи його вираження», «Безособові речення», «Другорядні члени речення». Наприклад, під час вивчення теми «Види присудків та способи їх вираження» можливою є постановка перед учнями пошукового завдання: знайти, чим відрізняються присудки в таких реченнях: 1. Повітря холоднішало. 2. Повітря стало холоднішати. 3. Повітря стало холодним.

Звичайно, залежно від стилю роботи, до якого звикли учні, їм потрібна буде допомога в організації пошуку. Ми можемо з’ясувати, що присудки мають подібні лексичні та граматичні значення (у всіх випадках мова йде про однакову зміну температури повітря, у всіх випадках ознаку предмета подано як таку, що існувала насправді й віднесена до минулого часу), але відрізняються відтінками цих значень. Пошукове завдання звужується: необхідно знайти, як відтінки значення присудків запропонованих речень пов’язані зі способом вираження лексичного та граматичного значень присудка в кожному випадку. Низка проблемних запитань дозволить успішно завершити роботу: а) які присудки можна назвати простими, а які складеними й чому? б) який із двох складених присудків можна назвати дієслівним, а який іменним? Чому?

Завдання на лінгвістичне експериментування передбачають виконання таких дій, як зміна форми слова, словосполучення, перебудова мовної конструкції (вилучення з неї одних елементів і включення до її складу інших), конструювання з простих елементів складних і навпаки. У процесі виконання цих дій учні легше пізнають приховані від них аспекти мовних об’єктів. Оволодівши лінгвістичним експериментуванням, учні засвоюють важливий інструмент пізнавальної діяльності.

Вправи на застосування гіпотези передбачають висунення гіпотези та її доведення (доказ чи спростування). Висловлення гіпотези можливе дедуктивним виведенням із уже відомих і доведених теорій, ідей і принципів; дедуктивним перенесенням принципів, теорій, законів на нові факти і явища; на основі даних спостережень або експерименту.

Ядро системи функціонування навчально-дослідницької діяльності складають дослідницькі завдання. Усі навчально-дослідницькі завдання можна поділити на три групи: а) навчально-дослідницькі завдання алгоритмічного рівня (вони орієнтовані на низьку підготовленість учнів до навчально-дослідницької діяльності, мінімальний ступінь вияву пізнавальної самостійності; б) навчально-дослідницькі завдання частково-пошукового рівня (передбачають більш високий рівень підготовленості учнів до навчально-дослідницької діяльності; в) навчально-дослідницькі завдання креативного рівня (орієнтовані на найвищу міру виявлення пізнавальної самостійності учнів). Процедура виконання цих завдань сприяє розвитку таких дослідницьких умінь, як виділення об’єктів дослідження, висунення попередніх гіпотез, узагальнення результатів, вибір методів та оцінка їх ефективності, характеристика нової якості, аналіз ступеня реалізації мети, критичне визначення недоліків.

У процесі вивчення синтаксису учням можна запропонувати низку дослідницьких завдань, які допоможуть їм навчитися визначати шляхи вирішення проблеми, різнобічно аналізувати вказані об’єкти, виділяти в кожному суттєві й несуттєві ознаки та співвідносити їх із засвоєними поняттями, за допомогою аргументів доводити або спростувати твердження, наприклад: На основі спостережень з’ясуйте суть поняття граматичної омонімії та граматичної синонімії в системі засобів зв’язку частин складних речень. Для спостережень випишіть п’ять-шість складнопідрядних речень із словами що або як та зверніть увагу на види підрядних частин, приєднаних за допомогою названих слів, а також складіть декілька складносурядних речень із сполучником але та спробуйте його замінити сполучниками проте, зате, однак.

У структурі навчання української мови значно посилюються роль і значення освоєння способів діяльності, підвищення їхньої технологічності, створення умов для активної соціальної дії, колективної проектної діяльності. Формування компетентності учнів у проектній діяльності, тобто їх здатностей мобілізувати знання в реальній життєвій ситуації, – найактуальніша проблема інноваційного підходу в роботі з обдарованими дітьми. Проект – це цілісна робота, яку не можна закінчити, зупинившись на півдорозі, оскільки оцінюється кінцевий продукт; ця робота складається з різних видів діяльності, а обов’язковим атрибутом є реальна практична діяльність. У процесі вивчення української мови можуть бути використані різні за видами діяльності проекти: дослідницькі, творчі, практико-зорієнтовані, інформаційні, рольово-ігрові й ін. Учитель між великими проблемами й темами пропонує учням вибрати і виконати дослідження в складі групи. Колективне обговорення й обмірковування проблем, планування роботи та її виконання сприяють створенню демократичної атмосфери в класі, партнерських стосунків між учнями й учителем.

Основне навантаження під час виконання проекту лягає на учнів, учитель лише консультує, надає методичну допомогу, здійснює проміжний контроль. Можна виділити такі етапи проектного дослідження: підготовчий (визначення форм і методів дослідження, створення групи, розподіл функцій між учасниками, складання плану виконання проекту); дослідницький (відбір джерел інформації, збирання та опрацювання її, аналіз, висновки, оформлення результатів дослідження); підсумковий (ознайомлення учасників проекту з результатами дослідження, підготовка спільного рішення щодо способів і форм застосування результатів проекту). Теми колективних творчих проектів можуть бути такими: «Мова – дзеркало культури», «Переклад – високе мистецтво», «Ідеальний алфавіт», «Мовна норма та її соціальне значення», «Теорія і практика укладання словників», «Мови народжуються, живуть і вмирають», «Функціональне призначення літературної мови в житті нації», «Лінгвістика космічних перемовин» тощо. За своєю тематикою проекти можуть стосуватися опрацювання матеріалу української мови, який школярі засвоюють на уроках або який виходить поза межі шкільної програми, наприклад: «Антична фразеологія в українській мові», «Відтворення іншомовних афоризмів в українській перекладацькій традиції», «Слова на позначення спорідненості та свояцтва в українській мові» тощо. Ці теми можуть стосуватися міжмовних паралелей (наприклад: «Зменшувально-пестливі елементи в європейських мовах», «Назви місяців у мовах слов’янських народів» тощо), міжпредметних зв’язків (наприклад: «Становлення й розвиток української математичної термінології», «Поетика назв українських малярських творів ХІХ століття» тощо).

Після відповідної підготовчої роботи старшокласники можуть писати самостійні науково-дослідницькі роботи в системі Малої академії наук. Орієнтовна тематика таких робіт учнів у секціях з української мови, української літератури, фольклористики, мистецтвознавства, зарубіжної літератури наводиться в публікації: Федоренко В. Практичні аспекти керівництва учнівськими дослідницькими роботами філологічної тематики// Методичні діалоги. – 2006. – №9. – С.3-8. Керівник науково-дослідницької роботи має допомогти юному дослідникові належно зорієнтуватися в сучасній проблематиці уподобаної ним наукової галузі, обрати цікаву для себе, близьку за власними інтересами, посильну, актуальну й перспективну для розробки тему. Головні критерії, якими слід послуговуватися, вибираючи або формулюючи тему учнівського дослідження, є новизна теми; її актуальність; перспективність дослідження цієї теми; відповідність формулювання теми, її обсягу та матеріалу, з яким вона пов’язана, віковим особливостям школярів; зв’язок теми з досвідом юного дослідника, шкільним матеріалом; наукова ґрунтовність; забезпеченість досліджень за цією темою належним науково-методичним та бібліографічним супроводом.

Словесник повинен чітко усвідомити, що успіх педагогічної діяльності залежить від глибокого розуміння можливостей кожного методу навчання і правильного вибору його в конкретній педагогічній ситуації. Уведення в процес навчання пошукових, евристичних, дослідницьких методів пізнання, без сумніву, активізує пізнавальну діяльність учнів, розвиває творчий підхід до розв’язання навчальних завдань, серед яких чинне місце повинні посісти завдання, спрямовані на розвиток мовних здібностей і мовної інтуїції учнів. Щоправда, використання таких завдань, які потребують великих часових витрат і сформованості творчих умінь, не може бути дуже поширеним.

Відомо, що основний курс рідної мови не враховує повністю можливостей та інтелектуальних запитів кожного обдарованого учня, освітні інтереси яких виходять за межі змісту цього курсу. Тому потрібним є введення до навчальних планів класів філологічного профілю додаткових курсів – спеціальних (курсів профільного доповнення) і факультативних (курсів за вибором), специфіка яких полягає в тому, що вони є органічним продовженням базового курсу мови та літератури, мають інтеграційний характер, виникли на стику лінгвістики і літературознавства, лінгвістики і природничих наук тощо. У процесі вивчення таких курсів розвиваються творчі здібності, зростає роль самостійної, диференційованої роботи. Єдність навчання шкільного курсу мови і спеціальних та факультативних курсів лінгвістичної тематики забезпечує формування у філологічно здібних учнів цілісного уявлення про зміст і структуру мовної системи, теоретичних знань і практичних навичок.

Інтеграційними курсами можна вважати курси з ономастики, топоніміки, риторики, стилістики, поетики, фольклору, культури мовлення, основ мовознавства тощо. Надзвичайно важливим для учнів філологічних профілів є спеціальний курс для 10-11 класів філологічного профілю «Основи науки про мову» (автор О.В.Заболотний; друк див.: Методичні діалоги. – 2006. – №12. – С.2-10; Дивослово. – 2007. – №2. – С.27-34), який є узагальненням на теоретичному рівні знань про природу і сутність кожної мови, дає можливість старшокласникам поглянути на мову не лише як на головний засіб спілкування, але й як на один із найважливіших чинників формування людської свідомості, допомагає зрозуміти роль мови в національній самоідентифікації особистості, пізнати внутрішні закони її розвитку, сформувати цілісні уявлення про особливості мовних явищ, визначити місце рідної мови в єдиній світовій мовній сім’ї.

Окремі елементи мовознавства викладаються в курсах рідної та іноземних мов, але вони не дають повного й цілісного уявлення про сучасну лінгвістику, її предмет, проблематику й головні завдання, науково-дослідницький апарат і терміносистему. Навіть короткий курс загального мовознавства може усунути в нашому суспільстві помилкові думки щодо мови, мов і мовознавства, наприклад: щодо переваги однієї мови над іншими, суб’єктивної оцінки краси або потворності мов, щодо лексичного багатства або бідності мов незалежно від культури народу, що розмовляє тією чи іншою мовою, тощо. Упродовж вивчення курсу учні повинні відчути, що в сучасному мовознавстві, як і в усіх інших науках (зокрема гуманітарних), існують різні погляди вчених на ті самі факти і явища мови. Ця обставина повинна знайти своє відображення під час розв’язання проблемних ситуацій, проведення занять-диспутів, розробки колективних та індивідуальних творчих проектів.

Доцільним слід визнати й вивчення в класах філологічної спеціалізації інших спеціальних та факультативних курсів, програми яких активно друкує останнім часом фахова преса словесників (див., наприклад: Програми спецкурсів та факультативів з української мови./ Упорядники В.Федоренко, Г.Федяй. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2006. – 120 с.; Українська мова й література. Програми факультативних та спеціальних курсів: 7-11 класи. Випуск 1./ Відповідальний за випуск В.Л.Федоренко. – К.: Редакція журналу «Дивослово», 2007. – 252 с.).

Проте вчителеві-словеснику слід постійно враховувати, що робота з обдарованими дітьми не може бути зведена лише до перерозподілу навчальних планів на користь тих чи інших предметів, організації відповідних факультативів, гуртків, студій тощо. Слід змінити загальне спрямування всього навчального процесу. Учням профільних класів у загальноосвітніх навчальних закладах, ліцеях, гімназіях слід давати свободу дій, більше вільного часу, щоб вони могли повніше виявити свою індивідуальність. У зв’язку з цим великого значення набуває проблема форм навчання та інтенсифікації навчання в цілому.

Організації та проведенню переходу старшої школи на основу профільного навчання має неодмінно передувати налагодження допрофільної підготовки (8-9 класи), як і активне звернення до різних форм гурткової роботи (5-7 класи). Ці напрями розвитку філологічних здібностей школярів найкраще організовувати з використанням програм, які мають відповідне схвалення Міністерства освіти і науки України, наприклад: Цимбалюк В. Цікава етимологія / програма гуртка для 7 класу ЗНЗ (Методичні діалоги. – 2007. – №3. – С.); Костійчук О. Цікава етимологія / програма гуртка для 5 (6) класів ЗНЗ (Методичні діалоги. – 2006. – №9. – С.30-32.); Костійчук О. Загадки фразеології / програма гуртка для 6 класів ЗНЗ (Методичні діалоги. – 2006. – №10. – С.20-22); Ляшкевич А. Живе слово/ розвиток комунікативно-творчих умінь і навичок учнів/ програма гуртка для 5-7-х класів загальноосвітніх навчальних закладів (Українська мова та література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – №2. – С.) та ін. Для школярів, які мають яскраво виявлені літературні здібності і прагнуть удосконалити їх, можна впроваджувати гурткові та факультативні заняття відповідного спрямування. Головне, щоб такі заняття були систематичними й укладалися в продуману послідовну систему роботи, здійснювалися за цілісними, концептуальними програмами творчого розвитку. Зразком такої системи може слугувати, наприклад, навчально-методичний комплекс В.Коваленко «Поетичний гербарій: Літературно-творча студія» (Черкаси: Брама-Україна, 2006. – 256 с.), у якому пропонуються розробки занять літературно-творчої студії для старшокласників, широко ілюструються шляхи практичної реалізації їхніх творчих здібностей через поглиблене ознайомлення з правилами літературної творчості, у результаті чого посутньо змінюється сприймання й розуміння ними не тільки природи словесного мистецтва, а й розширюються можливості пошуку прийомів нової художньої інформації, що є надзвичайно важливим у творчому процесі. Такі заняття можуть здійснюватися й із значно ширшим залученням наукової інформації щодо основ поетичної техніки (див., наприклад, програму факультативного курсу для учнів 10-11 класів філологічного профілю «Основи поетичної творчості» Л.Перенчук; друк: Українська мова та література. – 2007. – №.10).

У галузі урочної діяльності слід упроваджувати в практику роботи різні типи уроків: лекція зі складанням опорних конспектів, семінар, урок-диспут, урок цікавих повідомлень, урок захисту знань, урок-дослідження, урок-спостереження. Рекомендуємо проводити лінгвістичні турніри цікавої для учнів тематики та з використанням різних форм. Особливою популярністю серед обдарованих школярів користуються дискусійні форми (симпозіум, дебати, «круглі столи»). Важливо навчити учнів самостійно здобувати знання, аналізувати й рецензувати відповіді товаришів, працювати з довідковою літературою.

Дедалі ширшою має стати участь філологічно обдарованих учнів, крім традиційної олімпіади з української мови та літератури, у Всеукраїнських конкурсах-захистах науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України (секції української мови, української літератури, фольклористики, літературної творчості, мистецтвознавства, етнографії), Всеукраїнському турнірі юних журналістів, всеукраїнських конкурсах «Вірю в майбутнє твоє, Україно!», «Об’єднаймося ж, брати мої», «Білий лелека», Всеукраїнському гуманітарному симпозіумі «Блакитні вежі золотого слова», Міжнародному конкурсі з українознавства, численних інших інтелектуально-творчих змаганнях, зокрема й змаганнях через мережу Інтернет.

Доцільною є підготовка окремими випусками науково-дослідницьких і творчих напрацювань школярів, що дасть змогу додатково стимулювати талановитих вихованців до подальшої праці, а також забезпечуватиме роботу вчителя відповідним дидактично-ілюстративним матеріалом (див., наприклад: Українська мова – моя мова. З творів-роздумів київських школярів і студентів. – К.: Міленіум, 2005. – 64 с.; Наша доля – світанок! Збірка творів переможців Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості, присвяченого Шевченківським дням. – Чернівці: Видавничий дім «Букрек», 2006. – 224 с. та ін.).

Учителеві потрібно пам'ятати, що не можна формувати особистість за наперед визначеною моделлю, головне – створити умови для повноцінного розвитку обдарованої дитини; активізувати самий процес навчання, надати йому дослідницького характеру і цим самим передати учневі ініціативу в організації власної пізнавальної діяльності.

Валерій Федоренко, головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України

Олександр Заболотний, завідувач вiдділу роботи з обдарованими школярами Київського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, заслужений учитель України

ВАРТО ЗАМИСЛИТИСЬ

Де немає можливостей дял вияву здібностей, там не буде здібностей.

Л.Фейєрбах.

Ніхто не знає сили своїх здібностей, доки їх не випробує.

Дж.Локк.

Свої здібності людина може пізнати, лише азстосувавши їх.

Сенека.

Здібності, як м’язи, збільшуються від тренування.

В.Обручов.

Обдаровання людини – діамант у корі. Відшукавши, його слід негайно обчистити й показати всім.

О.Суворов.

Фабрики геніїв є, але немає поставок сировини.

С.Лец.

29ukraine@gmail.com
10 клас
Тема уроку: Складні випадки правопису іменників
Мета уроку:
• Повторити й узагальнити матеріал про складні випадки правопису іменників;
• Розвивати навички знаходити і пояснювати орфограми в іменниках; вміння висловлювати власні думки, аргументувати їх;
• Виховувати мовно-культурні естетичні смаки, високі моральні якості.
Тип уроку: урок формування та вдосконалення вмінь і навичок
Вид уроку: лінгвістичний практикум
Обладнання: комп’ютерна презентація, експрес-тести, тексти.
Література:
1. Інтерактивні технології на уроках української словесності/ укладач Орищин Р. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – 160 с.
2. Омельчук С. Практикум з правопису української мови. –К.: Грамота, 2009. - 224 с.
3. Чак Є. Чи правильно ми говоримо? –К.: Освіта, 1997. – 240 с.
4. Шевчук С. Українська мова/ Збірник диктантів. – К.: Вища шк., 2002. – 229 с.
5. Ющук І. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2004. – 254 с.
Хід уроку:
І. Організаційний момент
1. Інтерактивна вправа «Мікрофон»
- З якими словами у вас асоціюється слово «життя»? Обґрунтуйте.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку
У чому сенс життя? Ця проблема протягом віків хвилювала філософів, митців та і, зрештою, кожну мислячу людину.
Тому на сьогоднішньому уроці з’ясуємо, у чому ми вбачаємо справжні цінності життя, у чому суть призначення людини на землі, поміркуємо над тим, що необхідно нам усім для повноцінного справжнього щастя. І, звичайно ж, повторимо й узагальнимо відомості про іменник як частину мови, про складні випадки правопису іменників;
• розвиватимемо навички знаходити і пояснювати орфограми в іменниках; вміння висловлювати власні думки, аргументувати їх.
Тема нашого уроку «Цей безмежний світ іменників...», а епіграфом ми взяли рядки Олеся Бердника, на жаль , малознаного у нас і всесвітньовідомого українського фантаста – зачинателя української романтичної фантастики:

«Хто в небо не росте, приречений на тління»

ІІІ. Актуалізація опорних знань та їх коригування
Орфографічна розминка
Словниковий диктант
Піваркуша, міні-спідниця, півроку, полумисок, пів-України, прем’єр-міністр, півріччя, напівпровідник, півзахисник, пів’яблука, новобудова, фотоелемент, радіоцентр, авіабаза, віце-президент, пів-Європи, півлітра, півогірка, напівсон, напівфабрикат, піввідра, пів-Криму.
ІУ. Вступні вправи
1. Перевірка домашнього завдання.
(Усне повідомлення на лінгвістичну тему «Іменник як частина мови»)
Оцінка учителя
2. Вибіркова робота на основі висловлювання.
Виразно прочитайте текст. Визначити відміну і відмінок іменників
Крила потрібні лиш тим, хто літає...
Затримайся і поміркуй, чому?
Деякі, опустивши руки, снують павутину із сюжету буднів.
Інші ж не стоять на місці,
борючись щоденно проти посередності,
і йдуть уперед...
Але знову хтось запитує:
“Чому дехто ходить пішки, а хтось літає”
Стівен Ґарднер
3. Міні-практикум
Запишіть іменники у чотири колонки за відмінами. Підкресліть другу від початку букву. Прочитаєте закінчення вислову О.Гончара «Працею ...»
• Ніч, площа, біль, галченя, осел, листя, скатерть, плече, кров, мазь, людина, успішність, одиниця, дьоготь, типовість, знамено, сирота, мак, творчість, курча, завзятість, зневага, калюжа, лак, кошеня.

І відміна ІІ відміна ІІІ відміна ІУ відміна
площа біль ніч галченя
людина осел скатерть курча
одиниця листя кров кошеня
сирота плече мазь
зневага дьоготь успішність
калюжа знамено типовість
мак творчість
завзятість

Ключ: Працею людина і сильна, і красива.
У. Пробні та тренувальні вправи

1. Розподільна робота
Поставте іменники в орудному відмінку однини і випишіть у колон¬ку:
1) спочатку ті, у яких букви подвоїлися; 2) потім ті, у яких букви не подвої-лися; 3) за ними ті, у яких вжито апостроф.
Зніяковілість, емаль, шерсть, подорож, кров, смерть, оже¬ледь, жовч, верф, вживаність, снасть. Об, радість, гниль, ста¬рість, далеч, мати.
Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочи-таєте закінчення вислову В. О. Сухомлинського «Треба тонко відчувати три речі:
Емаллю зніяковілістю кров’ю
подорожжю шерстю верф’ю
ожеледдю смертю Об’ю
гниллю жовчю матір’ю
далеччю вживаністю
снастю
радістю
старістю
Ключ: «Треба тонко відчувати три речі:можна, не можна, треба».
2. Вправа 150 [ 4].
3. Готуємося до зовнішнього тестування
Експрес-тест
(індивідуальні завдання на картках) (Додаток 1).
Рефлексія
Заповнити лист самоконтролю по темі «Іменник як частина мови». (Додаток 2) Проаналізуйте свої знання і вміння з даної теми.
УІ. Творчі вправи
1. Дослідження – відновлення
Відновіть і запишіть фразеологізми, уставляючи потрібні за змістом іменники з довідки. Визначте відміну і групу іменників, ужитих у фразеологічних зворотах. Дослідіть, чи всі іменники належать до відмін.
Узяти…; … бушує; … пробирають; не вартий виїденого…; викликати… на себе; наставляти на вірну…; з дорогою …; … природи; завмирає…; як … на нові…; трусити…; бойове …; велике …; юдине …; хапати… .

Довідка: путь, дрижаки, кров, гаманцем, цабе, вершки, яйця, реванш, душею, теля, серце, вогонь, дитя, плем’я, хрещення, ворота.

2. Ти – редактор

Виправіть помилки у вживанні іменників, обґрунтуйте свою думку.
 Вона відчула страшенну біль.
 На залізничному путі стояв поїзд.
 Марічка пішла за водою.
 Гуманізм і людяність – найголовніші риси героїв письменника.
 Дайте повідомлення про вільні вакансії.
3. Точка зору.
Повернемося до питання «Чому дехто ходить пішки, а хтось літає?
4. Асоціативний кущ

5. Робота з текстом
Прочитайте. Визначте стиль і тип мовлення.
Колись давно у Стародавньому Китаї жив дуже розумний, але й дуже пихатий (чоловік) Мандарин. Весь день його складався з примірювання розкішного вбрання та розмов із підданими про його розум.. Так минали дні за днями, роки за роками...
Аж ось пройшов по всій країні поголос, що є чоловік, розумніший від усіх на світі. Дійшов той поголос і до нашого Мандарина. Дуже розлютився він: «Хто сміє називати якогось там ченця найрозумнішою людиною в світі!?»
Вигляду нікому про своє обурення не подав, а запросив мудреця до сво¬го палацу. Сам же задумав обдурити його: «Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках — живе чи мертве. І якщо чернець скаже, що живе, — я роздушу метелика, а якщо — мертве — я випущу його...»
І ось настав день зустрічі. У пишній залі зібралося чимало люду. Усім хоті¬лося подивитися на двобій найрозумніших людей у світі. Мандарин сидів на ви¬сокому троні, тримав-за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу гостя.
Аж ось двері відчинилися, до зали увійшов невеличкий худорлявий чоло¬вік. Він привітався з Мандарином і сказав, що готовий відповісти на будь-яке
його запитання.
І тоді, зло посміхаючись, мандарин проказав: «Скажи-но мені, що я три¬маю в руках — живе чи мертве?» Мудрець трохи подумав, усміхнувся і відпо¬вів: «Все в твоїх руках!...» Збентежений мандарин випустив метелика з рук, і той полетів на волю, радісно тріпочучи своїми яскравими крильцями.
Отже, лише від вас залежить, буде ваше спілкування, ваша взаємодія з іншими жвавою, яскравою, плідною чи навпаки.

5. Творча робота « А про що думав метелик»
Зразок
- Де я? Чому не можу летіти? І чому так тривожно? Про що говорять люди? Невже вирішують мою долю? А хто їм дав право! Я ж така сама жива істота як і вони. Я теж чую, мрію, бачу, бажаю, хвилююся, чекаю…
А як гарно літати… Робити світ кращим, веселішим, світлішим. Наповнювати різнобарв’ям краси і радості. Нагадувати про його тендітність і вразливість Постійно зв’язувати землю з небом, сірі будні з високою мрією…

Домашнє завдання:
• Вправа 148 [ 5]
• На карточці підготувати деформований текст для товариша
• Твір- мініатюра «Якби були у мене крила»

Додаток 1
Експрес – тест

1. Визначте рядок, у якому всі іменники належать до однієї відміни.
А об’єднання, об’єкт, область
Б обмова, обрамлення, обставина
В обличчя, оболонь, обміль
Г оберег, обрис, обчислення
2. Визначте рядок, у якому всі іменники ІІ відміни чоловічого роду належать до твердої групи.
А крамар, коментар, ключар
Б контур, командир, касир
В книгар, каменяр, пушкар
Г конструктор, вугляр, кавалер
3. Визначте рядок, у якому всі іменники не належать до жодної відміни
А парость, асиметрія, відтиск
Б відчуття, поклик, їство
В оглядини, вечорниці, турне
Г пасаж, кав’ярня, глибінь
4. Визначте рядки, у яких в усіх іменниках неможливо визначити групу.
А розуміння, розчин, рілля
Б курча, гуся, дитя
В розміщення, розгардіяш, ребус
Г розпродаж, розрізнення, ремесло
5. Установіть відмінність між іменниками та відмінами, до яких вони належать.
А мати, сміливість, скрижаль 1. І відміна
Б старець, ставлення, спогад 2. ІІ відміна
В сім’я, галченя, ім’я 3. ІІІ відміна
Г стежина, спекота, скроня 4. ІУ відміна
Ґ скам’янілість, скатерть, сіль
Д сполох, спориш, співчуття.

Відповідь: 1. Г; 2. Б; 3. В; 4. Б, Г; 5. А 3, Б 2, В 4, Г 1, Ґ 3, Д 2.

Додаток 2

Іменник як частина мови

Визначення іменника Виконувати морфологічний розбір іменника
Іменники власні і загальні Розрізняти власні і загальні назви
Назви істот і неістот Назви істот і неістот
Іменники з конкретним та абстрактним значенням Іменники з конкретним та абстрактним значенням
Збірні, речовинні, одиничні іменники Збірні, речовинні, одиничні іменники
Граматичні категорії
• рід
• число
• відмінок Визначати
• рід,
• число
• відмінок
Поділ іменників
на відміни та групи Відмінкові закінчення іменників
Правила правопису складних іменників Правильно писати складні іменники

Підсумок

Тематична контрольна робота для 10 класу (Варіант 2)

з теми «Лексикологія. Фразеологія. Морфологія»

Частина І

І.Тестові завдання з вибором однієї правильної відповіді

1. Укажіть, на які групи поділяється лексика української мови за походженням: (0,5б)

а) загальновживана, запозичена, спільнослов’янська;

б) діалектизми, історизми, неологізми;

в) спільнослов’янська, власне українська, запозичена;

г) загальновживана, неологізми, термінологічна;

ґ) спільнослов’янська, архаїзми, жаргонізми.

2. Визначте, на які групи поділяється лексика української мови за сферою вживання: (0,5б)

а) власне українські та запозичені слова;

б) спільнослов’янські слова та екзотизми;

в) стилістично марковані слова та неологізми;

г) загальновживані та стилістично марковані слова;

ґ) історизми, архаїзми.

3. Визначте, яка група лексики найчастіше є засобом створення колориту минулих епох: (0,5б)

а) загальновживані слова; б) історизми та архаїзми;

в) терміни та запозичені слова; г) діалектизми; ґ) фразеологізми.

4. Визначте рядок, у якому всі слова – стилістичні архаїзми: (0,5б)

а) уста, шолом, управа, зіронька;

б) десниця, перст, письмовець, возсіяти;

в) причепуритися, ректи, обрій, путня;

г) дружина, волхви, злато, сумніватися;

ґ) кошовий, земство, бунчук, жаровня.

5. Визначте речення, у якому використано авторські неологізми. (0,5б)

а) Плачу любові ціною свого життя – серце скапує в слово (Б.Харчук).

б) І рухається день, як верств одвічний здвиг (М.Бажан).

в) Там серце моє вознеслося в сліпучі верхів’я небес (Д.Павличко).

г) Є люди, що мало чим цікавляться, я їх дрібнодухами, чи й зовсім пустодухами називаю (О.Гончар).

ґ) І влягаються думи золотими томами, золоте німе захоплення, золота стеблина відданості (І.Драч).

6. Укажіть, до якої групи лексики належать слова злиняти, на шару: (0,5б)

а) загальновживані; б) терміни;

в) жаргонізми; г) архаїзми;

ґ) діалектизми.

ІІ. Тестові завдання на встановлення відповідності

До кожного рядка, позначеного цифрою, доберіть відповідник, позначений буквою.

1. Установіть відповідність між групами лексики та прикладами до неї (1б)

1) Діалектизми; А) Кібернетика;

2) неологізми; Б) жаровня;

3) загальновживана лексика; В) мультимедіа;

4) термінологічна лексика; Г) щодня;

5) власне українська лексика. Ґ) серце; Д) перст.

2. Установіть відповідність між тропами та прикладами до них. (1б)

1) порівняння; А) косарі пливуть юрбою;

2) метафора; Б) поїхав заробити копійку;

3) метонімія; В) прочитала Кобилянську;

4) синекдоха; Г) гарна, як квіточка в лузі;

5) епітет. Ґ) хмаринка плаче;

Д) лагідний погляд.

3. Установіть відповідність між джерелом походження фразеологізму та прикладом до нього. (1б)

1) Народне джерело; А) Абсолютний нуль.

2) античне походження; Б) Содом і Гомора.

3) біблійне походження; В) На рушничок стати.

4) прислів’я; Г) Ні словом сказати ні пером описати.

5) професійн-технічні вислови. Ґ) Ганнібалова клятва.

Д) Очі дружби рідко помиляються (Ф.-М.Вольтер).

4.Установіть відповідність між парами слів (сполучень слів) та їх характеристикою. (1б)

1) Ефектний – ефективний; А) Фразеологізми-синоніми;

2) під носом – за тридев’ять земель; Б) пароніми;

3) три (дієслово) – три (числівник); В) фразеологізми-антоніми;

4) запас біди не чинить – з прибутку голова не болить; Д) омофони.

5) Пертів батіг – петрів батіг. Г) омографи; Ґ) омоформи;

Самостійна робота для 10 класу (Варіант 2)

з теми «Лексикологія. Фразеологія. Морфологія»

Частина ІІ

Перевіряємо свої знання після узагальнення матеріалу з теми "Іменник" (0,5б)

1. Чоловічий рід мають усі іменники варіанта

А. Морок, какаду, маестро, ООН Б. Баку, продаж, столяр, денді

В. Борнео, собака, аташе, Сибір Г. Суддя, перекладач, путь, гімн

Д. Хлоп’ятко, козак, інститут, іній

2. Жіночий рід мають усі іменники варіанта (0,5б)

А. Педаль, стаття, лебідь, подорож Б. ЧАЕС, мадам, розкіш, жовч

В. Продаж, поезія, жирафа, міль Г. Купіль, ООН, фальш, радість

Д. Миша, лоша, ртуть, Прип’ять

3. Лише в однині вживаються всі іменники рядка (0,5б)

А. Вазон, прикрість, зелень Б. Крим, молоко, залізо

В. Дністер, козацтво, ім’я Г. Людство, сум, мальва

Д. Радість, золото, вітер.

4. Лише форму однини мають обидва іменника рядка (0,5б)

А. Комашня, чапля Б. Молодь, нація

В. Журба, сумнів Г. Кисень, кабінет

Д. Сметана, вапно.

5. До жодної з відмін не належать (0,5б)

А. Устаткування, жалюзі, алібі Б. Чернівці, леді, штани

В. Дощі, Черкаси, маестро Г. Міськрада, метро, рандеву

Д. Вечорниці, АТС, дно.

6. Помилку допущено в слові (0,5б)

А. Кручою Б. Шахтарем В. Вишнею Г. Мрякою Д. Мрією.

7. Літеру е (є) треба писати на місцях пропуску в усіх словах рядка (0,5б)

А. Поезі..ю, видовищ..м, козацтв..м Б. Топол..ю, вілл..ю, відвідувач..м

В. Кобз..ю, учител..м, товариш..м Г. Віконц..м, спроб..ю, сторож..м

Д. Прізвищ..м, корова..м, ледар..м

8. У місцевому відмінку вжито слово, підкреслене в реченні (0,5б)

А. Я для тебе горів, український народе! Б. Може, вийшла русалонька матері шукати.

В. Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов. Г. Ще з юних літ мені відкрилась правда.

Д. Серце прагне буять на просторі.

9. Помилку в утворенні імені по батькові допущено в рядку (0,5б)

А. Якович Б. Ігоревич В. Максимович Г. Пилипович Д. Валерійович

10. У котрому рядку всі прикметники якісні ?

А Червоний. Солов’їний. Молодий. Холодний.

Б Поганий. Читальний. Щоденний. Русявий.

В Глибокий. Широкий. Теплий. Тонкий.

11. У котрому рядку всі прикметники відносні ? (0,5б)

А Солов’їний голос. Національний костюм. Мідний казан.

Б Батькова порада. Материні руки. Золота осінь.

В Щаслива пора. Лисяча нора. Погідне небо.

12. У котрому рядку всі прикметники присвійні ? (0,5б)

А Курячий дзьоб. Петрусів зошит. Лисяча нора.

Б Військові маневри. Широкий степ. Лівий берег.

В Квадратний стіл. Золота душа. Українська мова.

Практична частина

1. Перепишіть словосполучення. Визначте розряд за значенням прикметників.

Дерев’яний стіл – дерев’яне обличчя, материнська ласка – материна хустка, ведмежий барліг – ведмежа послуга, чиста блакить – чиста совість, качиний ніс – качиний пух, залізна воля – залізна ручка, заячий хвіст – заяча душа, рожева мрія – рожева квітка. (2б)

2. Утворіть від поданих іменників прикметники і запишіть. Виділіть у них словотворчі суфікси. (2б)

А) Красний Луч, Біла Церква, Гадяч, Буг, , Барановичі.

Б) Гай, стиль, взуття, корінь, вишня, сніг, край.

3. Згрупуйте подані слова, записавши у першу колонку прикметники, які пишуться разом, а в другу – прикметники, які пишуться через дефіс. Поясніть орфограму. (2б)

Народно\визвольний, сімдесяти\річний, загально\державний, військово\морський, важко\хворий, право\бережний, молочно\білий, історико\культурний, сліпо\глухо\німий, червоно\зелено\синій, дерево\обробний, столярно\механічний, лісо\степовий, електронно\обчислювальний, м'ясо\молочний, південно\східний, червоно\гарячий.

4. Спишіть речення, розкриваючи дужки. Випишіть три прикметники, розберіть їх морфологічно. (2б)

Гай був (не) старий, затишний. Це (не) глибоке озеро дуже мальовниче. Від подорожі залишилися аж ніяк (не) приємні спогади. Питай (не) старого, а бувалого. Дорога (не) широка, але в доброму стані. Чоловік виявився ще зовсім (не) старий. Поле праці перед нами розстелилось (не) озоре.

5. Переписати, вставляючи пропущені букви. (2б)

Слов_чко, верб_чка, горл_чка, стріч_чка, рукав_чка, вул_чка, дрібн_чка, стеж_чка, рос_чка, дон_чка, верш_чки, рушн_чок.

6. Поставте іменники ІІІ відміни в орудному відмінку однини. (2б)

Дотепність, суміш, мати, , тінь, любов, гордість, сіль, міль, совість, далеч, спіраль,, суть, зустріч, впевненість, впертість, радість, швидкість, січ, сміливість, річ, легкість, якість.

Pages

Територія щасливого дитинства. Гринь Наталія Олегівна

Ads 468x60px

Sample text

Sample Text

Popular Posts

Sample Text

Followers

About Me

Сторінка для учнів 10-11 класів

Немає коментарів:

Дописати коментар

Сторінки

Корисні посилання

Завітайте до мене

Sample Text

Blog Archive

Pages

Територія щасливого дитинства. Гринь Наталія Олегівна

Ads 468x60px

Sample text

Sample Text

Popular Posts

Sample Text

Followers

About Me

Сторінка для учнів 10-11 класів

Немає коментарів:

Дописати коментар

Social Icons

Сторінки

Корисні посилання

Завітайте до мене

Sample Text

Blog Archive